Плачте з тими, хто плаче...

Ми всі знаємо, що коли хтось має фізичні потреби, то ігнорувати їх або задовольнятися поверхневими порадами — це зовсім не допоможе й буде немилосердно: «Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хто-небудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?» (Як.2:15-16).

Проте люди також мають емоційні потреби, потреби в стосунках, потреби душі. І ось тут усе стає дуже «духовно». Тут чомусь лунають поради не очікувати нічого від людей, а отримувати прямісінько від Бога. Це десь те саме «іди грійся та їж», просто в іншій сфері потреб. У нас може не бути надлишку їжі, але буде правильно розділити її з тим, хто має значно менше. У нас може не бути надлишку любові, радості, миру, втіхи… Але якщо ми раді поділитися з тими, хто ще в більшому горі, то Бог, як правило, примножує те, чим ділимося.

У Бозі є повнота всього. Є речі, які може дати лише Він. Є речі, які також дає Він, але через нас — один для одного. Він сказав, що недобре людині бути самій. Бог так влаштував світ, що ми потребуємо стосунків. Можна закрити серце один від одного, відмахнувшись порадою: «Молися — і Бог допоможе». Але Біблія закликає дбати також про емоційні потреби один одного: любіть один одного, утішайте один одного, підбадьорюйте один одного, плачте з тими, хто плаче, радійте з тими, хто радіє.

Ольга КОНДЮК

Благовісник, 3,2023