Благовісник

Як не образитись на Бога?

Багатьом відомі такі тези з християнського вчення: ми створені Богом; Бог зацікавлений нашим життям; Бог любить нас; Бог послав на землю Свого Сина, Який помер за наші гріхи й воскрес, щоб дарувати нам спасіння і вічність; Бог очікує нас у вічності!

Ми їх чуємо на зібранні, читаємо в християнських книгах, але чи віримо в них?

«Довіртеся Господу, і Він вас поведе та допоможе», — не раз проказуємо один одному, щоб підбадьорити.

Але чому ми не довіряємо Господу в щоденному житті? Бог допускає ситуації, коли ми не отримуємо бажане й навіть вкрай потрібне для нас… Але кожен випадок має свої особливості: так Бог говорить до нас, Він хоче нас перемінити і таким способом навчає, щоб ми довіряли Йому й прийняли Божі плани у своє життя та прославили Господа!

* * *

Коли я захворіла й мене готували до операції, ми з постом і молитвою зверталися до Господа, просячи зцілення. Декілька людей отримали зцілення, але не я. Мені потрібно було йти на операцію та видаляти пухлину з мозку. Операція складна й небезпечна, але Господь вів мене таким шляхом. Я теж мала підстави ображатися на Господа, але ніколи й думок таких не допускала. Я знала, що Господь буде поруч зі мною всюди. І молилася: «Господи, чого Ти хочеш мене навчити?»

І Бог був поруч: Він допоміг під час складної операції, Він допоміг одужувати, Він зміцнював мене під час болю та промовляв до мене.

Нині я дуже вдячна Йому за той час, бо навчилася свідчити про чудо Боже. Адже ніхто не вірив, що при моєму діагнозі я ще ходжу, коли інших людей із таким діагнозом вже привозили на візках. Важко було зрозуміти, як я говорю, бо лікарі розповідали про випадки епілепсії в такому стані…

Бог допомагав мені щохвилини: успішно пройшла операція, яка тривала чотири години. Я прийшла до тями й одразу стала розмовляти. Бог провів через лікування та реабілітацію, і я знову повернулася до життя.

Коли прийшла на огляд, лікарка не повірила, що з таким діагнозом мене не привезли на візку, а я знову сама ходжу й говорю. Вона сказала: «Це Боже чудо, що ви в такому хорошому стані й можете розмовляти!» Я підтвердила: «Так, це чудо Боже, і я щодня дякую за це Господу».

Бог навчив мене довіряти Йому, свідчити іншим про Нього, допомагати хворим, а мої рідні були для мене опорою, підтримкою й допомогою.

* * *

Читаю: «Молюся давно й ревно. Час іде. Бог не відповідає. Як не образитись на Бога?»

Цікаве запитання.

Те, що Бог не відповідає, — це і є відповідь на молитву. Бог набагато більше знає про нас і бажає кращого для нас. Він знає наш початок і наш кінець. «Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!» (Пс.39:4).

Якщо ми — християни, то згідно зі Святим Письмом не повинні ображатися, а маємо прощати: «…коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт.6:15).

Але в запитанні йдеться про образу на Бога!

Думку про те, що людина образилася на Бога, я порівнюю з тим, що на мене образилася піщинка, по якій я ходжу, навіть не знаючи, скільки їх лежить на березі моря. Людина для Бога — як та піщинка, яку Він створив та поселив на землі, щоб турбуватися про неї й допомагати, а вона допустила в серце образу…

Що ж таке образа? Згідно з тлумачним словником образа — це вмисне приниження честі й гідності особистості, часто виражене в непристойній формі; зневажливе висловлювання, негарний вчинок.

Образа — почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь негарним вчинком. Таке стається в серці багатьох людей, коли вони не отримують бажаного.

Образа — це наша емоція, але людина сама приймає рішення: бути їй ображеною чи простити. Від нас залежить, прийняти емоцію образи й жити з нею чи прийняти емоцію прощення.

Часто людина стає ображеною через власну гордість та завищену самооцінку. Така особа може стати асоціальною щодо інших, бо свою образу буде поширювати та відображати на ближніх. Усі будуть погані: чоловік чи дружина, батько чи матір, сестри й брати, «не такі діти», «погані сусіди», «недобра родина», а себе вона ставитиме вище за них. Не допускайте гордості у своє серце, просіть Бога звільнити від неї.

Образа — це отрута для власного життя. Лікарі та науковці говорять про те, що через образу виникає багато хвороб на фізичному та духовному рівнях. Ви бачите, наскільки це серйозно в нашому житті!

Ображатися на Бога може людина, яка не довіряє Богові та не вірить у Його силу, велич, всемогутність. Недовіра до Господа завжди руйнує віру.

* * *

Моя порада для людей, які хочуть образитися на Бога чи вже образилися:

1. Якщо ви належите до церкви, розкажіть про свою проблему служителю.

2. Покайтеся перед Богом та попросіть у Нього прощення за образу.

3. Полюбіть Господа й довіряйте Йому (заради нашого спасіння Він віддав єдинородного Сина (див. Ів.3:16).

4.Щодня моліться до Господа, дякуючи за те, що Він вас створив, дарував життя, піклується про вас та допомагає.

5. Перебувайте в читанні Слова Божого щодня, бо через нього формується наша віра, й ми духовно зростаємо (див. Єг.1:8, Євр.4:12).

6. Відвідуйте зібрання та беріть участь у служінні.

7. Робіть добрі справи, адже заради цього ми створені: «Бо ми, Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф.2:10).

Лариса МУРАХ

"Благовісник", 4,2020