Люди високого духу

«…У ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім’я Валтасар, знаходився надмірний дух» (Дан.5:12).

У розпалі бенкету, влаштованого царем Валтасаром, з’явилася кисть руки, яка почала виводити на стіні слова. І обличчя царя одразу ж змінилося. Він страшенно налякався, його коліна стали битися одне об одне. І коли почула про це цариця, то прийшла його заспокоювати: «Царю, живи навіки! Нехай не страшать тебе думки твої, а ясність твоя нехай не міняється! Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богів. І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його начальником чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів, батько твій цар, бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім’я Валтасар, знаходився надмірний дух, і знання та розум розв'язувати сни, і висловлювати загадки та розплутувати вузли. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить розв’язку!» (Дан. 5:10-12).

І от Даниїла привели до царя. І Валтасар звернувся до нього: «Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигнання, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї? І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум та надмірна мудрість». А тоді, пообіцявши велику винагороду, попросив Даниїла прочитати напис на стіні, який з’явився під час бенкету. Даниїл на це відповів: «Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим. Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його розв’язку».

Історичний екскурс

Через те, що Божий народ не слухав Господа, вони стали переселенцями. Багато років пророк Єремія передавав їм Божі слова, закликав навернутися до Господа, звернути зі злих шляхів і виконувати Божі заповіді. Але вони не послухалися, тому й потрапили в полон. З-поміж цих євреїв були обрані юнаки, які не мали вад, розумні, зі знатних родів. Серед обраних юнаків було четверо молодих людей. І що одразу впадає у вічі — ці люди не впали в розпач у полоні. Вони зберігали те, що було цінним для їхніх батьків, те, що було вкладене в їхні серця старшим поколінням. І в цьому чудовий принцип для нас: поки наші діти маленькі, поки ми в церквах маємо молодь, як важливо закласти в них біблійні основи для великого духу.

Пригадаймо Естер. Її опікуном був двоюрідний брат. Ставши царицею, Естер все одно прислухалася до його порад, як і тоді, коли перебувала в нього на вихованні. Він зумів стати авторитетом для неї.

Так само й у житті цих юнаків були люди, які вплинули на них позитивно. Були вихователі, яким вдалося сформувати в цих юнаків чіткі принципи побожного життя, яких вони й дотримувалися. Саме ці принципи визначали цих людей як людей високого духу.

Ми живемо в період постмодернізму, коли стираються будь-які грані стандартів, культури й багато чого іншого. Але віруючі люди мають були людьми, у яких закладено міцні основи для праведного життя. Апостол Павло сказав Тимофію: «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса».

Люди високого духу — це сміливі люди. Пригадайте Шадраха, Мешаха й Авед-Неґо, які не поклонилися бовванові, поставленому Навуходоносором. Коли цар запитав їх, чому вони так вчинили, ті відказали: «Ми не потребуємо відповідати тобі на це слово». Вони не боялися сповідати свою віру перед царем-язичником і свідчили йому про свою віру в живого Бога.

Безумовно, що відвага цих людей і сила їхнього духу базувалися на тому, що за ними стояв Господь. І з Божого благословення вони були наділені такою надзвичайною мудрістю. Так само Бог підтримував фізичну форму юнаків у той час, коли вони харчувалися лише овочами. Той, хто був приставлений наглядати за ними, хвилювався, але Бог влаштував усе якнайкраще. Тобто Господь може управляти як духовними, так і фізичними процесами. І саме Бог вчинив так, що ці люди не загубилися серед інших полонених, а були помічені слугами царя, щоб стати провісниками Божої правди.

Коли почалася війна, то ми з дружиною, прийшовши до церкви, побачили, що з’явилося багато вільних місць. Багато молодих сімей виїхало. Коли ж люди помітили нас, то стали підходити й казати: «Слава Богу, що ви не поїхали». І я дуже б хотів, щоб у цих складних умовах ми не загубилися й не розмінялися на якісь дріб’язкові речі. А щоб ми залишалися людьми, у яких живе Божий Святий Високий Дух.

Ми можемо з вами сміливо назвати себе продовжувачами справи великого Бога. У Нього немає нині іншої Церкви, крім нас із вами. І Той Бог, Який наділив силою, мудрістю й сміливістю Даниїла та трьох юнаків, які пройшли через вогняну піч, нині з нами. Господь вчора, сьогодні й повіки Той Самий. І в цьому секрет нашої сили й сміливості.

З нами — Божий Дух. Ісус сказав учням, які не хотіли погодитися з думкою, що Христові треба піти з цього світу, що це краще для них, коли Він піде. Бо прийде Дух Святий, який навчатиме, підбадьорюватиме й вестиме до всякої істини. «Ви приймете силу, коли зійде на вас Святий Дух», — сказав Ісус. «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2Тим.1:7) — продовжує апостол Павло.

Ісус після свого воскресіння звелів своїм учням: «Не відлучайтеся від Єрусалима, поки не зодягнетеся силою згори». Я пам’ятаю цей день у своєму житті. Це було 28 січня 1973 року. Це був радикальний поворот у моєму житті. І ось уже 50 років я не перестаю насолоджуватися тим станом, про який написано: «Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його».

Тому «не впивайтесь вином, у якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом». Я вдячний нашим попередникам, які впровадили в нашій церкві заборону вживати алкоголь, навіть слабоалкогольні напої. Бо це затьмарює наш розум. Нам краще сповнюватися Духом. Це значить, що замало просто отримати хрещення Духом Святим. Потрібно щодня сповнюватися Ним. Бо це запорука нашої сили. І лише будучи сповненими Духом Святим, ми зможемо стати людьми високого духу.

Мені чомусь здається, що після того, як Україна переможе (а я певний, що так і буде), у нашій країні виникне великий запит на людей високого духу. Він уже нині є. І тому нам важливо бути хрещеними Духом Святим, бути сповненими Духа. І щоб у нас зріли плоди Духа.

Четверо людей, про яких ми згадували вище, як і учні Христа, певний час отримували освіту. Безбожна радянська система ставила шлагбауми для здобуття християнами освіти. Моя мама — учителька, тому вона намагалася, щоб ми отримали вищу освіту. І пригадую своє навчання в технікумі. Особливо курс «Основи наукового атеїзму». За іронією викладачем був полковник Генштейн. І ось він ставить запитання: «Якої соціальної шкоди завдає релігія?» і викликає мене для відповіді. А мама вчила нас призивати Господа у складні часи. Тому, виходячи відповідати, я помолився й тоді відповів: «Не знаю, як інші релігії, а християнство, окрім добра, нічого не приносить». І мені — одразу ж двійку. Цих уроків за планом мало бути всього 16. І на останній урок прийшов директор технікуму Тихон Іванович. І знову мені ставлять те ж саме запитання. Але я вдячний Господу, що на той час я вже мав відвагу більш детально розповісти іншим про свої переконання. Студенти ставили мені запитання, була гаряча полеміка. Зрештою дирекція створила спеціальну комісію на чолі з заступником директора, яка зобов’язала мене прочитати «Настільну книгу атеїста». На той час не було біблійних словників — ні Нюстрема, ні Галея, — але я стільки почерпнув знань про Біблію з цієї книги, що я не мав би змоги отримати таких знань із жодного доступного мені на той час наукового джерела. Так Бог обернув зло на добро.

Тим більше тепер, батьки, закликаю вас: віддавайте своїх дітей у вищі навчальні заклади. А ви, молоді люди, навчайтеся, будь ласка. Скажу відверто, коли я був членом Громадської ради при мері Дніпра, то іноді відчував, що мені бракує освіти. Тому, опираючись на силу й мудрість Святого Духа, ми повинні докладати зусиль для того, щоб стати освіченими й мудрими людьми.

Про апостола Павла написано, що він отримав освіту, напевно, у найкращого рабина того часу — біля ніг Гамаліїла. Мойсей, якого Бог використовував, також був навчений мудрості єгипетської. Хай і нам Господь допоможе мудро підходити до цього питання, що усвідоми важливість навчання у формуванні особистості.

Люди високого духу — готові платити ціну. Іноді це рів із левами, іноді розпечена піч або інші ситуації, коли людина високого духу платить ціну. І вона не торгується. Бо те, до чого покликав нас Господь, безцінне.

І разом із тим люди високого духу — це скромні люди. Про Ісуса ми читаємо, що не було в ньому» ні пишноти, ні принади». Але в Нього була внутрішня сила й краса, яка приваблювала тисячі людей.

Люди високого духу — не користолюбні. Даниїл каже: «Дари твої, царю, хай залишаться в тебе. А почесті віддай іншому». Ісус, навчаючи своїх учнів (а нині й нас із вами), казав: «Якщо ви щось зробите, то кажіть так: «Ми раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!»

Я знаю, прийде час, який ми називаємо з’явлення Господа Ісуса, і тоді, як каже апостол Павло, Господь нехай прославиться у нас, а ми — в Ньому. Бо Господь через Церкву явить Свою славу. Але на цій землі ми мусимо бути скромними, як сказав Ісус: «Прийдіть і навчіться, бо Я тихий і серцем покірливий».

Нехай Всевишній Господь, який дав нам жити в цей час, дасть нам відваги й мудрості бути людьми високого духу. Щоб на Його заклик: «Кого нам послати?» — ми відповідали словами пророка Ісаї: «Ось я, пошли мене!»

Михайло МОКІЄНКО,
єпископ, старший пресвітер Об’єднання УЦХВЄ у Дніпропетровській області

Благовісник, 3,2023