Віра та життя

Чудеса в решеті: як відсіяти справжні чудеса від фокусів

Чи вірите ви в чудеса? У те, що в нашому надтехнологічному світі, де все — вивчено до дрібниць, можуть відбуватися речі абсолютно нелогічні, загадкові й надприродні? Дуже часто в новинах можна почути повідомлення про хрести і навіть лики святих, які випадково знаходять на зрубах дерев, про ікони і статуї, що «плачуть» миром, сльозами, кров’ю або навіть перлами. Що це — серйозне попередження згори чи просто фокуси невідомої сили, яка навіть атеїстів здатна переконати, що «щось таки є»?.. Як ці чуда здатні вплинути на наше життя? І як відрізнити справжнє чудо Боже від фальшивки?

Здавалося б, сьогодні наука не залишає жодного шансу для чудес. Усе те, що кілька століть тому було б дивом, сьогодні просто буденна реальність: нас не дивує, що, не виходячи зі свого будинку, людина може здійснювати покупки в будь-якій точці світу, що люди можуть переміщатися в просторі з шаленою швидкістю на літаку, що, перебуваючи в різних точках планети, вони можуть спілкуватися... Нас сьогодні важко чимось здивувати. Повний скептицизм і відкидання всього надприродного, невіра ні в Бога, ні в диявола, ні в будь-яке чудо — ось філософія наших днів.

Однак із цією крайністю мирно уживається протилежне їй — здатність людини повірити у що завгодно і відчайдушно бажати дива, коли приходить біда. Коли логіка й обставини — проти нас, коли ми перепробували масу засобів — і нічого не допомогло, коли сподіватися більше нема на що — тільки на диво, залишається лише одне — шукати відповідь за межею логіки, на полі чудес. У такі хвилини для нас настільки важливий результат, що його ціна вже перестає щось означати.

Так, чіпляючись за соломинку, люди часто потрапляють у лапи шарлатанів, екстрасенсів, лжецілителів або псевдохристиянських старців. Вони заспокоюють себе: заради гарної мети всі засоби добрі. Коли людина за всяку ціну намагається змінити щось у своїй долі так, що навіть готова переступити через свої духовні принципи, зв’язавшись з лукавим, чи ставить вона собі питання: чим вона готова пожертвувати задля цього чуда? Можливо, власною душею? Зазвичай ми не турбуємо себе такими питаннями, поки стоїмо на порозі цього довгоочікуваного чуда і відчайдушно стукаємо в невідомі двері. Дуже шкода, адже потім за це чудо лукавий нам виставляє такий рахунок, що будемо розплачуватися все життя. Біблія ставить нам питання: «Яка користь людині, якщо вона придбає увесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина за душу свою?» (Мт.16:26). Коли здоров’я, гроші або навіть сім’я стають для нас найціннішим у житті — заради чого ми готові продати душу дияволу — нам слід пам’ятати, що ми не зможемо викупити її назад. Це вічне рабство, без прав, без надії, і це вічна смерть.

Дехто шукає допомоги в Бога, але все одно збивається на хибний шлях, бо вважає: просто вірити в Бога, як всі, — це якось дуже просто. Адже он скільки християн, а хіба їхнє життя без проблем?.. Значить, потрібно йти далі, копати глибше, шукати приховане — ось там справжнє чудо. Так люди часто заглиблюються в релігію у гіршому її значенні, заходять у такі її нетрі, куди не пробивається світло істини. Вони грузнуть у містицизмі, поклоняючись чудесам більше, ніж самому Богові.

Багато людей помиляються, вважаючи, що чудеса мають виключно добре, божественне начало. Так вважати — велика помилка. Бог справді творив чимало чудес і робить це сьогодні, але дива не є Його стратегією. Позиція Бога така, що Він принципово не бажає ловити Собі послідовників на приманку дива. Тому що Він знає: чудеса не породжують істинної віри, і роззяви, спраглі чудес, ніколи ними не наситяться.
Це тактика сатани — заманювати і спокушати людей чудесами. Виступаючи в ролі наживки, чудеса змушують нас від здивування відкрити рот і проковтнути гачок. Тому ті, хто так сильно бажає «хліба і видовищ», сповна ними насолодяться. Чудес стає все менше і менше в науці, де все піддається логічному поясненню, але там, де людська логіка відступає, чудес, як і раніше, хоч греблю гати. Особливо кишить чудесами сфера релігії. Тому ця сфера стає полем, на якому поруч з Божими чудесами проростають і брехливі чудеса, посіяні сатаною.

Віруючі юрбами йдуть на паломництво до ікони Божої Матері, щоб подивитися, як сухі гілки лілії, якою прикрашена ікона, пускають зелене листя і навіть розцвітають раз на рік на Великдень. У цей же час щорічно відбувається ще одне диво, подивитися на яке до храму Гробу Господнього в Єрусалимі з’їжджаються люди з усього світу — сходження з неба «благодатного вогню». Незважаючи на величезний ажіотаж навколо цих чудес, у віруючих немає однозначного пояснення, навіщо потрібні ці шоу.

Ще більш підозрілою є ситуація з іконами, що виділяють сльози, кров або миро. Наприклад, у Свято-Введенському монастирі в Росії, в одній з келій, відбувається мироточення будь-яких ікон, які туди приносять. Прямо, як конвеєр якийсь. Це насторожує, тому що «гарантованість» результату, керованість чудом — це явна ознака окультного, бісівського сценарію.

Цей бум релігійних чудес свідчить про те, що ми дійсно живемо в останній час і друге пришестя Христа зовсім близько: «Тоді, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут чи отам, не йміть віри. Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних» (Мт.24:23,24). Багато чудес християнського спрямування роблять ведмежу послугу самому християнству: вони відволікають віруючих від істинного поклоніння живому і нетлінному Богу і приковують їхню увагу до матеріальних речей — ікон, мощів, папірців, ганчірок, води, що по суті є фетишизмом і язичництвом. Людина вірить вже не в Божу силу, яка проявляється через предмет, а в чудесну властивість самого предмета.

Словом, усе залежить від віри людини: якщо, приступаючи до святині, людина бажає отримати зцілення саме від Бога, хоч і за допомогою святині, то Бог дійсно може зробити чудо як знак своєї сили. Якщо ж людину цікавить виключно результат, фокус, а в її серці ще немає віри в Бога, і вона каже: «Ось, якщо спрацює, тоді й повірю», — то тут сатана може скористатися нагодою і показати фальшиве чудо або ж просто прибрати чи перемістити проблему, яку він же раніше і створив. І саме тому, що фокус «спрацював», людина довіряється, а сатана заволодіває її серцем.

Чому ж Бог не любить показувати фокуси, на які такий щедрий сатана? По-перше, як Дух і як Творець всього сущого Бог встановив певні принципи як фізичного світу, так і духовного. Один із цих принципів полягає в тому, що дива не породжують віру. Бог каже у Своєму Слові: «Блаженні, що не бачили й увірували» (Ів.20:29). Крім того, Біблія повідомляє нам, що «віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17). Виявляється, все дуже просто: людина, яка читає Слово Боже і спілкується з Богом, зростає у вірі.

Це зовсім не означає, що всі зроблені Богом чудеса — щось порожнє. Біблія — це воістину книга чудес, що відображає велику силу Божу. Бог завжди творив чудеса, щоб досягти певної мети. Але Він ніколи не сипав чудесами направо і наліво просто так або заради ефектності й сенсації. Коли ж за чудеса береться сатана, усе зводиться до того, щоб приголомшити, засліпити, ввести в оману — і нічого більше. Це може виглядати дуже навіть красиво, релігійно, але позбавлене будь-якого збудовуючого змісту, як пил в очі. Якщо ікону дійсно змусив плакати Бог, яку ж мету Він переслідував, коли навіть ніхто добре і не зрозумів, що Він цим хотів сказати? Якщо вже Бог говорить з людиною, то по ділу, і так, щоб адресат точно все зрозумів.

Є ще один аргумент на користь того, що всі чудеса, що відбуваються з іконами — це бісівські фокуси: Бог споконвічно проти ікон. У Біблії написано: «Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний...» (5М.5:8-9). Якщо Бог не бажає, щоб люди поклонялися іконам, то навіщо ж йому змушувати їх плакати, щоб ще більше приковувати увагу людей до цих ікон? Це просто абсурд.

Небезпека для людини в тому, що сатана вміє підробляти багато Божих чудес, і за зовнішньою правильною релігійністю нам буває важко розпізнати брехню. Біблія розповідає нам історію про те, як Бог послав Мойсея та його брата Аарона до фараона з проханням відпустити євреїв з Єгипту. Щоб довести, що це дійсно Його воля, Бог зробив чудо: Аарон кинув свій жезл на підлогу перед фараоном — і він став вужем. Тоді фараон скликав своїх єгипетських чаклунів — і вони зробили те ж саме своїми чарами: кожен з них кинув свій жезл — і вони зробилися зміями. Але змія Аарона поглинула змій чаклунів. Незважаючи на зовнішню схожість цих чудес, перемога за Богом: Він не дозволив насміятися над Собою і зробив так, щоб Його послання дійшло до адресата.

Коли ми стикаємося з яким-небудь дивним фактом, корисно перевіряти його, ставлячи питання: якій меті посприяло це чудо, кого воно прославляє? В інтернеті, наприклад, можна знайти свідчення людей, які бачили хрест на небі у вигляді хмар або щось подібне. Який сенс Богу прославлятися через воду, камені або інше Своє творіння? Сумнівно, щоб Бог розігрував увесь цей спектакль у небі заради людей, які, лише на хвилину зупинившись, знімуть це на мобільні телефони, щоб показати друзям, а потім відправляться далі жити по-старому, чинити колишні помилки... Хрест, який з’являється в небі на хвилину, щоб зупинити нас на мить... і нічого не змінити в нашому житті. Чи такі чудеса робить Всемогутній Бог? Звичайно ж, ні. Бог хоче прославлятися в житті Своїх дітей. Він хоче робити чудеса через їхні прості вчинки й просту віру... Він бажає прикувати нашу увагу до Себе не на хвилину, а на всю вічність. Він хоче намалювати цей хрест Божої любові не на небі, а в наших серцях. Коли апостол Павло писав листа до коринтських християн, він сказав: «Ви і є лист Христа, він написаний завдяки нашому служінню. І не чорнилом, а Духом живого Бога. І не на кам’яних скрижалях, а на скрижалях плотяного серця».

Друга причина, чому Бог економить на чудесах, у тому, що істина і справжня сила не потребує, щоб її захищали. Всемогутньому Богу не до лиця «розстелятися» перед кожним «фомою невіруючим», махати чарівною паличкою, аби всіма способами довести йому Своє існування. Бог вирішив, що в тому Слові, яке Він дав, у Біблії, міститься така кількість чудес, яка достатня для нашого збудування. Вихід євреїв з Єгипту супроводжувався просто неймовірними чудесами (у які, до речі, не повірив фараон, що ще раз доводить, наскільки духовно сліпими бувають люди). Ісус зціляв хворих, воскрешав мертвих, виганяв демонів, годував тисячі людей, і всі ці чудеса були пророцтвом Царства Небесного, яке чекає на всіх віруючих в Бога. Однак Ісус не здійснював чудес там, де стикався з невір’ям, де люди жадали дива заради дива. Близько трьох років книжники та фарисеї спостерігали за всім, що здійснював Ісус, але їм було мало. Одного разу вони прийшли до Нього й сказали: «Учителю! Хотілося б нам побачити ознаку від Тебе!» Але Він сказав їм у відповідь: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі» (Мт.12:38-40). Ісус дотримав Свого слова і вчинив це чудо: Він помер, але воскрес на третій день, перемігши смерть. Та фарисеї і в це чудо не повірили.

Коли ми зрозуміємо головний принцип, що чудеса не породжують віру, то суперечка щодо того, якою силою відбувається чудо — Божою або диявольською — стає просто безглуздою. По-перше, сфера чудес — це сфера не нашої компетенції, щоб влазити туди і судити про щось, а по-друге, якщо вже надприродне явище саме по собі не веде нас до нового життя, то нам і не варто зациклюватися на чудесах, шукати в них виходу зі своїх проблем. Нехай хоч тисячу разів розцвітає гілка лілії на іконі, наше життя залишиться колишнім, поки ми не примиримося з Богом.

Не дива породжують віру, а навпаки: віра здатна творити дива. Чудесне зцілення, надприродна допомога у важких ситуаціях, звільнення від всіляких залежностей і навіть повне відродження особистості — все це Бог творить сьогодні! Однак дуже часто ці чудеса носять характер особистий, інтимний, таємний, тому що це сфера дуже близьких взаємин між Богом і людиною. Іноді те, що для християнина — чудо, у невіруючого викликає глузування або подив, тому що його серце закрите невірством.

Друзі, якщо ви перебуваєте в такій ситуації, коли допомогти може лише диво, зверніться безпосередньо до Бога в молитві. І це справжнє чудо, що, живучи на землі в суєті, де немає нічого постійного і надійного, ми можемо спілкуватися з вічним Богом, Який безкінечно любить нас і вірний нам. Це диво, що вже сьогодні ми можемо жити вічним життям. І це диво, коли навіть посеред труднощів ми можемо радіти в присутності Бога.

Ганна ЯРМОЛЮК

Персональний сайт автора

"Благовісник", 2,2013