Цікаве у друзів

		Ее величество Традиция в евангельских церквях Хотим мы того или нет, но каждому из нас приходится иметь дело с вопросами об отношении к традиции. Этот вопрос часто возникает, когда сталкиваются интересы разных поколений, актуальной становится проблема «отцов и детей». Когда мы переезжаем на другое место жительства, нам приходится знакомиться с традициями, чтобы знать, как вести себя на новом месте. Из-за вопроса о традиции всегда были споры, недопонимания и иногда даже войны.

Михайло Паночко взяв участь в урочистостях з нагоди Дня Соборності України

		Президенты США и их религия Впервые за всю историю США вступить в борьбу за Белый дом может адепт Церкви Иисуса Христа святых последних дней – Митт Ромни. Американское общество традиционно – в особенности его религиозная часть – достаточно подозрительно относится к мормонам. Однако праймериз Республиканской партии продемонстрировали, что религиозная принадлежность политика уже не столь важна, как раньше.

Тема номера № 4,2011: "Праведник житиме вірою "

Віра, без сумніву, є головним, а точніше, єдиним засобом, завдяки якому людина може побудувати свої стосунки з Богом. Цього не заперечить жоден віруючий, незалежно від конфесійної чи позаконфесійної приналежності. От тільки розуміння віри, на жаль, буває різним… Більше того, іноді навіть втрачається зміст самого терміну, коли віра ототожнюється з власними переконаннями, поглядами, традиціями чи ритуалами. А скільки списів зламано в суперечках щодо того, чия віра правильніша! Та що там списів — історія знає ганебні випадки, коли тим, хто «не тої віри», ламали кістки, хребти і — життя. Коли лилися ріки крові в ім’я торжества віри. Коли через суперечку — скількома пальцями звершувати хресне знамення — люди живцем спалювали себе.
Читати далі

Читати "Благовісник" № 4,2011 >>>

Шосте чуття, Рейнхард Бонке

У питанні віри ми часто стикаємося з кількома дивним поняттями, настільки дивними, що з’являється потреба пояснити, що саме ми обговорюємо. Віра — це не «вірування в те, що, як ви знаєте, неістинне» чи «вірування в те, чому немає доказів». Така віра безрозсудна. Вся Біблія — про віру, тому нам треба з’ясувати деякі факти.

Два види віри, Філіп Янсі

Мій друг Ричард вважав слово «віра» головною перешкодою на шляху до впевненості. «Май віру», — радили інші християни, коли він сумнівався. Що вони мали на увазі? В цьому разі слово «віра» здавалося йому способом уникати питань, а не відповідати на них. Я вважаю, що певна складність виникає через гнучкість значень, які ми вкладаємо в нього.

Традиція — це не віра, Марина Миронова

— На Різдво збираюся піти до церкви, — урочисто заявила одна моя знайома.
За останній рік у її житті відбулася низка нерадісних подій: спочатку її чоловік втратив роботу, потім за борги банк забрав у них машину, а згодом і будинок.
— Минулого року на Різдво до церкви не пішла, так проблем набула, — продовжувала вона. — Не підкажеш церкву, де служіння найкоротше? Нам би туди, де можна якнайшвидше звільнитися до святкового бенкету. О, ти не уявляєш, яке я купила чудове плаття! Всі помруть від заздрощів!

Історичні постаті. Василь Павлов: Вiра, загартована випробуваннями

Василь Степанович Павлов народився у 1890 році. Своїх батьків він не знав. Тьмяні дитячі спогади залишилися тільки про матір, яка привезла його в дитячий притулок. Вона написала записку працівникам притулку, що хлопчика звати Василем, і залишила його назавжди. Потрясіння було настільки сильним, що хлопчик знепритомнів. Оскільки цей притулок був православним та іменувався на честь апостолів Петра й Павла, дітям, які виховувалися тут, давали прізвища Петров або Павлов. Так хлопчик став Василем Павловим.

Мовою притчі. Дорога до моря

В одному бідному селі народився на світ хлопчик. Він тратив свої дні безглуздо, механічно й монотонно, так само, як й інші мешканці цього згасаючого села. І однієї прекрасної ночі йому наснилося море. Жоден із жителів села ні разу не бачив моря, тому ніхто не зміг підтвердити, що десь у світі є такий безкрай води. А коли юнак оголосив, що збирається йти на пошуки моря, всі крутили пальцем біля скроні і казали, що він несповна розуму.

Узбекистан. Цiна вiри. Розповідь Сергія Нечитайла

В Узбекистані мало дискутують на тему, як одягатися, чи можна прикрашатися, чи харизмати і баптисти брати, чи прославлення — біблійна практика… Там правильність віри перевіряється по-іншому. Саме про це й розповідає єпископ Сергій НЕЧИТАЙЛО — Голова центру християн повної Євангелії Республіки Узбекистан. Його розповідь скомпонована з виступів та проповідей кількарічної давності, тому деякі факти застарілі, але вони є яскравим свідченням непростої атмосфери, у якій живуть узбецькі християни.