Благовісник

Віра та життя

Рецидиви непрощення

Декілька років тому один з наших служителів образив мене. За трохи більше року цей чоловік завдав мені не одну, а декілька серйозних образ. Я молився, постився і, нарешті, наважився сказати Богові: «Господи, я прощаю йому і більше не тримаю зла за все, що він мені зробив». І хоча я одразу відчув полегшення, це стало тільки початком шляху до мого духовного оздоровлення.

Через декілька місяців мені знову довелося боротися з тими ж думками, які були в мене до того, як я простив. Я поцікавився в Господа, як вберегти себе від думок, здатних знову ввести в гріх непрощення. Мені зовсім не хотілося носити в серці образу до кінця життя. Бог порадив мені молитися за того, хто образив мене, нагадавши уривок з Євангелії від Матвія, 5:44-45.

Я став молитися. Спочатку сухими фразами, монотонним голосом, без будь-якого натяку на почуття. А в кінці молитви додавав: «Боже, благослови цього чоловіка. Хай цей день буде для нього добрим. Допоможи йому в усіх його справах. В ім'я Ісуса. Амінь».

Минуло кілька тижнів, а я все таки не відчував жодних змін. І ось одного ранку Господь здивував мене, звелівши прочитати Псалом 34. Я навіть не пам'ятав, про що цей псалом, і взявся його читати. Дійшовши до половини, я впізнав свою ситуацію. «Свідки встають неправдиві, чого я не знав, питають мене, віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!» (Пс.34:11-12).

Я щиро співчував Давиду, який, як і я, терпів несправедливі образи. Мені так само за добро віддавали зло, моя душа так само сумувала. За допомогою цього псалма Бог хотів указати мені на ту битву, яку я вів ось уже декілька років поспіль. Те, що я прочитав далі, буквально вразило мене: «А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє. Як приятель, буцімто брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений» (Пс.34:13-14).
Давид каже, що ті, хто ображав його, намагалися його знищити. Вони платили йому злом тоді, коли він вув зовсім невинний. Та Давидова відповідь не залежала від поведінки інших. Переконаний, що чинить правильно, він молився за них так, наче вони були його найближчими друзями; тужив за ними так, як той, хто оплакує втрату матері. Бог показував мені, як я маю був молитися за людину, яка образила мене: «Молись за нього так, ніби ти молишся за самого себе!»

Після цього мої молитви «ожили». Я молився: «Господи, яви йому Себе, Свою могутність. Благослови його Своєю присутністю. Допоможи йому пізнати Тебе ще більше. Хай всі справи його будуть приємні Тобі й принесуть Тобі славу». Я просив у Бога для того, хто ображав мене, того ж, чого б я попросив для себе самого.

Минув місяць, наповнений палкими молитвами, і одного разу я гучно вигукнув: «Я благословляю тебе. Я люблю тебе в ім'я Ісуса!» Цей викрик виходив із самих глибин мого духа, тому що тепер я молився за цього чоловіка, як за самого себе. Моє духовне зцілення стало повним.

Моліться за тих, хто вас ображає. Дайте собі слово, що будете молитися за потреби такої людини стільки, скільки потрібно. Просіть у Бога для неї того ж, що попросили б для самого себе.

Джон БІВЕР

"Благовісник", 4,2013