Можливість

Кілька останніх днів ознаменувалися подіями, які перевернули мирний ритм життя Америки з ніг на голову. Я не говорю про ситуацію із пандемією — однозначно з її появою життя людей кардинально змінилося.

Я про те, як можливість може виявити вміст серця людини.

Поліцейський Дерек Шовін, можливо, страждав расизмом. Отримавши можливість, він перевищив свої повноваження і те, що було у серці — вихлюпнулося назовні. Результатом стала нічим невиправдана смерть темношкірого американця Джорджа Флойда. Подія одразу набула гучного резонансу. Мабуть, значною мірою ще й через те, що поліцейського на початку просто звільнили.

Однозначно, інцидент викликав хвилю обурення кожної тверезомислячої людини. Уся країна мала можливість почути слова Флойда: «Я не можу дихати!» Хтось плакав, чиєсь серце було пошматоване, хтось обурювався. Зрештою, усе це вилилося в неординарні марші протесту.

І тут кожен бажаючий отримав можливість.

Захищати свої права — невід’ємне право людини, яка живе в демократичній державі. І жодних проблем із цим не мало б бути. Якби не одне але….

Можливість — це здійсненність, допустимість.

Можливість — це наявність умов і обставин, сприятливих для будь-чого.

Можливість — це внутрішні сили, ресурси, здатність.

Тож можливість — це здатність вихлюпнути назовні те, що є у серці за наявності певних умов.

Власне, у ці вихідні багато сердець американців вихлюпнулися назовні. Їхній вміст показав стан суспільства. Не всього. Певних категорій людей. Ми стикнулися з подвійними стандартами або повністю стертими межами людського глузду.

ЗМІ ще раз наочно показали свою однобокість — коли смерть чорношкірого варта уваги цілої країни (і я вірю, що варта), а смерть кількох білих офіцерів поліції, які загинули під час сутичок, смерть власників магазинів і бізнесів, які загинули під час актів вандалізму, захищаючи своє майно, — це просто статистика.

Тож виникає запитання — чиє життя цінніше: чорного чи білого? Чи, може, треба вже таки усвідомити, що варте уваги кожне людське життя! Акти протесту переросли у вандалізм, і тут кожен отримав можливість себе показати.

Центр нашого Клівленда, де ми гуляли з дітьми і насолоджувалися архітектурою, — зруйнований. Побиті вікна, розграбовані магазини, спалені поліцейські машини. Я не вірю, що це — просто тимчасові емоції. Швидше впевнена, що це — можливість вихлюпнути стан серця. Наявність умов, внутрішні сили, ресурси і здатність.

Але, гортаючи стрічку новин, побачила й іншу картину — коли поліцейські зустріли мітингувальників зі схиленими у молитві колінами. Вони також використали можливість. Але вона була кардинально протилежною до згаданої вище. Коли білі й чорні обіймаються і плачуть, бо розуміють — це наша спільна трагедія. Це наш спільний біль.

І перейти через це ми можемо лише пліч-о-пліч — обійнявшись і помолившись разом.

Можливість дається кожному.

І лише стан нашого серця показує, як ми відреагуємо на неї.

Серце чисте сотвори в мені, Боже!

Благослови Америку!

Світлана ГАЛЮК

Благовісник, 2,2020