Благовісник

Життя Церкви

Сім помилкових стереотипів щодо християнства

Бути християнином — це справді блаженство, але не все, що ми говоримо або в що віримо, можна називати істиною. Розповім вам про декілька основних стереотипів, які живуть у головах християн щодо християнства.

Ти завжди щасливий

У багатьох громадах хибно вважають, що ми завжди повинні випромінювати радість. Ніби якщо ти не радісний, не посміхаєшся, не умиротворений і не схожий на духовного веселуна, то ти — чужий елемент для християнства.

Найчастіше під «добрим свідченням» деякі християни розуміють участь у виставі, де потрібно грати свою роль. Однак, хоча бути задоволеним і щасливим, безсумнівно, — духовна чеснота, здобувати її не має сенсу, якщо потрібно відмовитися від чесності та відкритості. Ми не повинні вдавати з себе радісних, одягаючи усміхнену маску заради благовістя.

Бог шукає примирення та оновлення для нас, а все це неможливе без чесного погляду на зруйновані взаємини й гріх у нашому житті. Прохання про прощення, визнання залежності, протистояння насильству, пошук справедливості, благання про допомогу або служіння іншим людям — це все часто пов’язане з повною протилежністю щасливим емоціям, і це нормально.

Усьому свій час, й інколи найважливіші, святі моменти життя — це часи випробувань, смутку й болю. Тому не робімо з християнства того, чим воно ніколи не було.

Усі проблеми зникнуть

Деякі користуються християнством для втечі від дійсності, як «милиці», щоб уникнути болю, страждань і життєвих негараздів. Але головною життєвою лінією Христа і Його вчення була концепція істини. Християнство — це не ігнорування реальності, це правдиве сприйняття життя, реального світу й усього, що в ньому є.

Багато в чому слідування за Христом змушує нас прийняти факти такі, які є, хороші й погані. Ми не повинні ховатися, прикидатися або ігнорувати труднощі. Ми повинні їх долати.

Віра в Христа передбачає чесність і сміливість. Вона вимагає від нас жертовності, бажання служити, а іноді й готовності до розчарувань. У Новому Заповіті ми бачимо, що життя учнів Христа стало важчим, коли вони вирішили йти за Спасителем. Їх переслідували, вони жили в бідності, а багатьох із них зрештою вбили.

Ні, наші проблеми не зникнуть. Але взаємини з Богом варті того, щоб долати труднощі, які можна вважати частиною цих взаємин.

Будуть благословення

Якщо ви шукаєте багатства й процвітання, комфорту й безпеки, то вам варто відмовитися від християнства. Там цього немає. Незважаючи на сучасні споживацькі тенденції в суспільстві, учення Ісуса постійно нагадує віруючим про жертовність і готовність усе віддати заради ближнього. В учнів Христа було небезпечне й важке життя, їм постійно доводилося покладатися на гостинність і щедрість інших людей. За віру їх кидали в тюрми і навіть позбавляли життя.

Найсвятіші із знайомих мені людей живуть життям, повним труднощів і неприємностей. Хвороби, бідність, злочинність, насильство — це все трапляється з людьми, які пристрасно люблять Бога.

Що ж, вони не довіряють Богові належною мірою? Чи вони погані християни? Ні! Наша віра — це не путівник до фізичних, фінансових або соціальних благословень. Це не формула мирського успіху, так що перестаньмо до нашої віри підходити з позиції споживача.

Служіння й місія приносять радість і задоволення

Не зрозумійте мене неправильно, часто в служінні можна знайти і радість, і самореалізацію. Але часом нам у недільній школі чи з кафедри кажуть, що служіння, благовістя — це одна суцільна радість і задоволення. І ось ми вирушаємо в поїздку по екзотичних країнах, беремо участь у зборі коштів на яку-небудь потребу, служимо волонтерами в лікарнях і нічліжках. А потім повертаємося в свої зручні й безпечні будинки.

лужіння і місія — це важка праця. Немає нічого дивного в тому, що проблема «вигоряння» така актуальна серед людей, які служать. Пастори й місіонери вже давно відомі медикам як група ризику, підвладна залежностям і стресу. Не таке це вже й легке життя.

«Професійні» місіонери й служителі працюють постійно. Визнання в цій роботі мало, а конфліктів багато. Додайте до цього ненормований, як правило, робочий день, невисоку зарплату й невелику повагу суспільства до їхньої праці, і ви зрозумієте, що не кожен може таке витримати. І в той же час у наших церквах ми прославляємо ідею служіння, забувши намалювати правдиву картину того, що це взагалі означає і що ця праця вимагає від людини. Замість розповідей про конфлікти, емоційний біль, проблеми зі здоров’ям, нас годують історіями про пробудження, духовне оновлення й чудеса. Усе це круто, звичайно, але часто малює нереальну картину справжнього служіння.

Нам слід розповідати про служіння правду, а не займатися маркетингом місіонерських проектів, запрошуючи всіх на радісну і «несправжню» пригоду. А тих, хто займається служінням, ми повинні підтримувати так, як вони цього по-справжньому заслуговують.

На всі питання будуть відповіді

Християнство сповнене сумнівів, невизначеності, нюансів і складнощів. Чітких відповідей не так вже й багато. І навіть щодо них сотні богословів століттями сперечаються. Для тих, хто шукає відповідей на головні питання цього життя, християнство допоможе трохи прояснити картину, але багато з них будуть-таки віддані нашій уяві.

Нам, віруючим, слід уже змиритися, що ми не все знаємо. Коли ми намагаємося перетворити Біблію в книгу відповідей на всі життєві питання, ми перетворюємося на маніпуляторів Божого Слова, яке використовуємо для своїх особистих цілей, заради задоволення власної цікавості й перемог у суперечках.

Християнська громада— це славно

Багато людей йдуть від християнської віри не тому, що Ісус їм не милий, а тому, що вони терпіти не можуть тих, хто представляє Христа сьогодні. Християни роблять людям боляче. Вони лаються, сперечаються, кричать, верещать і часто творять жахливі речі.

І вам ніхто про це краще за самих християн не розкаже — вони це все зсередини бачили: розколи в церквах, конфлікти між служителями, обмови в громадах і просто неповага один до одного.

Християни не кращі за інших. Статистика розлучень, злочинів, інших «моральних» показників мало відрізняється від навколишніх суспільства й світу. Так що вже не прикидаймося — у нас немає монополії на «що таке добре і що таке погано».

Нам пора почати прислухатися й розмовляти з іншими замість того, щоб зарозуміло засуджувати й викривати їх. Не дарма ж неможливо в торговому центрі відрізнити, хто вірить у Христа, а хто — ні. Тому що немає видимих відмінностей між нами.

Християни кращі за інших

Це, мабуть, християнам найважче «переварити»: вони не кращі за всіх інших. Якщо чесно, то Ісус постійно намагався прищепити Своїм послідовникам ідею смирення, що Бог любить всіх, незалежно від соціального, фінансового та релігійного статусу.

Коли ми бачимо себе вищими за інших, ми перетворюємося на фарисеїв, які шукали влади й авторитету. Але Бог Вседержитель принизив Себе й помер на хресті заради інших. Навіть заради тих, хто брав участь у Його страті. Чи готові ми принизити себе заради інших, навіть заради тих, хто нам не подобається?

Проблема створення такої «романтичної» картинки християнства в тому, що ми перетворюємо нашу віру в «продукт», який, з урахуванням нашої передпродажної підготовки, ми готові «впарювати» оточуючим. Усі ці пункти, які я перерахував, не такі вже й брехливі. Просто багато християн чомусь підвищили їх до рангу абсолютних істин. А це, у свою чергу, створює помилкові очікування та ідолів, що неминуче веде до розчарувань і відчуття невдачі.

Замість просування християнства як списку пільг, ми повинні просувати Христа. Зрештою, коли все не так і все пропало, Ісус буде вірний нам і поруч з нами. Йому можна довіряти, а не всім цим видам релігії, які ми намагаємося створити з цього християнства.

Стівен МЕТСОН

Портал ieshua.org

"Благовісник", 3,2015