Де Авель, брат твій?

Буття 3:1-15

Каїн був первенцем і працював на землі, Авель — пастух отари. А сьогодні Каїн став синонімом заздрості й підлості. У зоології є навіть термін — каїнізм.

Двоє братів мали певні стосунки з Богом, але Бог зглянувся на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на його жертву — ні. Проблема була не в жертві, а в тому, хто її приносить. Бог оцінює дар по тому, хто його дає, люди — навпаки.

Каїн розгнівався. Древні називали спалах гніву тимчасовим безумством, але більш страшний — затяжний, затверділий гнів. І Бог звертається до Каїна, застерігаючи його: «Ти підпустив гріх до свого серця, не дозволь йому панувати, контролюй його». Якщо зло не контролювати, воно поширюватиметься. Природа зла динамічна, Путін — це дракон, який весь час хоче їсти. Дозволяти злу поширюватися з надією, що воно якось саме зупиниться — фундаментальна помилка. Ось чому ми маємо поліцію, суди, прокуратуру, армію, кордони й т. ін. Це стосується й нас особисто — ти маєш взяти владу над внутрішнім злом.

Каїн не слухається, але виманює брата свого та вбиває, а на запитання Бога відповідає грубо, мовляв, його це не стосується. Врешті Бог проклинає Каїна й ставить знак на ньому (кажуть, що це був знак Z) — і він втрачає свою здатність до землеробства.

Це урок і для нас: гріх вибиває тебе з твого покликання та вбиває талант всередині тебе.

Запитання Бога звучить почасти й до всіх нас: «Де твій брат?!»

9 листопада 1938 року в «Кришталеву ніч» поліція Німеччини нічого не робила, поки гестапо нищило магазини євреїв, грабувало їхнє майно, спалювало синагоги й ув’язнювало євреїв. Та найбільше вражало мовчання церкви. Бонхоффер ставив церкві одне запитання: «Де Авель, брат твій?» Німецька церква тоді прикинулася дурником, як сьогодні й російська: «Ми нічого не розуміємо в політиці». Коли євреїв везли у вагонах у концтабори, то в церквах гучно співали гімни, щоби не чути їхнього плачу.

Сьогодні це запитання спонукує нас не бути байдужими до горя людей навколо, до смерті й несправедливості. Якщо ми промовчимо, Бог не вважатиме нас невинними, тому що відсутність позиції — це вже позиція.

Ми бачимо, що Бог не завжди зупиняє зло, це наша відповідальність.

Валентин ЯРОШЕНКО

Благовісник, 3,2023