Сила проголошеного слова

«Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Еф.4:29-32).

Апостол Павло закликає нас, щоб ми пильнували за своїми вустами, за тим, що ми говоримо. Коли ми читаємо про «гнилі слова», то перша думка, яка приходить: «Ну, я ж не матюкаюся, значить, це мене не стосується…» Але що значить «гниле»? Те, що колись було добрим, але зіпсувалося, і тепер воно містить у собі цю зіпсутість.

Ми можемо культурними словами говорити про щось гниле. Можна безбожні ідеї висловлювати дуже інтелігентно. Але суть буде гнилою, вона не приноситиме користі слухачам. Наприклад: «Та нічого доброго вже в цій країні не буде!» — це гниль. Це псує віру людей. Або казати про когось: «Та він якийсь безтолковий!» — це гнилі слова. Вони приносять занепад.

Біблія говорить, що наші слова мають великий вплив. Цар Давид пише: «Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу. Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!» (Пс.33:13-15). Кожен із нас щось говорить — у своє життя, у життя сім’ї, навколишніх людей. Мається на увазі не тільки те, що ми їм говоримо, а й про них. Ми щось проголошуємо.

Язик має потужну силу, і вона може бути руйнівною. Апостол Яків пише: «Язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни» (Як.3:5,6). Коли язик є злом? Коли він наповнений від геєни — словами неправди, руїни, обмови, засудження, прокляття.

Але коли наші слова стають інструментом Божої благодаті, коли ми дозволяємо Святому Духу наповнювати наші вуста, тоді це збудовує. Збудовує життя, стосунки, сім’ю, країну. Біблія закликає: благословляйте, проголошуйте добрі слова. Завжди легше, подивившись на якусь ситуацію, нарікати, що все пропало. Та наші вуста мають бути наповнені будівною силою: «Боже, благослови Україну! Благослови наш народ! Боже, благослови мій дім — дружину, дітей, рідних!»

А щоб гниле слово не виходило з нас, то воно не має бути в нашому розумі й серці. Чистота думки й почуттів приводить до чистоти слів. Бо чим наповнене серце, те промовляють вуста. Тож молімося: «Господи, сотвори в мені серце чисте! Омий мої думки й почуття, щоб мої слова проголошували Твою силу, Твоє благовоління, Твою благодать!»

Олег БОГОМАЗ

Благовісник, 3,2023