Як поставити правильний діагноз?

Нині у суспільстві активізувався запит на душеопікунство. І хто, як не церква, має заповнити цю нішу, несучи людям світло Божої істини?

Якщо говорити в широкому сенсі, то кожна людина може стати душеопікуном для іншої на певному рівні. Тобто друг чи подруга або члени церкви можуть підтримувати один одного, давати поради й молитися. Але більш глибоку допомогу покликані надавати саме служителі. Це можуть робити також інші духовно зрілі люди, які мають відповідний досвід і, за краще, пройшли певний курс навчання. Хоча не кожен, хто навчався, може бути душеопікуном.

Ним може бути людина, яка має дар до цього. Така людина має співчуття до ближніх — і це, напевно, найголовніше. Наявність дару проявляється здатністю розуміти проблеми людей і давати їм дієві поради. Дуже важливий набутий життєвий досвід, коли душеопікун говорить про те, що вже пережив і що дало позитивні результати у його житті та житті інших людей. Наявність подібного досвіду робить душеопікуна більш авторитетним у очах людини, яка прийшла до нього за допомогою. І тоді їй легше сприймати слова такого порадника й застосовувати їх.

Мати дар — це не значить не працювати над його розвитком, не навчатися. Тут треба бути поміркованим, щоб збалансувати освіту, дані Богом здібності та набутий досвід. У процесі здобуття освіти людина вчиться правильно володіти Божим даром.

Досвід і відповідне чуття дають змогу зрозуміти іншу людину, так би мовити, поставити їй правильний діагноз. Бо неправильний діагноз веде за собою неправильне лікування. І дари Духа Святого, зокрема дар розрізнення духів, відіграють значну роль у процесі душеопікунства.

Розпізнати підробку

Диявол усіма силами намагається підробити те, що Боже. Він знає, що все Господнє — цінне й воно змінюватиме життя людей. Того, що не має цінності, не будуть підробляти. Наприклад, якщо якась грошова валюта втрачає свою цінність, тобто за нею не стоїть авторитет держави, то її більше не підробляють. Так само і з дарами Святого Духа.

Дар розрізнення духів даний для того, щоб люди мали змогу розрізняти, який дух діє в тій чи іншій людині. Це стосується не лише одержимості. Цей дар діє для розрізнення джерела інших мов чи пророцтва. Тобто цей дар допомагає виявити, чи це від Бога, чи не від Бога. Якось у 1980-х роках я був на з’їздному зібранні, де було багато пророцтв. І ось тоді до сестри, яка пророкувала, підійшов брат і сказав: «У ім’я Ісуса Христа я зупиняю твоє слово, бо дух, який у тобі, — не від Бога». Ця жінка одразу стихла, усі були трохи здивовані, але зібрання тривало далі. Не знаю, чим потім закінчилася ця ситуація, бо я не був на подальшій бесіді з тими людьми, але бачив, що служителі покликали їх обох і розмовляли з ними. Вважаю, що приблизно так виявляється дар розрізнення духів.

Дар розпізнання духів в душеопіці

Дар розпізнання духів відіграє дуже важливу роль і в душеопікунстві. Я вважаю, що душевні травми, із якими людина приходить до душеопікуна, містяться на перетині душі та тіла, тобто мають і фізичні, і душевні прояви. Але якщо людина не отримає відповідної допомоги на рівні фізичному чи душевному, то її проблеми можуть перерости в духовні. Сатана має легкий доступ до травмованих людей. Він підходить до них через тривогу, страх, розчарування, відчай, безнадію. І коли людина переживає травму, то вона більш відкрита до цих впливів, що можуть викликати симптоми, подібні до одержимості, або й саму одержимість.

Тому дуже важливо просити в Бога мудрості, щоб розпізнати, чи людина потребує опіки, турботи, підтримки, чи молитви за звільнення.

Щоб розрізняти, який дух діє через людину, Бог і дає такий дар. І добре було б, щоб ним були наділені всі служителі. Хоча Бог, як написано, дає дари, як Сам хоче. Але ми маємо право просити в Господа цієї здатності, бо служителям у праці з людьми не раз доводиться стикатися з випадками, коли треба розуміти, чи це вплив диявола на людину, чи просто фізична недуга. Бувають випадки, що людина постійно непритомніє на служінні або ж у неї стаються напади — і вона падає, труситься. Іноді деякі люди поспішно роблять висновок, що це вплив на неї демонської сили, і намагаються вигнати нечистого духа. Але якщо немає дару розрізнення духів і усвідомлення, чи це відкриття від Бога, чи ні, то не варто поспішати.

Як уникнути помилки?

Є елементарні поради, які треба враховувати, щоб уникнути цієї помилки. Спочатку важливо добре познайомитися з людиною та її найближчим оточенням. Дізнатися, чи певний симптом трапився один раз, чи кілька разів, у яких ситуаціях, які прояви були раніше. Можливо, у дитинстві ця людина мала певні травми, які даються взнаки тепер. Краще спочатку спрямувати людину в лікарню на обстеження, щоб спеціалісти зробили відповідний висновок щодо її здоров’я.

Один мій родич час від часу відчував щось таке, як конвульсії, його тіло здригалося — і він ставав непритомним. Потім, отямившись, не пам’ятав, що з ним було. Брати вже пропонували молитися за вигнання демона. Я кажу: «Молитися, звісно, треба. Але спершу за те, щоби Бог показав, у чому проблема, — і зцілив цього чоловіка».

Звісно, молитися за людину — це завжди добре. Правда, не завжди одразу слід виганяти демонів. Але важливо молитися, щоби Бог вийшов на допомогу в тій чи іншій ситуації, відкрив цю ситуацію глибше, саму людину зміцнив. Тобто треба молитися, щоб розуміти, як далі діяти. Ми молилися, і я порекомендував йому поїхати в лікарню. Згодом з’ясувалося, що в нього пухлина в мозку, яка тиснула на певні нервові закінчення, провокуючи такий стан.

Інший випадок стався з одним зі служителів. Він багато років служив людям, проповідував. І ось одного разу під час зібрання в нього несподівано стався напад. Усі дуже злякалися. Після цього мені зателефонували й запитали, як бути далі. Я порадив, щоб цей служитель не сідав попереду, щоби більше не лякати людей, і обстежився. Хтось із братів сказав: «Це не духовно, так неправильно. Треба молитися, щоб сатана не мав доступу». Але я залишився при своїй думці. І коли цей чоловік обстежився, пролікувався, усі ці тривожні симптоми зникли.

Як виявляється одержимість?

Є випадки, коли тривожні симптоми проявляються неодноразово, а лікарі не можуть виявити проблеми зі здоров’ям. Зазвичай така людина не веде благочестивого життя. Вона буває агресивною, наляканою. Тобто дух виявляється не просто через напади та конвульсії, а його вплив помітний у житті, у характері, у діях людини. І щоб побачити це, потрібен час для обстеження, оцінювання плодів життя, реакцій, учинків і т. ін. Бо коли молитися за вигнання поспішно, не переконавшись, що справді людина одержима, то це травмуватиме як її саму, так і її близьких. Усі почнуть допитуватися, за які гріхи з нею це трапилося, і це більше нашкодить людині, ніж допоможе. Тож добре, звісно, коли є дар розпізнавання духів. Хоча й тут треба бути доволі обережним та поміркованим.

Пригадую випадок, який трапився в Білорусі. Із донькою одного диякона, якій було 18 років, відбувалося щось дуже дивне. Вона раптом ставала відстороненою, ніби впадала у ступор. Хоч була худенькою й високою, зростом десь під метр сімдесят, але, коли ми стали молитися, у ній виявилася надзвичайна сила. Ми, двоє чоловіків, ухопили її за руки, а вона мало не підняла нас над землею. Звичайна дівчина не змогла б цього зробити. Ця надприродна сила в ній свідчила, що через неї проявляється щось духовне.

Також пригадую дівчинку 12-13 років. Батьки попросили помолитися за доньку, бо з нею відбувалося щось надзвичайне. Наприклад, якщо вона зачиняла двері й тримала за ручку, щоб до неї не ввійшли, то ніхто не міг цю дверну ручку опустити. Коли ми стали молитися, то дівчинка закрутилася й заговорила грубим чоловічим голосом. Це було явним проявом дії диявола.

Ще був випадок. Якось, виходячи з дому молитви, я почув чийсь голос: «О, втікають!» Спочатку не міг зрозуміти, що відбувається, але бачу: дійсно, сестри швидко біжать від чоловіка, який підійшов до них. Коли я наблизився до нього, його голос змінився, став спотвореним, схожим на якийсь електронний. Я зрозумів, що з цим чоловіком щось не так, і без впливу злих сил тут не обійшлося. Я раніше не знав цього чоловіка, але він став прибігати на зібрання, навіть і з косою, і робити нам неприємності. І ось тим страшним голосом біс назвав своє ім’я і свій статус у демонічному світі. А тоді каже: «Я можу зробити, що хочу і з ким хочу!» На це я відповів: «Ти не можеш робити, що хочеш — в ім’я Ісуса Христа!» Поруч зі мною був ще один брат. Ми стали молитися, а цього чоловіка стало ламати. Раптом він підійшов до мене впритул і каже: «У тебе малувато віри!» А до брата: «А в тебе взагалі її нема!» Я розумів, що не варто на це вестися, тому сказав: «Якою б не була моя віра, у ім’я Ісуса вийди з цієї людини». І тоді цей чоловік побіг від нас. Через огорожу з сітки він перестрибнув так, наче вона була заввишки 20 см — таким надприродним був цей стрибок.

Брат одразу ж каже: «Ну так, я й справді не мав віри, що ми щось зможемо зробити». Я кажу йому: «Нам не треба слухати диявола й вірити йому. Бо він зумисно обманює нас». Диявол неправдомовець за своєю суттю. І, знаю точно, що він не має такої влади над людьми, щоб чинити, що йому заманеться, бо Той, Хто в нас, сильніший за того, хто у світі. І ми повинні молитися, постити, зміцнятися у вірі, щоб отримати перемогу. У нас був випадок, коли ми молилися десь два місяці за одного чоловіка, поки він не отримав звільнення. А ще за одного молилися протягом року — і Бог його звільнив.

Протистаньте дияволу

Нині люди чомусь стали безпечні й вважають, що це щось далеке від нас, що це було колись. І навіть віруючі думають так. Проте тепер сатана ще з більшою жорстокістю діє на землі, знаючи про свій швидкий кінець. Він впливає на серця людей і через інтернет, і через безпечний спосіб життя, і безпосередньо говорить у розум та серце людини. Слово Боже каже: «Пильнуйте, бо противник ваш диявол ходить, шукаючи, кого б поглинути».

Сатана обов’язково буде атакувати людей, які народжені згори, обрані Богом та сповнені Його Духом. Сам Христос був спокушуваний дияволом перед тим, як увійшов у найбільш відповідальний етап Свого життя. І дуже важливо, як людина пройде цей період. Для того, щоб сатана не мав доступу до нас, ми маємо берегти себе відповідно до Слова Господнього — жити в Богові й виконувати те, що Він сказав.

Звісно, атаки все одно будуть. Диявол може атакувати серце людини через думки. Іноді людині може приходити така думка, яка їй не властива. Тому важливо вміти розпізнавати вплив диявола, учитися відрізняти, яка думка приходить від сил зла, і протистояти їй словом Божим, як це робив Христос.

Господь каже: «Ніхто не зможе вас забрати з Моєї руки». Проте коли ми живемо безпечно, безплідно й не дбаємо про свій духовний стан, коли заходимо на територію диявола (тобто робимо те, від чого Господь нас застерігав), то сатана має до нас більший доступ і більше влади над нами. Недаремно сказано в Писанні, що блаженний муж, який не ходить за нечестивими порадами, не стоїть на грішному шляху й не перебуває в середовищі злих людей, а зростає в пізнанні Божого Слова.

Дуже часто атаки приходять тоді, коли людина пережила якийсь успіх, особливо в духовній праці. Також диявол має доступ до людей, які нарікають, невдоволені, піддаються страху. Бо таким чином вони стають на його бік. Та коли людина протистоїть цьому, надіючись на Бога, то сатана відступає. Петро і Яків у своїх посланнях закликають підкоритися міцній Божій руці й протистати дияволу, щоб він відійшов від нас. Це шлях до нашої перемоги.

Тож пильнуймо за собою, ревнуймо за Богом, будьмо готові відгукнутися на Божий поклик, коли Він захоче використати нас, бо життя на землі коротке — і скоро прийде Господь. Тож нам треба бути готовими до зустрічі з Ним.

Василь ПАЛАМАРЧУК,
заступник старшого пресвітера Волинського об’єднання УЦХВЄ

Благовісник, 2,2024