Духовний імунітет

Де знайти мир?

«Коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то мир твій був би, як ріка» (Iс.48:18).

Одне з найбільш частих запитань, яке лунало в церковних колах від початку карантину: «Де знайти мир?» У той же час богослови заговорили про пандемію страху. І тут потрібно зробити два зауваження.

По-перше, страх — цілком нормальна емоція, закладена в людину Богом, яка зовсім не говорить, попри поширену думку, про відсутність віри. Страх є частиною нашого інстинкту самозбереження — природною реакцією на небезпеку. Подібно як природною реакцією є, наприклад, гнів, коли він не виходить з-під контролю. Страх, який вийшов з-під контролю, — це паніка, і от це вже погано. Тому що в стані паніки людині важко контролювати власну поведінку, і вона здатна на необдумані вчинки. А здоровий страх — якраз веде до правильних висновків і дій. Іншою крайністю є безпечність, тобто безпідставне ігнорування небезпекою, що б це не було — чи то бравада вірою, чи позиція «менше знаєш, краще спиш». Таким чином, страх (не як стан, а як реакцію) можна назвати власне «золотою серединою» між панікою і безпечністю.

Але, по-друге, мабуть, доведеться визнати, що наведене питання все ж — більше про паніку. Від цього стає дуже сумно і трохи боляче. Сумно — тому що в даному випадку просто маємо справу із глобальним виявом явища, яке не раз спостерігали в локальному масштабі. І тут уже якраз йдеться про той колективний, поверхневий, релігійний рівень віри, який в моменти чи то особистісного, чи то загальнолюдського потрясіння змушує людину метатися від пастора до пророка, замість того, щоб шукати спокою в «таємній кімнаті». А боляче — коли усвідомлюєш, що подібна реакція християн є наслідком неефективності або відсутності церковної практики духовного зростання через учнівство, яка би приводила людей до особистих неопосередкованих стосунків із Богом.

Чарівна пігулка

«Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи» (Мт.25:3).

Кілька разів у прямому ефірі питання «Де шукати мир?» пролунало і на мою адресу. Мені подобається брати приклад в Ісуса Христа у поясненні духовних речей через матеріальні. І, говорячи про внутрішній мир, я проводив алегорію з фізичним здоров’ям.

Коли почалася пандемія, окрім популяризації гігієнічних процедур, засобів захисту та соціальної дистанції, багато стали говорити про зміцнення організму. Як тільки люди згадали слово «імунітет», з прилавків змели ехінацею, риб’ячий жир, вітаміни C та D. А лікарів-блогерів стали засипати запитаннями: «Що корисніше жувати — імбир чи хрін?», «Яким милом краще митися — господарським чи дігтярним?», «Що обрати — борсучий жир чи струю бобра?» і «Чи захистить протигаз від коронавіруса?» До речі, я нічого не вигадую, це реальні цитати з онлайн-форумів…

Питання ці — з категорії «Що потрібно випити / з’їсти / чим намазатися, щоб схуднути / накачати прес / зупинити облисіння за тиждень?» Люди завжди були схильні шукати простих рішень, вірити в чарівну цілющу пігулку від усіх хвороб або в магічну молитву-заклинання від недуг душі.

Але більшість проблем не мають простих рішень і вимагають комплексного підходу. Коли йдеться про таке складне явище як імунітет, його неможливо підвищити за один день чи навіть за тиждень з допомогою прийому вітамінів. Він залежить від ряду факторів, зокрема — генетичної спадковості, здорового способу життя, отриманих вакцин і т. д. і т. п. Іншими словами, це те, що будується (або руйнується) протягом всього життя людини.

Проводячи аналогію з душевним миром, внутрішнім балансом під час потрясінь, точно так само неможливо дати якогось універсального рецепту миттєвої дії від паніки. Якщо людина протягом усього життя не будувала особистих стосунків із Богом, духовно не зростала і не займалася формуванням власної особистості, то навряд чи в критичний момент вдасться все відразу надолужити.

Як діє імунітет? Коли інфекція (страх) потрапляє в організм, захисні механізми вступають у дію, щоб запобігти хворобі (паніці) або якнайшвидше її подолати. Якщо ж імунітет ослаблений та ще й вірус йому незнайомий — організм не здатний справитися без сторонньої допомоги. І ось тоді вже не обійтися без допомоги лікарів (служителів) та тривалого лікування.

Три компоненти імунітету

«І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Фил.4:7).

Напевно, моя вищенаведена аналогія дещо цинічна, тому що швидше пояснює проблему, ніж дає вихід. Тож спробую виправитися. Щоб відповісти: «А що ж робити, якщо час втрачено, і пандемія коронавірусу та страху застала мене непідготовленим?», давайте детальніше простежимо, які фактори найбільше впливають на імунітет, аби вже зараз почати змінювати свої звички.

Спадковість. «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока» (1Петр.2:2).

Деякі захисні властивості передаються (або не передаються) дитині генетично, від батьків. Вони формуються під час внутрішньоутробного розвитку та грудного вигодовування. Отже, і в духовному житті вкрай важливий момент духовного народження, зокрема те, що вкладають і чим харчують «дитину» духовні батьки у її перші дні. Цього, звичайно, вже не зміниш, але варто проаналізувати, аби розуміти причини проблем, які можуть проявлятися вже в дорослому віці. А також для того, щоб передати правильні «духовні гени» власним дітям.

Спосіб життя. «Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті» (1Тим.4:7).

Здорове харчування, правильний сон, фізичні навантаження, гігієна, контроль емоційного стану, відсутність чи наявність шкідливих звичок… Ці та багато інших, на перший погляд, банальних факторів в комплексі й формують імунітет протягом життя людини. В духовному контексті є не менш банальний перелік — Біблія, молитва, служіння, благочестя, відсутність чи наявність руйнівних гріховних звичок… Цей список ні для кого не є секретом, але не так просто слідувати йому з належною регулярністю та постійністю.

Перенесення хвороби. «Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються» (Пр.22:3).

Також імунітет набувається під час перенесення конкретної хвороби, або ж дією на випередження — введенням в організм ослабленого збудника (вакцини). Хтось зауважив, що мудрі люди вчаться на чужих помилках, розумні — на власних, нерозумні — на жодних. Перенесена криза дає безцінний досвід: що потрібно зробити, щоб бути готовим до подібних ситуацій у майбутньому. Особлива мудрість — не чекати кризи, а прораховувати небезпеки наперед. На жаль, небагато людей так відповідально ставиться до свого духовного здоров’я.

Духовна самоізоляція

«Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте» (Мк.6:31).

Коли почалася епідемія, кілька днів мене не покидала сильна тривога, переживання за близьких. Що я робив для відновлення внутрішнього балансу? Багато спілкувався — з собою, з Богом, з людьми. Змінив деякі звички. Вивчив ключові правила поведінки в нових умовах. Перевірив власну готовність до найгіршого повороту подій. І навіть не помітив, як вступив у дію імунітет, який витіснив з душі всякий страх.

Хорошу відповідь на запитання «Де знайти мир?» дав доктор теології Сергій Санніков. На прохання «Запропонуйте, будь ласка, вашу вакцину від пандемії страху», служитель сказав: «Цю вакцину я давно знайшов і користуюся нею. Вже виробилися антитіла. Але йдеться не стільки про вакцину. Щоб зупинити будь-яку пандемію потрібна перш за все самоізоляція. Коли навколо паніка, найправильніше — взяти піст на інформацію. Крім того, важливо зміцнювати імунітет. Що я й роблю відомими усім християнам методами».

Здається, це той випадок, коли проблема є одночасно і її рішенням. Карантин, який залишив християн без звичних багатолюдних богослужінь, одночасно створив умови для усамітнення та індивідуальних духовних пошуків, пізнання Бога, сповнення Святим Духом. А що можна назвати більш дієвим духовним антивірусом?

Подібні уроки можна взяти і з інших карантинних обмежень — захисні фільтри при контактах із суспільством та регулярні гігієнічні процедури не менш актуальні і в духовному сенсі.

Загалом коронавірус, що не може жити за межами організму, але легко поширюється від людини до людини, допомагає нам глибше усвідомити, наскільки взаємопов’язана і взаємозалежна між собою спільнота, яка проживає на планеті Земля. Наскільки ми впливаємо один на одного — і в фізичній, і в економічній, і в політичній, і в духовній площинах. Тож навички тілесної та інформаційної гігієни, звички здорового способу життя та досвід перебування на самоті з собою, Богом та найближчими людьми — точно стануть цінним надбанням посткарантинного світу.

Дмитро ДОВБУШ

"Благовісник", 2,2020