Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2023
«Чи є справедливість на світі»

 

 

 

 

2,2015

Дивитися PDF

Скачати PDF (rar)

Тема номера: "Коли сіль втрачає силу, або
Практичний вимір святості "

Про макулатуру та перевернуті цінності, Ольга МІЦЕВСЬКА

Колись у школі учні збирали макулатуру. Вони шукали її, де тільки могли. Іноді туди потрапляли навіть доволі корисні книги. Тепер ситуація змінилася. Ні, макулатуру збирати не перестали. Але дітям дають завдання: «Скажіть батькам, хай передають макулатуру». І от в останні дні перед здачею використаного паперу відповідальні батьки починають бігати по магазинах і випрошувати в продавців паперову тару, щоб виконати завдання вчителів.
Та справжньої суті цього дійства ми так і не зрозуміли.

Культура впливової меншості, Михайло МОКІЄНКО

Чому меншість в історії впливала на більшість? Чому меншість була спроможна настільки вплинути на суспільство, що більшість ставала на коліна перед меншістю? І, зрештою, чому сіль, яка займає такий невеликий об’єм у тій чи іншій страві, відіграє таку важливу роль у ній?
Спробуємо відповісти на ці питання.

Бурштинова лихоманка, Олександр ГРОЦ

«Україна посідає друге місце у світі за запасами бурштину, при цьому вирізняється найвищим у світі відсотком бурштину ювелірної якості в покладах», — про це йдеться у Пояснювальній записці до Закону України «Про видобування та реалізацію бурштину», який був прийнятий у квітні цього року.
Оскільки раніше ця діяльність не була чітко обумовлена жодним законодавчим актом України, ситуація в поліських районах набула небувалої гостроти. За швидкою наживою туди ринула сила-силенна людей, так що в ЗМІ активно заговорили про «бурштинову лихоманку».

Територія розбитих вікон, Юрій ВАВРИНЮК

Кожного разу, йдучи на роботу, я проходив мимо закинутого приміщення ще радянської їдальні. Воно знаходилося в центрі житлового масиву впритул до багатоповерхівки. Хтось його, видно, викупив, бо була зроблена спроба сучасного ремонту: поставлені нові пластикові вікна. На тому все й закінчилося, приміщення довго стояло без господаря. І от якось бачу — одне вікно розбите. Хоча не моє, але аж шкода стало — вікна величезного розміру, коштують недешево. А далі почалися дива: розбиті шиби з’являлися чи не щотижня. Через два-три місяці приміщення дивилося на людей лише порожніми рамами з жалюгідними уламками скла…

Християнин на робочому місці, Антон ІВАНОВ

Робота, праця — це те, з чим ми стикаємося майже кожного дня в нашому житті. Кожен з нас працює, щоб мати прожиток, одяг, житло й ін. І що цікаво, коли ми заглянемо в Біблію, то побачимо, що Слово Боже однозначно й досить часто вчить, що християнин повинен мати особливе ставлення до своєї праці. У Писанні ми читаємо: «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Кол.3: 23). Цей вірш містить дуже важливий урок, який полягає в тому, що робота, навіть якщо вона найпростіша, повинна робитися, як для Господа. Тобто будь-яка робота вимагає особливого ставлення й певного посвячення.

Корупція і Церква, Василь МАРТИНЮК

Корупція і церква — на перший погляд поняття несумісні. Бо ж в основі корупції лежить жадоба вигоди, збагачення, корисливість, а де корисливість — там несправедливість, всяка неправда, шахрайство, приховане й неприховане грабіжництво. Якщо взяти до уваги саме значення слова «корупція», що походить із латинського «псувати», то вона — зіпсуте розуміння справедливості морально зіпсованих людей. Корупціонер вважає, що гроші він бере справедливо, за роботу, за послугу, а вже що то за робота й послуга і хто за неї платить — багач, бідняк, удова чи сирота, — це вже деталі, які йому не цікаві.

Хабар з точки зору Бібілії

Наше сьогоднішнє уявлення про хабарі дещо відрізняється від того поняття хабара, яке дає Господь Бог у Своєму Слові. Саме цим і пояснюються розбіжності в ставленні до хабара та хабарництва в наші дні. Що в Біблії називається хабаром?

Витрати порядності, Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ

Ніби це щойно сталося, пам’ятаю один момент із дитинства. Я безцільно броджу в одному з парків нашого міста. Просто гуляю. Поряд з парком автобусна зупинка. Там, як завжди, багато народу. Раніше автобуси ходили не так часто, як тепер. А про існування маршруток ми не знали в той час абсолютно нічого. Кожен черговий рейс автобуса в нашому маленькому містечку був своєрідною подією. Дотепер не розумію, чому тоді було не пустити додаткові рейси, якщо людей завжди було багато й вони з готовністю погоджувалися платити? Але… не про це зараз мова.

Шоковані німці, Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ

Цю кумедну ситуацію розповів мені багато років тому мій знайомий пастор. Це було ще в той час, коли на хвилі свободи, яка прийшла в нашу країну, до нас їхав увесь цивілізований світ. У ту пору хорошим тоном вважалося мати дружню церкву на Заході. Тому наші церкви з радістю приймали в себе гостей. Відповідно, приймали з усією широтою слов’янської душі.

Важкий тягар війни, Віктор КОТОВСЬКИЙ

Заповідь не з легких, що й казати... Від своїх «тягарів» не знаєш, як вибавитися, а тут ще й чужі… Завантажені власними невичерпними турботами, ми не завжди знаходимо час та силу вирватися з-під влади агресивного повсякдення, щоб незамуленим поглядом озирнутися довкола. Але раптом лунає дзвінок: хтось благає про допомогу, і ти, важко зітхнувши, виринаєш зі свого побуту й починаєш думати. І після нелегких роздумів допомагаєш, чим можеш.

Пивовар, який відмовився від багатства, Пітер МАСТЕРС

Величезних розмірів пивоварний завод Шеррингтона та Хеда здіймався над лондонським Іст-Ендом часів королеви Вікторії. Глава сім’ї Шеррингтонів, високий худорлявий чоловік, що мав вигляд гвардійського полковника, був до того ж відомий як старанний відвідувач англіканської церкви. Він дуже гордився розмахом, успіхом та продуктивністю свого бізнесу, але був абсолютно байдужим до зубожіння, що охопило найбідніші верстви населення вікторіанських часів. Його старший син Фредерік готувався піти батьковою стежкою й стати главою фірми. Він отримав хорошу освіту, пройшов стажування на королівському заводі пивоваріння як менеджер.

Град Божий, Віктор ГРЕБЕНЮК

— Віра!
— Майна!
— Харош!
Ці слова на будмайданчику — з ранку до вечора, як і матюки у стройбаті. Матюкаються ж усі, крім Христосика. Ніхто й не пам’ятає, як його звати, — Христосик та й Христосик. Хто в чомусь винен? — Христосик. Кого куди послати? — Христосика! Усі на перекур — а Христосик вкалуй.

Консервована правда, Дмитро ДОВБУШ

Кажуть, тепер — інформаційна доба… Інформація нас оточує, наповнює нашу свідомість, впливає на наші рішення. Інформація — найбільш ходовий товар: усі прагнуть отримати найсвіжіші новини, найновіші технології, найточніші результати досліджень. І чим об’єктивніше, правдивіше джерело інформації, яким користуємося, тим більші шанси на успіх нашої справи. Це правда, хіба ж ні?

Невдала втеча пастора з тюрми, Роман САВОЧКА

Недавно я прочитав цікаве оповідання про голландського служителя шістнадцятого століття Дірка Вільямса. Дірк належав до нового напрямку в протестантизмі, який мав зневажливу назву «анабаптизм», що буквально означає «перехрещені». Після реформації Мартіна Лютера та Жана Кальвіна в реформаторських колах виникла полеміка — у якому віці треба приймати хрещення?

Україна покарана чи помилувана Богом?, Василь ПОПУДНИК

Роздумами про нинішню суспільно-духовну ситуацію в Україні ділиться вчитель Церкви ХВЄ України, адміністратор відділу освіти ЦХВЄУ Василь ПОПУДНИК

«Та замовкни вже!» чи «Замовкни, перестань...»

У мами щось не виходило, і тоді малюк додав децибелів своєму голосовому протесту. Матусі б на мить відволіктися від технічної проблеми і поцілувати малюка, якому всього кілька місяців від народження, та сказати йому кілька ніжних слів... Але мама (мабуть, вже з ранку вона була роздратована) вирішила піти іншим шляхом. Несподівано на весь двір пролунав її пронизливий крик: «Та замовкни вже!»

Небезпечна віддаль, Віктор ВОЗНЮК

Чи доводилося вам у житті їздити неправильною дорогою? Чи бувало так, що ви проїхали багато кілометрів, перш ніж виявили, що рухаєтеся не в тому напрямку? Звичайно, це прикро. Це втрачений час та матеріальні ресурси. Але це не настільки вже й страшно, бо можна повернутися на ту дорогу, яка нам потрібна. Але у виборі життєвої дороги треба бути більш пильним.

Великий Бог. Велика історія великої пісні

Якщо поставити запитання: «Яка християнська пісня нині є найбільш популярною та поширеною?», напевне, найбільш правильною відповіддю буде: «Пісня «How Great Thou Art» (Який Ти великий), яка серед російсько-українських євангельських християн більш відома за назвою «Великий Бог». Цікава історія її написання, поширення та використання. Цікаво й те, що найбільш відомий та популярний англійський варіант гімну безпосередньо пов’язаний з Україною.

Велич Божої любові, Макс ЛУКАДО

За сімсот футів внизу під кріслом, на якому я зараз сиджу, є озеро. Підземна печера з кришталево чистою водою відома як Джерела Едвардса. Нам, жителям Південного Техасу, багато чого відомо про ці джерела. Наприклад, їхня протяжність — 175 миль. Ми знаємо, як вони розташовані, — із заходу на схід, за винятком території Сан-Антоніо, під якою ці джерела тягнуться з півночі на південь. Ми знаємо, що там дуже чиста прісна вода. Її використовують для зрошення фермерських угідь, зелених галявин, нею наповнюють басейни й утамовують спрагу. Ми й справді багато знаємо.

Місії «Голос надії» — 25

У далекому 1990 році, коли жителі Радянського Союзу на повні груди вдихнули ще не до кінця усвідомлену за зрозумілу свободу, виявилися люди, готові до таких змін. Ця готовність була скоріше духовно-психологічною, бо не мала чітких планів, освіти, досвіду. А мала основне — готовність свідчити про Ісуса Христа. Саме відтоді розпочала свою працю луцька місія «Голос надії». Нині вона відзначає ювілей — 25 років діяльності. У її складі — понад 400 місіонерів, які працюють у майже 30 регіонах. Наша розмова з її неззмінним директором Миколою Синюком та його заступниками Віталієм Онищуком та Євгенієм Мельничуком.

Віктор КЛЕЦЬ: «Сумщина сьогодні радує!»

Майже 90 відсотків церков Сумської області — утворені внаслідок діяльності місії «Голос надії». Це приклад того, як місіонери можуть змінити релігійну ситуацію в масштабах конкретного регіону. Віктор Клець, започаткувавши місіонерську працю на Сумщині, пройшов шлях від місіонера до пастора, а сьогодні виконує служіння старшого пресвітера обласного об’єднання церков ХВЄ і відповідального за працю місіонерів у Сумській області. Про успіхи й невдачі на цьому шляху Віктор Віталійович розповів журналістам «Благовісника».

Поетичне слово, Лариса МЕЛЬНИК

Біля Києва пройшла конференція Церкви ХВЄ України, Василь МАРТИНЮК

26 березня 2015 року в новозбудованому молитовному будинку церкви «Благодать» (с. Софіївська Борщагівська, вул. Київська, 40, старший пресвітер — Василь Кватерчук) відбулася щорічна звітна конференція Церкви християн віри євангельської України. Цього року через фінансові труднощі у зв’язку з подіями в нашій країні вона була одноденною. У ній взяли участь понад 500 делегатів — служителів зі всієї України.


 

 

Людяність — це дуже важлива риса, особливо для християнина,
тому що Бог створив нас передусім не віруючими,
а людьми.

Віталій ЯЦЮК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"