Роздуми над Словом Божим

Видіння пекла і раю: 10 порад для роздумів

«Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!»
Лк.16:31

Якось наприкінці вісімдесятих у кіоску «Союздруку» я побачив газету, на першій сторінці якої красувалася фотографія, а під нею підпис: «Нарешті, вчені змогли сфотографувати Царство Небесне!» Це був самий пік горбачовської гласності, коли стали писати й говорити про все.

Ажіотажу з приводу статті у людей було чимало. Але мене це не сильно турбувало, тому що в той рік я вже навернувся до Господа, уже був навчений, що ніякі земні прилади не можуть зафіксувати ні Бога, ні Його Царства. Я знав, що все це підробка. Мене не дивував вогонь в очах людей, які ще недавно називали себе атеїстами, а нині, захлинаючись, ділилися зі своїми колегами гарячою «новиною» про сфотографований рай.

Повідомлення «з того світу» на цьому не припинилися: виявилося, у середовищі християн ще більшою мірою популярні історії про видіння людей, які побували на небесах або в пеклі.

У дев'яності роки скрізь гуляла книга одного американського проповідника, який розповідав, як він бачив небеса у своєму дитинстві, як плескався в річці з Ісусом, і як Той показував йому, маленькому хлопчику, магазин із частинами людських тіл (неприємне, мені здається, видовище). Ісус пояснив йому, що всі ці людські органи було б дано тим, хто за них молився, але вони не дочекалися, і тому руки, ноги, очі та нирки так і залишилися на небесах незатребуваними.

Я пам'ятаю, як багато обговорювали цю книгу. Одні її визнавали за істинне слово з небес, інші вважали заблудженням та дитячим сновидінням, піднесеним до рангу одкровення.

Сьогодні історій стало більше. Християнський інтернет-простір і церковні спілкування повні переказуваних снів і одкровень. Народ дізнається все більше та більше деталей про життя праведників на небесах і проведення часу грішниками в пеклі.

Усе б добре, якби не низка проблем, які, на мій погляд, очевидні:

— Деякі церкви й християни надають надто багато значення снам і видінням, а інші, навпаки, взагалі відкидають їх.

— Деякі історії про подорож у світ вічного блаженства та мук, на жаль, суперечать одна одній.

— Видіння іноді підносяться не як видіння, а як реальні переміщення у світ невидимої реальності, і ті, хто отримав ці одкровення, стверджують, що у вічності так воно й буде.

Християнське телебачення та інтернет поширюють чергові видіння відвідувань пекла й раю з дивовижною швидкістю. Може, тому в декого й виникає відчуття, що видінь, як ніколи, збільшилося.

Але насправді, церковна історія доносить до нас велику кількість записаних відвідувань небес і пекла. Вони є й у вигляді апокрифічних сказань, і у вигляді оповідань про житіє святих, і як особливий жанр середньовічної літератури.

Коли говорять про небеса і рай, то одні згадають видіння семи колумбійських підлітків, історії Тетяни Білоус та Анжеліки Забрано, інші — книгу Робертса Ліардона, свідчення Чу Томас, видіння Джерока Лі та Тодда Бентлі; комусь прийдуть на пам'ять преподобна мучениця Євдокія, святі мученики Тимофій і Мавр, преподобна Матрона, преподобна Єфросинія, воїн Таксіот та інші.

Історій, видінь і сновидінь насправді безліч! І будувати свої уявлення про вічність на їхній підставі дуже й дуже ризиковано.

Не вдаючись у есхатологію, хотів би дати кілька порад щодо оцінки видінь пекла і раю:

1) Видіння духовного світу дійсно бувають, заперечувати цього не потрібно.

Писання каже: «І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися» (Дії.2:17).

Писання дає нам приклади, коли Бог відкривав завісу невідання і показував людям духовний світ. Павло пише про це в 2Кор.12, а апостол Іван докладно описує своє видіння останніх часів. Таке можна знайти і в Старому Заповіті.

Духовні переживання людей, що бачили у видінні небеса або пекло, когось протвережували духовно, комусь допомагали утвердитися у вірі, а хтось долав страх смерті або печаль втрати.

2) Бог не ставить в основу свідчення про духовні переживання та видіння.

Деякі християни вважають, що ці історії можуть суттєво вплинути на навернення людини до Бога. На одних вони дійсно справляють враження, на інших — ніякого.

При цьому Біблія стверджує, що свідчення «з того світу» не допоможуть тим, хто нехтує Словом. І як сказано в Євангелії: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не повірять» (Лк.16:31).

Видіння духовного світу, що дає Бог, можуть бути дуже творчими, коли вони надихають, втішають людину і допомагають їй переосмислити свій життєвий шлях у світлі Божої істини. Але вони стають небезпечними, якщо замінюють Слово Боже.

3) Авторитетність людини не може бути підставою для прийняття видіння пекла або раю, яке вона бачила. Отримані одкровення, у свою чергу, не додають авторитетності людині.

Помилитися може кожен, навіть дуже шанована людина. У Старому Заповіті Господь не раз викривав лжепророків, але ними часто були не які-небудь служителі Ваала або Астарти, а ті, хто був покликаний Богом служити даром пророка. Навіть Божі пророки часом промовляли брехню. Одні просто наслідують інших (Єр.23:30); інші видають бажане за дійсне і свої думки — за Божі (Єр.23:31); інші ж свої сновидіння подають як Божі одкровення (Єр.23:32).

Навіть апостол Петро у спілкуванні з Христом спочатку відкрився для одкровень від Бога (Мт.16:16,17), а незабаром дав місце думкам від диявола (Мт.16:22,23).

Тому апостол Павло суворо каже, щоб з розбірливістю сприймали одкровення: «...якби навіть ми чи Ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий» (Гал.1:8).

4) Яскравість, запам'ятовуваність пережитого духовного досвіду не є ознакою істинності.

Фрази «я чітко це бачив», «я сам свідок того, що відбувалося на небі (в пеклі)», «Ісус стояв так поряд, як ти зараз» та інші висловлювання не можуть бути підставою для безу­мовного прийняття. Видіння викликаного духа Самуїла не несло в собі Божої правди, хоча, можливо, і було яскравим духовним досвідом для Саула (1Сам.28).

Деякі сновидіння, наприклад, можуть дуже запам'ятовуватися, але при цьому виходити не від Бога, а від заклопотаного розуму (Екк.5:2).

5) Сон або видіння від Бога не обов'язково є справжнім описом духовного світу. Він може бути символічним, а не буквальним. Не завжди видіння є реальним відвідуванням.

На жаль, багато з тих, хто мав духовне видіння місця вічних мук або вічного блаженства, сприймають побачене буквально: «Я був на небі, і сам бачив…» Але видіння варто визначати, як видіння (не реальне відвідування, а образне, символічне), а сон — як сон. У Біблії багато прикладів видінь, які мали пророки, і часто побачене згодом потребувало інтерпретації: Єремія бачив киплячий котел (Єр.1:13), але там йшлося про народ, який мав був прийти війною з півночі; апостол Іван розгледів у золотих чашах (Об.5:8) молитви святих.

Іноді видіння або сон даються, щоб надихнути людину йти за Богом, а не для того, щоб передати будь-яку інформацію про вічність. Не раз християни помиляються, починаючи розповідати сни як реальні події свого життя. Але «пророк, що йому снився сон, нехай і розповідає про сон, а з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє» (Єр.23:28).

6) Усе треба випробовувати, і в першу чергу — за Словом.

Ніякі сни, видіння, одкровення та історії не можна приймати на віру. Господь повелів нам, щоб ми не кожному духові вірили, але випробовували духів, чи від Бога вони, «тому що багато лжепророків з'явилося у світі» (1Ів.4:1). Павло також пише: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго» (1Сол.5:21).

Піддавати критичній перевірці почутя і навіть побачені одкровення не тільки можна, але й навіть необхідно. Ісус казав саддукеям, які помилково уявляли життя після воскресіння з мертвих: «Помиляєтесь ви, не знаючи Писання, ні Божої сили» (Мт.22:29).

7) Якщо одна частина видіння підтверджується Писанням, це не означає, що інша частина видіння обов'язково істинна.

Наприклад, усі люди, що мали духовний досвід бачення пекла, розповідають про муки грішників, і це має своє підтвердження в Біблії (Мт.13:49,50 ; Об.14:10,11). Але при цьому в деяких видіннях (я недавно читав такі свідчення) показується, що муки чинять демони над людьми. Це дуже відповідає середньовічному уявленню про пекло, але не має підтвердження в Писанні.

Усе виглядає так, ніби грішники мучаться, а демони їх мучать, що покарання над людиною здійснює бісівська сила. Але Біблія каже про те, що диявол і його поплічники самі будуть мучитися: «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові та його посланцям…» (Мт.25:41). Про це ж говорить і апостол Іван у Книзі Об'явлення: «А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Об.20:10).

8 ) Якщо в розказаній історії «відвідування» небес або пекла є моменти, які явно суперечать Біблії, то істинність видіння можна сміливо ставити під сумнів. Керуватися таким видінням не можна.
Завжди є ризик, що людина може побачити сновидіння на духовну тему і, запам'ятавши його, розповідати про нього як про видіння від Бога. Можливо, у неї немає злого умислу принести неправду, але від цього видіння не стає істиною.

Не треба думати, що помилкове видіння має виглядати повністю єретичним. Помилковість пізнається в деталях. Ми ж не вважаємо фальшивими тільки ті купюри доларів, де замість американських президентів зображений Міккі Маус, а під ним підпис по-російськи: «Стольник баксів». Підробки бувають настільки майстерними, що лише кілька деталей відрізняють їх від оригіналів.

9 ) Якщо у видінні (сновидінні ) є моменти, які Біблія не підтверджує, але і не спростовує, то ґрунтуватися на них не можна. Можна допустити, що це особистий погляд або досвід певної людини, і не обов'язково приймати його усім.

Людей іноді цікавлять деталі життя у вічності. Так вже влаштована людська душа. Саме тому історії, у яких описуються подробиці устрою пекла або небес, мають таку популярність.

Різні проповідники розповідають у подробицях, як виглядатимуть люди у вічності, якого вони будуть зросту, чим займатимуться, у які спортивні ігри грати. Нам повідомляють до дрібниць, кого там зустріли, кого не бачили; за які гріхи хто яке поніс покарання; який транспорт на небесах і на чиїх будинках там будуть вказівні таблички, а на чиїх ні.

Можливо, так і буде, а може, й ні. Особисто в мене подібна деталізація породжує безліч питань. Я переконаний, що брати ці історії відвідувань небес або пекла як доказ правоти певних поглядів не можна. Апостол Павло мав смиренність казати: «Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я» (1Кор.13:12).

10) Зашкалений інтерес до деталей духовного світу, що не описані в Біблії, збільшує ризик опинитися в омані. Важливо залишатися стриманим у сприйнятті видінь, коли вони більш детальні ніж те, що відкрито в Писанні.

Дуже часто я натрапляю на певний ажіотаж навколо нових історій про пережиту смерть або видіння вічних обителей людини. Такі свідчення передаються з вуст в уста, їх копіюють у Facebook, цитують у проповідях. Коли при цьому зберігається тверезе мислення і критичний підхід — це не біда, але часто все відбувається з точністю до навпаки.

Думаю, слова апостола Павла сьогодні як ніколи актуальні: «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом…» (Кол.2:18). А в Законі Мойсея було сказано: «Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите — наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону» (5М.29:28).

Коли людина прагне до надприродного досвіду більше, ніж до самого Бога, то саме час згадати слова Христові: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони» (Мт.16:4).

Якщо ви побачили сон або видіння про рай і пекло або прочитали про них, то не поспішайте зараховувати це до Божих одкровень. Перевіряйте, чи не розходяться вони зі Святим Письмом.

Не будемо ставати недовірливим Хомою і відкидати все надприродне, але в той же час збережімо глузд і розсудливість. Нехай віра наша будується на Слові, а не на снах, і серце буде спрямоване найбільше до Бога.

Денис ПОДОРОЖНИЙ

"Благовісник", 1,2014