Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Віра та життя

Бог переміг!

Не пам’ятаю, щоб такий заголовок з’являвся раніше на першій сторінці чи не найвідомішої німецької газети. Але саме під такою назвою опублікувала газета «Die Welt» репортаж про спасіння чилійців із підземного полону. Гірняків із Сан-Хосе, невеликого шахтарського поселення в пустелі Атакама, визволяли всім світом — уряди багатьох країн надавали технічну, фінансову допомогу. На шахті був розбитий «Табір надії», у якому безперервно проходили богослужіння, рідні молилися за своїх дорогих і коханих, плакали, співали, сподівались...

Ці 33 шахтарі провели в підземних завалах більше двох місяців, а точніше — довгі 69 днів на більш ніж 600-метровій глибині. Це навіть уявити страшно! Висота приблизно 150-поверхового будинку. Дяка Богові, що там, під землею, де було неймовірно жарко, залишилися невеликі запаси води для пиття, а потім рятувальникам вдалося пробурити вузький 15-ти сантиметровий шурф, по якому вниз передавали продукти та медикаменти.

Гірняків піднімали на поверхню по одному, у капсулі, яку опускали під завали по спеціально пробуреному вузькому шляху. А вгорі їх зустрічали урочисто, як космонавтів, які повернулися з польоту на далеку планету, і сам президент Чилі Себастьян Пінера зі своєю дружиною Сесілією, високі урядові чиновники, рідні та близькі обіймали та вітали героїв. Рятувальні роботи завершилися в ніч на 14 жовтня, і за ними з хвилюванням і молитвами слідкували в прямому ефірі десятки мільйонів людей. Ця унікальна рятувальна операція — справжнє чудо Божої любові. Я не чула, щоб у таких ситуаціях була надана діяльна допомога шахтарям китайським, українським чи російським.

Чилійські гірняки й насправді виявилися героями: не втратили надії на спасіння, не пересварилися між собою, а коли до них була пробита шахта і опущена капсула — вони, порадившись, вирішили, що першими на поверхню будуть виходити найбільш сильні і найбільш молоді. Бо ж ніхто не знав, чи витримає ця капсула-клітка і чи не обваляться нові пласти...

Але про що думали вони протягом цих довгих днів під землею? Виявляється, не лише про їжу та воду. Багато з них ще до аварії були віруючими людьми, і тепер стверджують, що почуваються ближчими до Бога. «Я був із Богом, я був із сатаною, вони боролись за мене, — зізнався Маріо Сепульведа. — Але Бог переміг!» Всі ці дні він молився і просив Бога зміцнити його віру, щоб навіть якщо доведеться загинути, бути з Богом у вічності.

Коли на поверхню підняли першого гірняка, Флоренсіо Авалоса (31 рік), його вітали батько, дружина Моніка та син. «Це Боже чудо! — сказав батько, взявши в руки мікрофон. — Молімося про решту 32 товаришів мого сина, які поки ще внизу».

Назустріч Маріо Гомесу Ередіа (63 роки) зі сльозами кинулася дружина Ліліана, він обійняв її, поцілував, але тут же, відсторонивши її, опустився на коліна прямо на землю і почав палко молитися, не знічуючись спрямованих на нього відеокамер. У ту мить він не бачив ні репортерів, ні президента з його свитою, спочатку він хотів подякувати Богові, Який спас його. Тепер його товариші згадують, що своїми добрими порадами, принципами християнської моралі Ередіа дуже допоміг їм у ті важкі дні під землею. І перші його хвилини на землі також належали Богу.

Вже буквально через два дні прямо перед входом у шахту відбулося міжконфесійне служіння подяки. Врятованим гірнякам подарували футболки зі словами «Gracias, Senor!» (Дякую, Господи!). Але що буде з ними, коли мине ейфорія, назавжди закриється їх застаріла шахта і вони стануть безробітними? Будуть згадувати жахіття підземного полону чи, навпаки, житимуть втіхою, яку отримали тоді від Бога? Думаю, що тепер для кожного з них починається нове життя. І справа не в рятувальній капсулі й пробуреному шурфі — переміг Сам Бог, і в їхніх душах — також! «...Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма, що в Нього руці глибини землі, і Його верхогір’я гірські… Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!» (Пс. 94).

Тетяна ГОЛОВІНА,
www.tatjanagolowina.livejournal.com

Фото: http://bigpicture.ru

Українська християнська поезія