Як розпізнати фальшивих пророків?

У мене люди часто питають: «Що буде далі? На що нам очікувати? Чого сподіватися?» Я відповідаю чесно: «Не знаю, бо я не пророк і мені Господь цього не відкривав. Звісно, я сподіваюся на краще, але достеменно не знаю, як буде». Хоча щодо України нові пророцтва з’являються мало не щомісяця. І там викладено все, що чекає нас у найближчому майбутньому.

Ви чули їх? Що думаєте про це?

Не заперечую, там є дещо дуже схоже на те, що тепер відбувається. Схоже, але не до кінця. Та більшість із обіцяного, на жаль, не збувається. Звичайно, тут виникає справедливе запитання: чому до таких пророків, які говорять дурниці, не застосовується церковна дисципліна?

Християни вже так багато разів обпеклися на темі пророцтв про майбутнє, але схоже, що це їх нічому не навчило. Просто введіть у гуглі запит «пророцтва про Україну» — і ви побачите, скільки там усього. Пророкують усі, кому не лінь: і мольфари, і астрологи, і християнські служителі. Іноді мені здається, що всі ці люди просто хочуть привернути до себе увагу, тому що насправді більшість із них лише каламутять розум людей, але нічого конкретного не кажуть. Насправді всі ці пророцтва дуже туманні. Жоден із тих, кого я чув, не міг назвати ні точної дати щодо тої чи іншої події, ні детальних обставин, які мають відбутися, ані конкретних порад людям, як їм діяти при цьому. Що ж це за пророцтво таке?

Божі пророцтва були не такими. Можна розглянути деякі з них і порівняти з сучасними. Наприклад, багатьом із нас відома Книга пророка Йони. Коли Господь звертається до цього пророка, то той чітко розуміє, що саме від нього хоче зараз Господь. «Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє» (1:2). Після всіх перипетій Йона ще раз почув це слово і «пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!»

Ви знаєте хоча б одного сучасного пророка, який би сказав: «Мені Господь відкрив, що через сорок днів Україна здобуде перемогу»? Чому вони не називають точних дат? Бо бояться, що помиляться. А це означає, що вони не впевнені, що це говорить Господь. А якщо не Господь — то хто? Можливо, людина сама вигадала, а, можливо, це й від ворога.

Цікаве зауваження: через сорок днів Ніневія не була зруйнована, тому що люди покаялися, і Господь відмінив покарання. І Йона, до речі, через це дуже засмутився. Але проповідуючи людям у місті, він називав точну дату, бо добре знав, що це Бог говорив до Нього.

Ще одна схожа історія. Ізраїльський та юдейський царі зібралися, щоб разом воювати. І, як відомо, тоді була така традиція — питати про це в пророків. Читаємо в Першій книзі царів: «І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті відказали: Іди, а Господь дасть його в цареву руку. І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і вивідаємо від нього. І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так!» (22:6-8).

Коли покликали Божого пророка Міхея, то він сказав протилежне всьому, що пророкували інші: «Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого» (22:17). Розумієте, що трапилося? Чотириста нібито Божих пророків пророкували брехню. І лише один знав, що насправді відбудеться. І за це пророцтво Михея кинули до в’язниці. Але перед тим цей порок сказав ось що: «Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене! І до того сказав: Слухайте це, всі народи!» (22:28).

Тобто Міхей проголосив конкретне пророцтво: буде війна, і цар із неї не повернеться. І справді цар загинув у цій війні. Але якби цього не трапилося, то пророк заявив відкрито: «В такому разі не говорив Господь через мене!»

Єремія говорить схожі слова: «Пророк, що пророкує про мир, коли справдиться слово пророче, буде пізнаний цей пророк, що його справді послав Господь» (Єр.28:6). Виявляється, що істинність пророцтва перевірялася дуже просто: якщо воно справдилося, то воно від Бога. А щоб зрозуміти, що воно справдилося, пророцтво має бути конкретним, а не туманним. І саме в цьому проблема багатьох так званих сучасних пророків.

Вони говорять неконкретно, завуальовано, натяками. Наприклад, у пророка запитують: «Людина житиме чи помре?» А пророк їм: «У Бога про неї хороші думки…» Як це зрозуміти? Хороші думки можуть бути як для смерті, так і для життя. Скажи конкретно: так або ні. Але пророки бояться, бояться відповідальності. Бо за фальшиві пророцтва Бог обіцяв суворі покарання. Вони це знають і тому не хочуть брати на себе відповідальності.

Виявляється, усі пророки знали, що буде з ними, якщо їхнє пророцтво не збудеться. У книзі Повторення закону сказано: «А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім’ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити ім’ям інших богів, хай помре той пророк» (18:20). Тобто, якщо ти наважуєшся казати, що так говорить Господь, а Він цього не говорив, тобі загрожувала смертна кара. А далі йдеться про те, як перевірити істинність пророцтва: «А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив? Що буде говорити той пророк Ім'ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це те слово, якого не сказав Господь. У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його» (18:21-22). Виявляється, що все дуже просто: якщо те, що сказав пророк, не відповідає дійсності, це говорив не Бог.

І ще один дуже важливий момент щодо пророцтв: люди, які їх чули, мали приймати якісь рішення, якось реагувати, щось змінювати у своєму житті. Наприклад, Христос виголошує учням пророцтво про майбутні події. І в цьому пророцтві є конкретне повеління щодо того, що вони мають робити. «А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!» (Лк.21:21-22). Усе дуже зрозуміло: конкретна ситуація й конкретне повеління, що треба робити в цій ситуації. До речі, Христос пророкував також і про війни, і тепер це стосується й нашої України. Знаєте, що потрібно віруючим робити під час війни? Не боятися. Так сказав Христос: «Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще» (Мт.24:6). Віруючим немає чого боятися, і Христос пояснює чому: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може…» (Мт.10:28). Росіяни можуть вбити наші тіла, але не можуть вбити нашої душі й незламного українського духу. Тому не варто жити в страху. Треба, звісно, піклуватися про своє життя, але не боятися.

Мене часто запитують про одне відоме пророцтво, яке було проголошене у 2007 році. Не хотів би його рекламувати, але більшість із нас знає про нього. Там дійсно йдеться про східні області України. Але проаналізуйте це пророцтво у світлі того, що я говорив вище. Чи можна погодитися з тим, що всі ті слова, які цей пророк приписав Господу, збулися саме так, як було проголошено? Чи таки по-іншому? Якщо по-іншому, то хто це говорив? І чи можна з цим погоджуватися, чи ні?

Наприклад, цей пророк говорить, що всі східні області будуть повністю зруйновані. Гаразд: коли це відбудеться в часі й що робити тоді людям? І як діяти зокрема тим, хто чує це у 2007 році? Чи треба було їм виїжджати з цих областей? Хтось може взяти на себе сміливість до такого закликати людей?

Більше того: десятки тисяч українців на сьогодні вже загинули. Вони не встигли втекти, і для них ці всі пророцтва вже не актуальні. Навіть наша перемога у війні для них вже не має значення. Саме тому завданням усіх пророків було завчасно змінити життя тих людей, які їх чули, ще поки ті люди живі. Завдання пророків було приготувати людей до зустрічі з Богом.

Наприклад, у Книзі пророка Амоса згадані різні трагічні події, які допустив Бог, щоб вони трапилися в Ізраїлі. І висновок із цього такий: «Тому то зроблю тобі так, о Ізраїлю, а що Я зроблю тобі це, приготуйся, Ізраїлю, до зустрічі Бога свого» (4:12). Ось що найголовніше в нашому житті.

Для того, щоб бути готовим до зустрічі з Господом, потрібно мати чисте серце. Христос навчає нас цьому так: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт.5:8). І не важливо, коли відбудеться ця зустріч — через десять років чи кілька хвилин, не важливо, чи це буде природна смерть, чи результат вибуху ракети. Апостол Павло каже: «Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання» (Фил.1:21). Він не відмовляється від життя й водночас не боїться смерті. Далі він каже: «А коли життя в тілі — то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас» (Фил.1:22-23). Іншими словами, для Павла немає великої різниці, де бути: із Христом на небі, безумовно, краще, але лишатися на землі — важливіше для людей. І йому важко зробити цей вибір, але тільки тому, що в нього чисте серце.

Якщо ж твоє серце сьогодні нечисте, то навіть перемога у війні Росії з Україною не допоможе тобі стати готовим до зустрічі з Богом. Питання чистоти серця треба вирішувати незалежно від навколишніх обставин. Необхідно дозволити Христу наповнити Собою твоє серце. Необхідно довіритися й присвятити Йому своє життя цілком і повністю. І тоді у твоєму серці настане мир, а також спокій, і це буде незалежно від обставин. І цього миру в тебе ніхто не зможе забрати.

Олександр ЧМУТ, керівник ТрансСвітового Радіо в Україні

"Благовісник", 4,2022