Церква та суспільство

Вуличний євангелізм: точки зору

Останнім часом в Україні набув поширення вуличний євангелізм у різних проявах. Наприклад, молодь київської церкви на Кар’єрній практикує так звані «картонні євангелізації». На листках картону пишуть цитати з Біблії, а потім із ними виходять на людний проспект. Найчастіше перехожі просто проходять, читаючи: «Шануй батька твого і матір твою», «Не чини перелюбу», «Не призивай імення Господа, Бога твого, надаремно» і т. ін. А дехто, зацікавившись, підходить із запитаннями, навіть водії пригальмовують, аби прочитати Боже Слово. Прихильники євангелізаційного руху «Голос Божий» теж проповідують за допомогою нагрудних плакатів, але їхній метод має більш активний характер.

Свою думку з приводу таких методів благовістя висловлюють пастор київської церкви «Філадельфія» Анатолій Козачок та вуличний проповідник Олександр Курченко.

— Є різні форми благовістя, і я вважаю, що всі вони можуть використовуватися за певних обставин. Можна проповідувати й в електричках, і на площах, де це не заважає життю людей. Та важливо пам’ятати: представляючи Боже Слово, ми маємо паралельно представляти й Божий характер. Не можна, щоб у людей сформувалося неправильне уявлення про Бога після нашої проповіді.

Моя особиста думка така: навіть проповідуючи на площі чи в транспорті, ми не повинні поводитися настільки зухвало, з викликом, щоб це відштовхувало людей. Добра Звістка має відображати Божий характер. Не варто тиснути на людей. Сьогодні світ достатньо жорстокий. Виявляючи тиск під час проповіді Євангелії, ми більше людей відштовхуємо, ніж прихиляємо до Бога. Використовуючи ті самі методи пропаганди, які використовує світ, ми нічим від нього не відрізняємося! Тому краще користуймося методами Царства Божого — праведністю, миром і радістю у Святому Дусі!

Анатолій Козачок
(з інтерв’ю на «Перекресток.TV»)

— Одного разу я почув голос: «Зроби плакат, одягай на себе і йди проповідуй!» Дух Святий дав мені слова: «Увага! Бог буде судити тебе за твої гріхи! Покайся, віруй в Ісуса Христа — і ти спасешся!» Коротко і ясно — вся суть Євангелії на цьому плакаті. Я молився, щоб Бог дав сили переступити через себе, адже розумів, яку реакцію це викличе. Це будуть прокльони, будуть проганяти, виставляти з електричок, автобусів. Одягнув плакат, іду по вулиці, їду в автобусі, електричці — відразу люди звертають увагу: білий плакат з червоними літерами. Щоб прочитати — кілька секунд, а Слово Боже — живе й діюче!

Бувало, виганяли, бувало, били, бувало, викидали з електрички... Та ці вісім років Бог мене беріг, і я досі живий. А були й такі випадки, що люди відразу ж каялися. Якось один хлопець прямо на вокзальній площі покаявся перед Богом і поїхав додому вже спасенною людиною. Часто пишуть, телефонують люди (на брошурах вказана моя адреса та номер телефону), яким я на вокзалі дав ніби незначний папірець, але на ньому було Боже Слово. Тепер я вже не сам, Господь послав працівників, які приєдналися до цієї праці. Ми об’їхали всі області, всі обласні центри і великі міста України.

Олександр Курченко
(з інтерв’ю для газети «Голос надії»)

"Благовісник", 3,2015