Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Гостьова книга

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

Благовісник у Фейсбуці



Актуальне запитання

Чи потрібне покаяння «хорошим» людям?

Дуже часто на заклик проповідника або людини, що розповідає про необхідність покаяння, можна почути відповідь-відмову: «А в чому мені каятися? Я ж непогана людина: не вбив, не вкрав, не наркоман і навіть в Бога вірю». Така відповідь свідчить, по-перше, про те, що люди не розуміють правильного сенсу покаяння. Згідно словникам, покаяння — це визнання своєї провини в чому-небудь. Так що, з одного боку, сенс у вищезгаданих словах є: ця людина не обманює, стверджуючи, що не згрішив, перераховуючи гріхи вбивства, крадіжки, розпусти і т.д. Таких людей не так вже й мало. Вони хороші сім’янини, законослухняні громадяни, зразкові діти, батьки, сусіди, про них не скажеш нічого поганого. Але вони не до кінця щирі. Справа в тому, що, згідно Священного Писання і навіть просто людських понять про добро і зло, гріх або провини людини не обмежується «головними» або «страшними», є десятки, сотні «грішків», яких ми не беремо в розрахунок і які властиві всім, без винятку, людям, у тому числі й «хорошим»: маленька брехня, марнославство, гордість, дрібні капості, нехороші думки і багато-багато інших. У Бога немає великих або маленьких гріхів, є тільки великі і менші наслідки їх, які видно і які сховані глибоко в душі. Біблія каже, що «всі згрішили, і позбавлені Божої слави». Так що всі люди в тій чи іншій мірі грішники, так само, як з точки зору державного закону злочинцем вважається і той, хто поцупив велосипед, і маніяк, який вбив десятки людей. Тому, кожній людині є в чому каятися.

Але є ще одна сторона покаяння, більш важлива, ніж визнання своєї провини в якомусь гріху. Біблійне покаяння щось більш глибоке. Воно враховує так званий «первородний гріх». Що це?

Як відомо, всі люди мають спільних предків. Їхні імена згадуються на перших сторінках Біблії: Адам і Єва. Там же ми читаємо і про їх гріху, скоєному в раю, і що мав наслідки по нині. Справа в тому, що всі люди вже народжуються грішниками, несучи в собі відгомін прабатьківського неслухняності. Ви скажете: «Несправедливо! Чому я повинен відповідати за чиїсь гріхи? »Так, несправедливо. Але такий духовний закон, якого не може переступити навіть Сам Творець. Він діє не тільки в духовній сфері, але й у фізичній: ми бачимо, як не в чому не винні діти відповідають за гріхи батьків, народжуючись з такими хворобами як СНІД, туберкульоз, сифіліс, а то й виродками. Дозвольте навести таку аналогію. Колись існував рабовласницький лад. Навіть сьогодні є країни, де велике значення має поділ на касти. Так от, діти рабів ставали рабами вже за фактом свого народження. Приналежність людини до якоїсь касти визначалася його народженням. Але якщо людські закони мали невеликі вийнятки, а з часом і зовсім скасовувалися, закон відповідальності за гріх, вчинений в раю, не можна ніяк обійти. Цей ген гріха присутній у кожній людині, як ген, що визначає колір шкіри у африканців. Це добре видно на прикладі малих дітей. Їх не треба вчити поганому, воно саме звідкись береться, виявляючи себе у найрізноманітніших формах. Це пізніше, під впливом виховання, моральних і суспільних законів люди можуть стати відносно «хорошими». А без цього виховання дитина виростає звіром, позбавленим будь-яких позитивних якостей. Багатовікова практика показує, що людині неможливо стати «хорошим» самостійно. Будь-які спроби, які іноді увінчувалися короткочасними перемогами, рано чи пізно заводили в глухий кут. Тому Бог йде на нечуваний крок, бажаючи вилікувати людство від цього гріха. Це відбулося завдяки народженню, смерті і чудовому воскресінню Сина Божого Ісуса Христа. Він один взяв на Себе відповідальність за всі гріхи коли-небудь на цій землі зробив. Бог в Його особі покарав всіх грішників землі.
Але в цьому великий подвигу любові є важливий момент. Так само як і Едемському раю, Господь цінує власну волю людини. Він зі свого боку зробили все, щоб звільнити людей від їхніх гріхів. Нам, людям, потрібно просто прийняти це прощення. Як саме? Через покаяння. Що це означає? Це значить, визнати себе нездатним позбутися від особистих і вроджених гріхів і сказати перед Богом: «Так, Господи, я грішник. Я потребую Тебе, Твоєї пролитої, очищаючої та рятівної крові Твого Сина. Пробач мене і зроби з мене нову людину, в якій вже немає гріха. Керуй моїм життям, щоб у ньому не було проявів зла і неправди».

Біблійне прощення — це не просто перерахування гріхів, які учинив, хоча і це теж важливо, а зміна способу життя через особисте визнання своєї гріховності, Боже прощення і подальше народження згори. І необхідно воно всім, без винятку людям, як поганим, так і гарним. Апостол Іван говорить: «Кров Ісуса Христа, Сина, очищує нас від усякого гріха. Якщо говоримо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе, і немає в нас правди. Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від усякої неправди»(1 Ів. 1:7).

Юрій Вавринюк

Статья на русском языке

Що таке покаяння, або зустріч з Богом

 

Українська християнська поезія