Чи є справедливість на світі?

— Чи є справедливість на світі?
— Чому Бог допускає несправедливість?
— Що робити нам, щоб у суспільстві, у якому живемо, була справедливість?

Віктор ВОЗНЮК, пастор-учитель, завідувач департаменту освіти УЦХВЄ:

— Оскільки визначень поняття «справедливість» дуже багато, я скористуюсь тим із них, у якому йдеться про людські взаємовідносини, засновані на моральних засадах. Оскільки про сучасну гібридну мораль говорити позитивно неможливо, то ми маємо великий дефіцит справедливості у світі. Як приклад — російсько-українська війна, яка ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Проте є окремі носії справедливості. Тому справедливість більше виражена локально ніж глобально.

— Примітно, що сам Бог часто чинить із нами по милості, а не по справедливості. Бо справедливість вимагає покарання. А стосовно нашого запитання, то Бог допускає несправедливість у тому сенсі, що Він дав людям право вільного вибору, і самі люди вибирають чинити несправедливо. Проте так не буде тривати постійно, і прийде заплата за несправедливість.

— Часто в короткостроковій перспективі здається, що від нас нічого не залежить. Яскравий приклад — псалом Асафа, у якому автор говорить про порушений баланс справедливості. Але це тільки на перший погляд. У довгостроковій перспективі ми всеодно будемо бачити, що справедливість таки є. Але важливо, щоб ми розуміли правильно, що таке справжня справедливість, а не опирались на власне її розуміння. Як говорить Екклезіяст: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?»

Олена КУЗОВЕНКОВА, член ради Департаменту жіночого служіння, координатор напрямку «Робота із заміжніми сестрами»:

— На мою думку, справедливість — це доволі відносне поняття. Воно дуже суб’єктивне, тому я б навіть і не хотіла, щоб все було по справедливості, як ми її собі уявляємо.

Тож в контексті цього запитання я б більше говорила про праведність. Це зовсім різні речі. Якщо ми говоримо про справедливість — то це про те, що ми очікуємо суду відповідно до вчинків. Якщо говорити про праведність, то це про правду, про бажання робити те, чого Бог очікує від нас. І це нерівнозначні поняття. Але праведність краща, ніж справедливість.

— Ми робимо такий висновок саме тому, що це суб’єктивне поняття. Для одних щось може здаватися несправедливістю, а для інших — верхньою межею справедливості. Наведу приклад. Люди сіли в маршрутку, а вона все не рушає й не рушає. Вони вже стали обурюватися, але в салон забіг хлопець із шикарним букетом квітів і загукав у телефон: «Ти уявляєш, це якесь чудо! Маршрутка ніби мене й чекала». Як тільки він сів, двері маршрутки зачинилися — і вона рушила. Усі люди заспокоїлися, стали переглядатися між собою й радіти, що маршрутка затрималася.

— Я більше говорила б не про справедливість, а про правильне й шанобливе ставлення. Бо люди потребують, щоб ми були з ними добрими й чесними в спілкуванні й стосунках. І якщо ми так поводимося, то це вони сприймають як справедливість. Але стосунки краще будувати, базуючись на милості. Я не хотіла б, щоб Господь до мене ставився по справедливості, краще — по милості.

Сергій ГУБЕНЯ, пастор-учитель, завідувач управління освіти Дніпропетровського обласного об’єднання УЦХВЄ:

— Безперечно, є, але в обмеженій мірі. На справедливості світ стоїть, як і Боже Царство, про яке сказано, що «справедливість та право підстава престолу» Божого (Пс.88:15; 96.2). На справедливості будується система праці, купівлі-продажу, права власності, судова система, словом, усі суспільні стосунки. Якби забрати справедливість, світ просто рухнув би. Але на землі справедливість дуже страждає від людського егоїзму та загальної гріховної зіпсованості людей.

— Бог допускає несправедливість, бо в інакшому випадку людина не могла би виявляти свободи вибору. Керуючись егоїзмом, люди можуть використовувати свою свободу неправильно, у тому числі поводячись несправедливо стосовно своїх ближніх і завдаючи їм шкоди та болю. І Бог це допускає. Виявляється, для Нього наша свобода важливіша за наш добробут. При цьому Він може рятувати невинних від несправедливості, а може й дозволяти їм терпіти її, маючи певні цілі, як це було, наприклад, із Христом: від дітовбивці Ірода Він Його врятував, а від хреста — ні. Крім цього, будучи справедливим за Своєю природою, Бог встановлює межі для зла і, зрештою, приведе усяку несправедливість на Свій справедливий суд.

— Найперше, самим поводитися справедливо. А по-друге, подавати голос за несправедливо ображених та викривати несправедливість уцілому, як написано: «...не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте» (Еф.5:11). Але робити це в християнському дусі та в християнський спосіб, тобто з лагідністю, повагою й законними методами, як сказано: «Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!» (Гал.6:1).

Василь ПОПУДНИК, учитель Біблії, секретар департаменту освіти УЦХВЄ:

— Правильна відповідь: і так, і ні. Якби в суспільстві взагалі не було справедливості, людство не могло б нормально існувати, тому що беззаконня прогресувало б на різних рівнях, унаслідок чого панувала б анархія та безкарність. З іншого боку, не вистачає відповідного рівня справедливості, щоб зло на різних його проявах зупинялося та отримувало належне засудження й покарання. Часто спостерігаючи домінантність насилля та відсутність належного правосуддя, люди відповідно роблять неправильні висновки щодо наявності справедливості у світі.

— Це одне з найскладніших питань, на яке людина у своєму бутті не знайде точної відповіді. Людина, яка живе в матеріальному світі, не знає, що відбувається у світі духовному, і не може остаточно пояснити, як відбувається контакт духовного з матеріальним. Тому не варто робити поспішних висновків: мовляв, це Бог допустив або що тут немає Господньої дії. Бог створив світ і запустив його діяльність за правильними законами. Але у світ втрутився гріх, який приніс у систему матеріального світопорядку збій першопочаткових принципів. Усесвіт став працювати за іншими законами, що привнесли в життя людей те, що називають несправедливістю. Людині слід розуміти спотворену гріхом реальність, у якій вона живе, яка й привносить у життя небажані наслідки.

— Найбільша вірогідність підняти рівень справедливості в суспільстві, коли побільшає людей, які особисто пізнали Бога. Практика показує, що найбільш справедливо чинять ті, які мають страх Божий і відчуття відповідальності перед Ним. У відроджених людей совість чутлива не тільки до добра й зла, але й до гріха й святості. Тому потрібно проповідувати Євангелію, щоб збільшувати кількість справжніх християн у суспільстві.

Важливий етап торжества справедливості — це формування відповідних законів для нормального життя людини та належної системи покарання за їхнє невиконання. Коли людина буде мати можливість досягнути того, що їй потрібно для життя, і буде розуміти, що за неправильні вчинки прийде гідна заплата, — рівень справедливості буде зростати. Тому християнам потрібно пропагувати у своєму середовищі біблійні цінності й на різних рівнях, починаючи від власної сім’ї і закінчуючи участю в політиці, впливати на оточення, змінюючи його на краще.

Благовісник, 4,2023