Благовісник

Віра та життя

Глава, а не главар!

Одного разу мені довелося доповідати на конференції для чоловіків. Одним із доповідачів був Дейн Блаунт, який із притаманним йому гумором заявив: «Чоловіки — вимираюча порода людей. Бути чоловіком стає політично некоректно… Фемінізм спочатку намагався усунути нерівність між статями, а тепер намагається знищити й саму відмінність між ними». У цих потворних тенденціях помітний задум диявола створити на планеті моральний хаос, щоб збиті з толку люди втратили здатність відрізняти істину від заблудження.
Дейн Блаунт не перебільшував. Чоловіки — і справді вимираюча порода людей, але, слава Богу, ще не вимерла. Все-таки є в нашому світі чоловіки, які будують своє життя на біблійних основах. А Священне Писання відстоює ідею главенства чоловіка в сім’ї. Ось його основні аргументи.

1. Адам був створений першим — це вже явний доказ його главенства.

2. Бог назвав людську расу на честь Адама (див. 1 М. 5:2), а Єві відвів роль помічниці.

3. Бог дав ім’я Адаму, а той, у свою чергу, дав ім’я своїй дружині. Давати імена — право глави.

4. Якщо ви відкриєте п’ятий розділ Послання до римлян, то дізнаєтеся, що саме Адам представляв усе людство, і в ньому, а не в Єві, всі згрішили.

5. Коли відбулося гріхопадіння, Бог насамперед звернувся до Адама. Він не став правуватися спершу з Євою, хоча вона була ініціатором злочину. Адам, як глава, був відповідальний і за себе, і за дружину.

6. Бог дав право чоловікові відміняти обітниці дружини в разі незгоди без будь-яких наслідків для нього й неї (див. 4 М. 30:4-9). Але дружина не мала права відмінити обітниці свого чоловіка!

7. На пасторське служіння покликані лише чоловіки (див. 1Тим.3:2). Жінки відігравали величезну роль у служінні Христа й апостолів, але не були пасторшами. Там, де пасторами стають жінки, скасовується Божий принцип чоловічого керівництва.

Декотрих обурює Божий порядок, бо вони уявляють роль глави схожою на роль главаря. Главар використовує владу ради утвердження свого авторитету, створення атмосфери страху й насильства. Однак за Божим задумом шлюб не нагадує банду. Це влада переконання, а не влада насильства. Це влада особистого прикладу, а не понукання.

Бути керівником —справа нелегка, особливо в наш час. Глава сім’ї стикається з безліччю проблем. У минулому чоловік був годувальником і здобувачем (жінка вела домашнє господарство й виховувала дітей), а тепер стан справ змінився. Нерідко жінки заробляють більше за чоловіків, і ті відчувають свою неповноцінність. А якщо жінка ще й розумніша за чоловіка, це помітно ускладнює його лідерську роль.

Не треба забувати, що будь-який чоловік далекий від ідеалу. Коли жінка йому вказує на його недоліки, нерідко вона буває права. І як у такому разі претендувати на звання глави? Та й особливості жіночого характеру представляють немалу проблему для чоловічого керівництва. Ось що пише жінка-психолог: «Справжній чоловік простіший, більш цілеспрямований, чесний і відкритий, ніж про нього думає більшість жінок. Жіноча непостійність та непослідовність розхитують стосунки статей».

Бог покликав чоловіка бути лідером, незважаючи на складність цього завдання. Писання стверджує, що чоловіче главенство повинне відрізнятися трьома важливими особливостями.

Любов

«Чоловіки, любіть своїх дру­жин, як Христос полюбив Церкву»(Еф. 5:25).

Апостол Павло ставить перед чоловіками високу планку вимог. Він не сказав: «Любіть дружин, як люблять їх апостоли Петро та Іван». І справа тут не лише в тому, що мало хто знав, як любили дружин апостоли. Павло вказує на приклад Христової любові до Церкви. Він не вибрав для Себе досконалої нареченої. Він полюбив людей, сповнених недоліків та гріхів. Людей егоїстичних і недалеких, людей, які навіть віддалено не можуть порівнятися з Ним. Але Господь сказав: «Саме таких Я й полюблю і зроблю святими!»
Любити — означає турбуватися.

Чоловік покликаний турбуватися про матеріальне благополуччя дружини, її здоров’я та духовний рівень. Бо й Христос турбується про наше благополуччя. Він відповідає на наші молитви, дає можливість живитися Словом Божим, підтримує наше фізичне існування.

Любити — значить бажати добра.

Можна турбуватися про дружину, керуючись неправильними мотивами: «Візьми, що тобі треба, тільки відстань!» Насправді щира любов бажає добра коханій дружині, навіть якщо та далека від досконалості. Справжній чоловік не мстить, але віддає за зло добром —до цього його покликав Господь.

Любити — значить відчувати прив’язаність.

Біблія говорить про подружжя як про неймовірно тісний зв’язок, де двоє є одним тілом. Любити— значить усвідомлювати свою долю нероздільно сплетеною з долею дружини: «Я не можу жити без спілкування з нею, без турботи про неї»!

Любити — значить цінувати дружину.

Підкреслювати її достоїнства, як це робиться в останньому розділі книги Приповістей Соломонових: «Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її» (Прит.31:28).

Любити— це Боже повеління, яке не має жодних обмежень у часі. Немає й територіальних обмежень, як дехто вважає, що треба проявляти любов на людях, а вдома ні чи навпаки. Любов не обмежена обставинами, вона проявляється в бідності, хворобі, бездітності. Чоловіки повинні зрозуміти це, щоб визнати любов дуже великим і непростим служінням.

Деякі обґрунтовано говорять: «У нас серйозні проблеми. Ми не розуміємо один одного. Й неї дуже жорсткий характер, їй ніяк неможливо догодити. Як мені жити з нею, а тим більше любити її?» Зазвичай я кажу таким чоловікам: «Якщо у вашої дружини важкий характер, ви все одно можете і повинні її любити. Легко любити всім серцем добру й слухняну дружину. Але любов — багатогранна. Крім неймовірного обожнювання, у неї є й грань довготерпіння, яке ви можете проявити. Ви можете повестися з нею милостиво чи показати смирення замість безчинства та роздратування. Ви повинні бути для неї маленьким Христом!»

Жертовність

«Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї» (Еф. 5:25).

Любов для Христа була пов’язана з величезною жертвою. Він повинен був заплатити небачений викуп, щоб грішники стали Його нареченою. Тому деякі чоловіки не хочуть бути лідерами, бо вони не готові чимсь пожертвувати. Вони не проти того, щоб бути главарями у своїх сім’ях, — але не главами! Писання каже, що одружений думає про те, як догодити дружині. Жоден главар банди не думає про те, як догодити її членам. Але глава сім’ї зобов’язаний заробляти гроші на утримання сім’ї, приділяти увагу дружині й дітям, робити їхнє життя цікавішим. А це неможливо без жертви.

Керувати жертовно — значить запросити дружину на прогулянку чи в кафе, чи дати їй можливість відпочити, провести час із родичами, із подругами чи в церковному спілкуванні, а самому побути з дітьми. Справжня жертовність не забуває про сімейні пам’ятні дати, не скупиться на квіти чи подарунки, знаходить час для молитви про здоров’я тіла та душі своєї «другої половини».

Справжня жертовність чоловіка закриває очі на недоліки дружини й дозволяє прощати їй до сімдесяти разів по сім. Саме так чинить Христос зі Своїми викупленими.

Наставляння

«Щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові» (Еф. 5:27).

Зверніть увагу на дивовижну послідовність, яку визначає Павло у впливі чоловіків на своїх дружин. Чоловіки дуже часто порушують її. Вони починають керувати не з любові й не з жертовності, а з наказів. А біблійна послідовність у керівництві інша: спочатку полюби, потім прояви жертовність, а вже потім проси й наставляй. Якби Христос не полюбив нас і не приніс Себе в жертву, але почав би вимагати від нас святості, чи вийшло б щось із цього? Абсолютно нічого! І у вас, брати, не вийде, якщо вашим словам не будуть передувати любов і жертва!

Дружина багато очікує від вас. Вона розраховує, що ви будете належати їй повік-віків і закриєте очі на її недоліки. Їй хочеться ніжності, лагідного погляду, люблячого дотику, доброго слова. Вона сподівається на захист від злої критики і чекає вашої відвертої розповіді про те, що у вас на душі. Вона чекає мудрої поради, як учинити в тому чи іншому випадку. Вона чекає ненав’язливої настанови. Це зовсім не означає, що вона з вами погодиться і не зробить навпаки. Це не смертельно для вас, а для жінки нормально. Вона чекає від вас допомоги в митті посуду й догляді за дітьми.

Дружина чекає від вас щирої похвали за виконання багатьох обов’язків. Вона лікар для ваших дітей, їхня нянька й педагог. Вона — кухарка й прачка; вона прибиральниця і постачальник. Вона порадник і критик. Вона вірний молитвеник і друг. Якби чоловікові довелося платить зарплату за всі ці професії, дружина була б дуже багатою, а він дуже бідним. У дружини дуже багато обов’язків, і вона хоче почути слова підбадьорення та підтримки.

Несправедливе російське прислів’я: «Бий бабу молотом, буде як золото». Писання закликає впливати не молотом, а добрим словом. Але щоб не виникало ситуації «хотіли, як краще, а вийшло, як завжди», чоловікам слід дотримуватися біблійних принципів настанови: правильні слова й правильний тон. «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування» (Еф.4:29). Гниле слово — таке, що принижує гідність дружини. «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Еф. 4:31). У настанові важливий не лише правильний підбір слова, але і його емоційна забарвленість, до якої жінки дуже чутливі. Навіть якщо правильне слово сказане з роздратуванням чи криком, воно принесе не користь, а рани.

У будь-якого чоловіка, який прочитав біблійні настанови про богоугодне лідерство, виникає єдине питання: «Де ж узяти сили для успішного керівництва? Я грішна людина, покликана звершувати святу справу…»

Я хотів би коротко звернути увагу на псалом 111, який вказує, де черпати сили для успішного керівництва:«Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!» Ось де джерело сили для чоловіків — страх перед Богом! Коли дружина побачить страх чоловіка перед Богом, вона буде його любити й поважати, бо за його керівництвом стоїть авторитет Бога. Але якщо серце чоловіка наполовину належить цьому світу, якщо в нього немає глибоких стосунків з Богом, дружина сприйме його керівництво як диктат і буде йому противитися.

Один брат-проповідник мав початкову освіту, а його дружина — вищу. Коли під час проповіді він поглядав на дружину, то помічав одне й те ж: із кожною його мовною помилкою її голова схилялася нижче й нижче. Вона соромилася неграмотності чоловіка і вдома вказувала йому на помилки. Це було брату на користь — він вдосконалювався. Однак коли в сім’ї виникали труднощі, дружина завжди спішила до нього з проханням: «Колю, молися! Бог твої молитви чує!» Вона знала, що хоча він не сильний у грамоті, зате могучий у страху Божому, і Бог завжди на його стороні. У духовній сфері чоловік був для неї безумовним авторитетом.
Чоловіку немає потреби намагатися утвердити свою владу — Бог за нього постарається, якщо він боїться засмутити Бога, любить Його заповіді й нерозлучний із Його словом. Така людина здобуде багато благословень (див. Пс. 111).

Перше благословення — слава роду: «Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!» (вірш 2).

Друге благословення — матеріальне благополуччя: «Багатство й достаток у домі його» (3а). Це не значить, що чоловік має обов’язково стати мільйонером. Просто в нього буде потрібне для життя.

Третє благословення — Боже провадження:«Правда його пробуває навіки! Світло сходить у темряві для справедливих» (3б-4а). У темні дні труднощів, коли чоловік не знає, як правильно вчинити, Бог дасть світло Свого провадження.

Четверте благословення — добрий характер: «Він ласкавий, і милостивий, і праведний!» (4б).

З таким характером людина здатна допомогти іншим: «Добрий муж милостивий та позичає» (5а).

П’яте благословення — об’єк­тивність: «Удержує справи свої справедливістю» (5б). Під час розгляду будь-якого конфлікту судження святого чоловіка будуть зрозумілими, переконливими та справедливими.
Шосте благословення — стійкість у вірі: «І навіки він не захитається» (6а).

Сьоме благословення — навіть після смерті приклад його життя буде світити людям: «У вічній пам’яті праведний буде!» (6б).

Восьме благословення — мужність: «Не боїться він звістки лихої, його серце міцне» (7). Навіть якщо на адресу чоловіка хтось пустить мерзенні наклепи, це його не налякає. Якщо повстануть вороги, то «уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми!» (8).

Дев’яте благословення — доброчинність: «Він щедро убогим дає» (9а).

Десяте благословення — вічна слава: «Його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі!» (9б).

Це джерело сили й благословення — страх Господній — відкрите для чоловіка день і ніч. Линьте до нього, і ви зможете бути справжнім лідером для своєї сім’ї!

Віктор РЯГУЗОВ

"Благовісник", 4,2015