Благовісник

Святий Дух — музикант, який натискає на клавіші

— Яку роль у душеопікунстві відіграє Святий Дух? Чи можете навести приклад, як ви були спрямовані Святим Духом під час душеопікунської бесіди?

Віктор Вознюк, керівник Департаменту освіти УЦХВЄ:
— Хочу провести паралель із бізнесом. У кожному бізнесі є бачення, є інструменти, але не всі бізнеси злітають. На одну заправку люди заїжджають, на іншу — не дуже. У чому справа? Є щось більше, ніж сам бізнес. Момент відкриття, коли людина опиняється в правильному місці в правильний час. У душеопікунстві дуже важливо, щоби був інструментарій. Душеопікун має бути фахівцем, а не профаном. Він повинен мати біблійні знання, знання психології. Але, крім того, потрібно вміти їх застосувати. Кожен лікар знає назви медикаментів, симптоми хвороб. Лікар від Бога відрізняється тим, що він знає, коли саме та яку дозу ліків потрібно приписати. Роль Святого Духа в душеопікунстві — подати правильну дозу в правильній послідовності, використати інструментарій максимально ефективно.

Слухаючи людину, яка прийшла на консультацію, я молюся й прошу в Бога відкриття щодо її проблеми. Вірю, що Святий Дух може дати таке відкриття, що ми навіть не уявляємо. Часто я переживаю слово знання. Це ніби хтось ввімкнув світло в темній кімнаті: ти бачиш, що де стоїть і що потрібно переставити. Коли ти говориш речі, про які не міг знати. Якось я підвозив місіонерів, які були дуже розчаровані. І просто в машині консультував їх. І саме через слово знання відкрилася їхня проблема та її вирішення. І таких прикладів дуже багато. Часом ти готуєшся говорити одне, а Бог веде зовсім по-іншому. Хоча це не означає, що не потрібно готуватися, що не потрібно мати знань. Святих Дух — немов музикант, який використовує ті клавіші, які ми маємо. Клавіші однакові, а послідовність і відповідно мелодія для кожного випадку унікальна.

Микола Синюк, керівник Департаменту місій УЦХВЄ:
— Святий Дух не має ролі, Він — усе. Це ми маємо якусь роль у цьому процесі, це Він нас використовує. Він знає кожну людину, усі ниточки душі й духа. Йому все підвладне, а тому — пам’ятаймо слова Ісуса Христа: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього...» У процесі душеопікунства важливо почути людину, із якою спілкуємося, і надзвичайно важливо почути голос Духа у своєму серці, пораду від Нього для цієї людини…

Був особливий випадок багато років тому — розмова з жінкою, єдина донька котрої, яка щиро покаялася й служила Богові, згоріла в ліфті від короткого замикання електромережі. Я не знав, що сказати, як підтримати. У думках благав Господа, щоб Він надихнув, порадив. Голос Святого Духа тихо прозвучав у розумі: «Скажи, щоб вона подякувала Богу за все…» Я був розгублений: як таке сказати убитій горем людині? Я запитав, чи може вона щось змінити чи виправити. Відповідь — «Ні». Тоді я пересохлими від хвилювання вустами промовив: «Якщо нічого не можна змінити, то подякуйте Богу за все!» Вона дивилася широко розплющеними очима... Ми молилися, і я чув її шепіт: «Дякую Тобі, Боже…» Не знаю, як склалася доля цієї жінки, проте, прощаючись, помітив у її очах спалах надії.

Людмила Бендус, керівниця Департаменту жіночого служіння УЦХВЄ:
— Без Святого Духа душеопікунства взагалі немає. Він — центр, головна особа в душеопікунстві, без Нього — немає сенсу. У Приповістях є дуже цікавий вірш, який розкривається саме в контексті душеопікунства. Бог каже: «Я — сторож ваших душ!» І без цього Сторожа неможливо допомогти душі, знайти, що поламалося, і зцілити. Світські психологи роблять багато хорошої роботи, але вони працюють переважно з наслідками, симптомами. А Святий Дух сягає причин.

Колись я працювала з людиною, яка мала суїцидальні настрої, проблеми в стосунках із протилежною статтю. Я слухала її розповідь і раптом отримала знання: сексуальна наруга в дитинстві. М’яко розпитую, і випливає, що, справді, родич розбещував дитину з раннього віку. І теперішні проблеми були наслідком тої травми, що зазнала ця людина в далекому минулому. А без допомоги Святого Духа що ти порадиш? Стандартні фрази: молися, постися, читай Слово — і Бог тобі допоможе.

Якось на одній із жіночих конференцій зустріла добру знайому, із якою дуже давно не бачилися. Обійнялися, кажу: «Так рада вас бачити! Як ваші справи?» Вона на мить запнулася, а потім дала «правильну» відповідь (є відповідь правильна, а є правдива): «Я за все дякую Богу!» Я подивилася в її очі й запитую: «Невже все так погано?» Вона розридалася — і стала розказувати, які в неї справи насправді. Ми разом молилися. Але без Святого Духа ми не здатні навіть поставити правильне запитання, із якого можна розпочати процес зцілення душі.

Богдан Левицький, керівник Департаменту душеопікунства УЦХВЄ:
— Я вважаю, без Святого Духа допомогти травмованій людині просто неможливо. Психлікарні не допомагають, психологи не допомагають... Тільки Творець душі знає, як зцілити душу. І коли Бог втручається в процес душеопікунства, людина може отримати відновлення й жити далі.

Мав розмову з воїном, який тривалий час був у полоні, пережив знущання. Після звільнення він навернувся до Бога, прийняв хрещення, одружився. Дружина каже: «Він не може вночі спати, зривається…» Я запитав чоловіка: «А що найбільше тебе тривожить?» Він розповів страшні історії, як його вели на допит по крові побратимів, як він відчував запах їхньої крові. Я не знав, що порадити. На той час я ще не очолював Відділ душеопікунства, не читав спеціалізованих книг, не мав досвіду. Молився, щоби Бог повів цю розмову. І прийшла думка: «Розкажи Богу, попроси Його забрати цей біль!» І він так зробив. Ця проста молитва допомогла — він став спокійно спати. Так може тільки Господь. Добре, коли людина знає, до Кого звернутися. Але переважно не знають і не знаходять виходу.

Олександр Кушнерук, пастор церкви УЦХВЄ в Пущі-Водиці:
— Пам’ятаю випадок — треба було допомогти одній сім’ї, яка мала певні внутрішні проблеми. Ідучи в той дім, я на всі 150% був підготовлений і впевнений, що питання вирішиться дуже швидко й легко. Але все сталося зовсім навпаки. І коли через півтори години розмов нічого не зрушилося, я вже збирався іти від них із повною поразкою, тоді прийшов Господь і кардинально змінив ситуацію. Це праця Святого Духа.

Іноді здається, що ти все знаєш і вмієш, а нічого не виходить. Звісно, і освіта, і підготовка потрібні. Просто разом із цим потрібно бути чутливим до керівництва Святого Духа. У потрібний момент Він може нагадати уривок із Писання, якусь інформацію із світського чи духовного навчання. Але якщо ти не володієш цією інформацією, не пропустив її через свій розум, то немає з чого взяти й нагадати.

Роман Комаринець, відповідальний за напрямок служіння чоловікам в Хмельницькому об’єднанні УЦХВЄ:
— Моє розуміння того, «як це працює», таке. Коли я молюся і прошу Бога допомогти мені в роботі, то Він накручує певні налаштування, завдяки яким я можу бути ефективнішим. Наприклад, я працюю в майстерні, і мені потрібно щось відрізати. Я відміряю, відразу запам’ятовую розмір, чітко і правильно відрізаю. Тобто не витрачаю зайвого часу, із першого разу попадаю в ціль. Іноді до цього приходиш шляхом помилок, досвіду, але добре, коли Бог споряджає тебе, заточує.

Що стосується душеопікунства, то це той момент, коли Бог дає слово до людини. І це саме те, що було потрібно. У мене було декілька таких випадків на фронті, коли я не знав, що сказати, але вчасно приходило слово. Минув час, я вже й забув про ту розмову. А потім отримую повідомлення: «Дякую вам за ту молитву, я її пам’ятаю і живу нею вже два роки!» Це стало для людини певною основою, за яку вона тримається. І я знаю, що це не могли бути мої знання й досвід, що це прийшло від Святого Духа.

Валентин Ярошенко, пастор церкви й місіонер в Сумах:
— Однозначно, роль Святого Духа головніша, ніж наша. Нам потрібно вчитися довіряти Йому й не брати на себе Його функцій. Адже це Він відкриває серце людини, це Він веде до покаяння. На практиці — важливо молитися до, під час і після душеопікунської бесіди. Коли перебуваємо в молитовному стані, Бог спрямовує нас. Буває, людина приходить із запитанням, а в пастора вже готова відповідь. Ще не вислухав, а вже дає пораду. У Притчах така людина називається нерозумною. Ситуація може бути знайомою, а вирішення зовсім інакшим. Тому має бути індивідуальний підхід, увага до потреб людей, чутливість до Святого Духа. Стандартні заготовки не працюють.

Якось мені докоряли за одну ситуацію, коли ми не застосували жодних покарань щодо людини, яка згрішила, але публічно визнала свою провину й щиро покаялася. Хоча в таких випадках зазвичай, як мінімум, беруть на замітку або вилучають. Це і є індивідуальний підхід. А загалом — потрібно перш за все спасати людину, а не авторитет чи репутацію своєї посади.

Ростислав Мурах, старший пресвітер Хмельницького об’єднання УЦХВЄ:
— Якщо сказати, що Святий Дух має важливу роль у душеопікунстві — це нічого не сказати. Він має основну роль. Незалежно від того, чи ми консультуємо християнина чи людину, яка ще не прийняла Христа, по суті, усе зводиться до того, щоб привести її до Бога. Бо тільки Він може вирішити будь-яку проблему й допомогти пережити найскладніше випробування. Навіть найбільш освічений і досвідчений душеопікун — обмежений. Із мудрістю, яку дає Святий Дух, не зрівняється ніщо.

Є сфера життя, про яку знає сама людина та знають інші; є сфера, про яку знає людина, але не знають інші; є сфера, про яку знають інші, але не підозрює сама людина; а є сфера, у якій ні людина себе не розуміє, ні тим більше інші. І найбільше проблем криються саме в останній сфері. Ось це — сфера Святого Духа, коли потрібне відкриття від Нього.

Нещодавно я повернувся з поїздки на Донеччину. І коли ми відвідували один наш розвідувальний підрозділ, спілкувалися з воїнами, один захисник сказав: «Я відчуваю, що моє життя наближається до кінця». Це був зовсім молодий хлопець. Я внутрішньо молився: що йому сказати? І вірю, що Святий Дух дав мені думку: «Брате, іноді Господь дає відчуття, що час наближається, щоб людина молилася за Боже втручання. Це не вирок. Іноді Бог дає відкриття не для того, щоб вони збулися, а для того, щоб ми молилися — і вони не сталися. Твоя доля в руках Господа, молися, і Він дасть тобі ще багато щасливих років життя, Він дасть тобі побачити перемогу й процвітання України».

Ми не нехтуємо психологією, не відкидаємо наукових порад, беремо найцінніше. Але варто зазначити, що сьогодні світська психологія може межувати з окультизмом. Адже психологи також часто приходять до того, що потреби людини сягають духовної сфери. І, намагаючись допомогти, вдаються до духовних джерел, які за своєю суттю демонічні, окультні.

Віктор Котяш, керівник філіалів КБІ та УЄТС у Волинській області:
— Душеопікунство — це допомога душі. Щоб краще зрозуміти, проведемо аналогію з тілом. Щоб допомогти людині, яка має хворобу тіла, потрібні дві речі: правильно поставити діагноз і призначити правильне лікування.

Лікарі кажуть, що діагноз іноді — це 90% вирішення проблеми. Тоді лікування ефективне й результативне. Іноді причини бувають явні, а іноді ніяк не можна зрозуміти джерело хвороби. За мій 23-річний досвід пасторського служіння такі випадки були не раз. І ось у такі моменти ключова роль — Святого Духа. Він — Той, Хто знає серце й може виявити, підказати. А якщо причина відома, Він може глибше й точніше відкрити. Буває, на сповіді людина дві години розповідає, розповідає, а найголовнішого не скаже. Це може бути, на перший погляд, якась незначна дрібниця, про яку сам пацієнт навіть не здогадується, а в ній уся суть. І без Святого Духа не докопатися до коріння. А буває, що людині болить, їй важко довіритися, і тільки Бог може дати потрібні слова, щоб вона відкрилася та отримала допомогу.

Інший бік — можна поставити діагноз, але як лікувати? Є ситуації, коли медицина безсила. Так і в душеопікунстві — буває, ти розумієш, що не можеш нічим допомогти. Та є Утішитель — Він не тільки виявляє причину, а й дає зцілення. Тому я вважаю, що в душеопікунстві Святий Дух відіграє ключову роль.

Володимир Бричка, пастор церкви с. Карпилівка Рівненської області:
— Я не та людина, яка має якісь особливі духовні дари, відкриття. Але за 42 роки служіння навчився практикувати духовне чуття, керуватися спонуканням від Бога, яке перевіряється результатом. Це може бути влучне слово для проповіді, правильний підхід до людини в її потребах. Це чуття допомагає відрізнити людську мудрість від Божої.

Важливо перебувати в очікуванні Господа. Скільки разів було: йдеш на бесіду без жодного уявлення, як розв’язати вузол, як вийти з ситуації. Але йдеш, бо це твій обов’язок, і покладаєшся на Бога. І часом саме в ту мить, коли починаєш говорити, Бог дає таку ідею, таке вирішення, після якого вже ніхто не може нічого додати. І я знаю точно, що це не я придумав, це Святий Дух використав мої вуста.

Ми багато їздимо на фронт, буває, варимо плов для захисників, і цілий день люди йдуть. Бачать мене з капеланським хрестом, то просять: «Батьку, сповідайте, помоліться, благословіть…» Мені один військовий подарував шеврон із написом «Батєнька», так воно й приросло. Військові травмуються побаченим і пережитим на війні, є ситуації, коли людська психіка просто не витримує. Тому дуже важливо мати цілюще слово для них. Іноді на розум приходить така відповідь, якої б ніколи сам не придумав. І людина радісно дякує, сприймає це як від Самого Бога.

Благовісник, 2,2024