Віра та життя

Як і коли діє Святий Дух?

У Біблії багато йдеться про надзвичайне, про чуда й знамена, які супроводжували Божих людей, Божих помазаників. І саме ці надзвичайні моменти в житті християнина й Церкви всіх часів і поколінь звершує Святий Дух через Свої дари. У Слові Божому згадуються дев’ять дарів Духа. Три дари, через які Святий Дух щось відкриває: слово знання, слово мудрості й дар розпізнання духів. Три дари, через які діє сила Божа: дар уздоровлення, дар чудотворення і дар віри. І три дари для збудування, коли Дух Божий говорить через людські уста: дар інших мов, дар вияснення мов і дар пророцтва.

Сьогодні гостро постає питання: чи ж нині діє Дух Святий у церквах? І якщо діє, то як саме? Усі ми знаємо, що Писання закликає ревнувати про дари духовні. Але як це — ревнувати? Я вважаю, що тут має місце три моменти. Якщо людина навернулася до Бога і хрещена Святим Духом, вона має виконувати три умови, які є важливими для того, щоб через неї проявлялися дари Святого Духа. Перша духовна заповідь — це чисте, богобоязливе життя. Друга — щоб людина постійно сповнялася Святим Духом. Коли дух людини свіжий, бадьорий — людина сповнена сили Святого Духа. Сповнення Святим Духом у людині активізує дію дарів Святого Духа. І третє — людина має бути на передовій, служачи іншим тим даром, яким Дух Святий наділив її.

Божий Дух завжди діє пристойно, акуратно, мудро, зразково. Я ніде не знаходжу, щоб у діях Духа щось було незрозумілим, дивним, неадекватним.

Сповнення Святим Духом є чи не головною умовою життя християнина. У Посланні до римлян, в 12 розділі, написано: «Палайте духом»; у п’ятому розділі Послання до ефесян написано: «Сповняйтеся Духом», у Першому і Другому посланнях до Тимофія написано: «Зігрівай дар Божий» і «Про це піклуйся, у цьому перебувай, щоб успіх твій був явний для всіх». Що ж нам допомагає сповнятися Духом? Передусім потрібно мати правильні знання. Є інформація, яка зміцнює нашу віру, і є інформація, яка руйнує нашу віру. Так само є люди, які зміцнюють нас у вірі, а є люди, які руйнують нашу віру. І нам потрібно вміти розібратися, що добро, а що зло; що мені корисно, а що ні. Посилена молитва і духовний спів дуже допомагають сповнятися Духом. Також полум’яна проповідь — коли проповідник палає від Святого Духа і може запалити інших. Це натхненні пісні. Під наповненням Святим Духом я маю на увазі не говоріння мовами. Цей дар нам дано як знамено хрещення Святим Духом для того, щоб молилися, коли нам важко, і для того, щоб, коли нам потрібно сповнятися Святим Духом, ми його посилено застосовували.

Реалії сьогодення

Сьогодні мені доводиться бувати в багатьох зібраннях по всій Україні. Є багато хорошого, але є й багато місць, де хотілося б, щоб було краще. Будь-яка євангельська община, невеличка чи дуже велика, має керуватися передусім Писанням. По-друге, керуватися братами, які поставлені над нами старшими, а також дарами відкриття. Дари відкриття — це слово знання, слово мудрості й дар розпізнання духів. Але тепер багато людей замість того, щоб вивчати Писання чи шукати Бога, просто їдуть десь помолитися, щоб почути пророчий голос. Так чинити неправильно, бо відкриття Духа Святого набагато вище і точніше за дар пророцтва. Ми не применшуємо дару пророцтва, але повинні знати, що дар пророцтва дано церкві для збудування, а не для управління.

Коли Йосип задумав відпустити Марію, то він не був на молитві і йому не було сказано через когось. Йому Бог відкрив особисто. Особисте відкриття набагато точніше, об’єктивніше й конкретніше, ніж пророцтво. Пророцтво дано для збудування церкви. Його мета — підкріпити, зміцнити, підбадьорити, торкнутися серця. Згідно з Писанням, люди мають, спілкуючись з Богом особисто (у таємній кімнаті), говорити мовами, а в церкві має бути багато пророцтв. А в багатьох наших церквах навпаки — пророкують по хатах, а в церкві мовчать і багато говорять іншими мовами. Цей дар дано не для управління церквою, його мета допомагати в служінні, допомагати неспасенним. Дар пророцтва не є вищим від Церкви, не є вищим від пастора. Я помічаю, що дехто навіть приватизував цей дар. Дар інших мов дано кожному члену церкви особисто, а дар пророцтва — для церкви, а брат чи сестра лише носій цього дару. Дух Святий може відкрити людині те, що хоче відкрити, безліччю інших способів, окрім пророцтва — це й сновидіння, і видіння, слово знання від Духа Святого. Часто Дух Божий відкриває істину через Писання. Наша справа — жити чисто й свято, сповнятися Святим Духом і бути дуже чутливим до Святого Духа.

Через неправильне розуміння ми маємо чимало випадків, коли носії дару пророцтва стають проблемою в громаді. Вони часто служать в інших церквах, мотивуючи це тим, що «пророк немає честі в себе на батьківщині». Хоча ми вчимо, що той, хто має дар пророцтва, повинен триматися своєї церкви, своїх братів, бо пастор зобов’язаний доглядати й тих, хто має дари. Вони повинні мати підтримку, підбадьорення, час від часу наставлення.

Іноді я чую, як люди говорять: «Я бачив те», «Я чув те», «Мені Бог сказав те». Слухаючи їхні відкриття, мені іноді здається, що ці люди не знають Бога або неправильно користуються термінологією. Я вважаю, що той, хто є носієм дару і має якусь інформацію від Святого Духа, повинен бути першим, хто фільтрує ту чи іншу інформацію і роздумує, чи її передавати церкві, чи ні. Якщо ця інформація корисна, розумна, логічна, від Бога (він упевнений, що це від Бога), тоді він може цю інформацію передавати церкві. Але якщо він бачить, що в тій інформації щось не ясно, немає логіки або не знаєш, куди передати цю інформацію, краще просто записати і не передавати це людям. Я чимало разів бачив на служінні, що, коли дар пророцтва починає проявлятися, брат (чи сестра) починає зупиняти зібрання, лякати людей, знічувати їх.
Усі — пастори, молодь, старші люди — мають потребу в підбадьоренні та зміцненні від Божого Духа. Але часто замість підбадьорення отримують страх, якісь прогнози. Я вважаю, що це неправильно. Добре, коли діють дари. Але є декілька не менш важливих речей. По-перше, щоб люди справді знали Бога особисто, щоб добре знали Писання. У Посланні до коринтян сказано: «До сорому я це кажу вам, але деякі з вас не знають Бога». Люди інколи себе ведуть по-дитячому невиважено, часто немудро, непорядно й невиховано. І при цьому кажуть: «Це не я — це Божий Дух». Дорогі мої, це неправда. Не може бути такого, щоб Бог діяв невиховано, непорядно, неакуратно. Ця людина просто імітувала дію дару. То не був дар Духа Святого. Можливо, хтось скаже, що я висловлююсь надто різко, що так не можна говорити. Але я дуже довіряю Писанню і довіряю Богу. А Писання каже: «Улюблені, не всякому духу вірте, але випробовуйте…»

Є справжній дар пророцтва від Бога, а є дар не від Бога — це віщунський дух. А в Єремії (23 розділ) написано, що ще люди можуть пророкувати мрії серця. Це люди, які не бояться Бога. Вони пророкують від себе, там нема ні віщунського духа, ні Божого — просто від себе. Є такі, що крадуть слова один в одного. От побуде десь на зібранні, почує пророцтво від справжнього пророка — і десь на іншому зібранні «пророкує» те ж саме від себе.

Але як дари Духа допомагають в служінні, так хибні «дари» приносять клопіт, бо виявляються через людей непокірних. Ми так вважаємо і цього навчаємо, що одарований християнин має бути одним із найкращих у церкві — слухняним, смиренним, покірним, таким, що боїться Бога. Коли пророка Єремію арештували й сказали, що за його вчинки його необхідно забити, він відповів: «Я у ваших руках, можете мене і забити, але знайте, що мене справді послав Господь». Це приклад смиренного одарованого брата. Нас ніхто не побиває камінням. Але якщо тобі підказали, поправили тебе, то ти маєш дякувати, бо в Писанні написано, що частка неправдивих пророків в озері, що горить вогнем та сіркою. Дари Духа дано для допомоги служителям, благовісникам, при відкритті церков, при вирішенні різних питань, щоб вести церкву.

Ми живемо в останні часи, і лукавий діє дуже агресивно. Він часто робить так, щоб люди не мали часу для зібрання, для Писання, для молитви, для спілкування з віруючими людьми, тобто для того, що людину може зміцнити. А як мине певний час, то такі люди, навіть якщо вони дуже хороші, ослабнуть. А на ослаблених нападає і сумнів, і страх. Це потрібно бачити й розуміти. І дари Духа Святого це все нам відкривають.

Як ставитися до пророцтва?

Коли діють дари Духа Святого в зібранні, відчувається присутність Бога. Наповнює благоговіння, пошана до Всевишнього, страх Божий. Наповнює свіжість від Святого Духа, сила. А страх і сумніви відходять. По-друге, потрібно знати, що всі дари Духа дано для збудування. Ні один з дарів не руйнує ні церкву, ні віру, ні сім’ю. А ми маємо не один випадок, коли церкви поділилися через неправильні дари, розпалися сім’ї, люди перестали служити Богу.

Справжні дари приносять справжні плоди. Чому про пророків неправдивих Господь сказав, що за плодами їх пізнаєте їх? Є люди, які поїхали в одне місце — наробили шкоди, в інше місце — наробили клопоту, ще десь — посварили, ще десь — зруйнували. І називають себе одарованими. Але їхні плоди свідчать зовсім про інше.

Ми навчаємо, щоб до всяких незвичних проявів люди ставилися правильно і обережно. Ми навчаємо, що найвірніше пророче слово — це Євангелія, її потрібно приймати стовідсотково. А всяку інформацію, яка приходить через видіння, сновидіння, через пророцтво чи вияснення мов — таку інформацію потрібно перевіряти. Через те ми навчаємо, що слово Боже ми приймаємо повністю, а до пророчого слова потрібно прислухатися і розмірковувати над ним. Мене дивує, що немало людей довіряють пророчому слову більше, ніж Писанню. До мене зверталися десятки людей, до яких було пророче слово: «Тебе Бог залишив, тебе Бог покинув, тебе Бог відсторонив…» Це не від Божого Духа, Бог такого не говорить. А людей це мучить, калічить…

Сьогодні є немало горя на землі. Прийшов такий час, коли багато хвороб. І ми вчимо, щоб люди шукали Бога — вірили, молились, постили. Та замість того, щоб шукати Бога, вони шукають одарованих людей, шукають пророків. Не написано, що коли важко — шукайте пророків… Не написано: «всі, хто водиться пророками…», а написано: «всі, хто водиться Духом Божим…» Одна справа, коли тобі переказали телефонний дзвінок, а інша справа, коли тобі особисто зателефонували. Одна справа, коли ти через посередника отримуєш відкриття від Бога, і зовсім інша — коли тобі Бог особисто відкриває. Бог бажає мати справу з кожним особисто. Коли на виноградній лозі є гілки, то кожна окремо прищеплена, і бере сама соки і сама плодоносить. У Посланні до римлян написано: «Бо всі, хто водиться Духом Божим…» Це — не тільки пасторам чи благовісникам, чи пророкам. А в нас чомусь так заведено, що тільки той, хто має дар пророцтва, має інформацію, а всі решта — ні. Це неправильно! Ми мусимо вчити, щоб кожен був у зібранні, вчився молитися, вчився вірити і отримувати натхнення від Святого Духа і відкриття від Нього.

Дух Святий колись і сьогодні

Є люди, які стверджують, що Бог тепер не діє, що колись Його дарів було більше. Я так не думаю. По-перше, років 20-30 тому євангельських християн було менше. По-друге, тоді чи не найбільшою дією Духа був дар пророцтва. І тоді найбільшим чудом було, коли хтось покаявся. Я є християнином 28 років, навернувся до Бога ще в радянську пору. Останні 25 років, я, дякувати Богу, на передовій і кожного тижня бачу навернення людей — і це найбільше чудо. Трохи рідше чую пророцтва і їхнє тлумачення, ще рідше сам пророкую. Молюсь за хрещення Святим Духом і за зцілення — і люди отримують. І це є в багатьох зібраннях. Церква в Україні росте. Господь багатьох хрестить Святим Духом. Якщо хтось не бачить цього, то це не значить, що його немає.

Були часи, коли церква мусила ховатися й берегти віру. Тепер ми маємо можливість відкрито сповідувати віру і можемо поширювати її по всіх теренах України.

Бог зцілює людей. Це реально. Нещодавно я повернувся з Тернополя. Два місяці тому до мене телефонували, щоб молитися, бо в реанімації помирала одна сестра. Ми молилися з цією сім’єю, і через годину зателефонував чоловік тієї сестри: «Брате, дякуйте Господу, Бог зцілив мою жінку». І на зібранні вони підходили до мене, і ми дякували Богу за зцілення. Немало таких випадків є і в церкві, де я служу. Знаю хлопчика років 13, якому відняло ноги і десь півроку він провів у інвалідному візку. До яких тільки лікарів не зверталися — у Рівному, Львові, Києві робили різні обстеження, але всі розводили руками, бо не знали, що робити. Зрештою їм сказали, що якщо Бог не допоможе, то ніхто нічого зробити не може. Я в тій хаті був десятки разів і молився. Ми прийняли рішення шукати Господа. Разів 8-10 молилися за хлопця, мазали його оливою, клали на нього руки. І раптом на одній молитві цей хлопчина каже: «Я відчуваю пальці на нозі». Ми ще кілька днів молилися, і буквально через тиждень після того, як він відчув пальці на нозі, повністю все ожило. І тепер, дивлячись на нього (йому вже десь 15 років), навіть і не скажеш, що він був інвалідом. І м’яча ганяє, і на велосипеді їздить, і вдома допомагає.

Я думаю, що дія дарів Святого Духа може змінюватися в залежності від ситуації. Якщо за радянських часів церква була в одній ситуації — одні дари більше проявлялися, інші менше. Сьогодні, коли змінилася ситуація, може мінятися і дія дарів Святого Духа. Справа в тому, що існує духовний баланс. Бог — наймудріша особа у Всесвіті. І Він бачить, коли церква проходить долину — потрібно більше підтримки, де більше хвороб — там більше зцілень, якщо хтось на передовій — там більше знамен, підтверджень. Це як в збройних силах: де потрібно авіацію — авіація, чи піхота, чи ще щось. Так само і в духовному світі. Бог не діє автоматично, Він діє індивідуально. Головне, щоб церква прагнула дарів Святого Духа, щоб жила чисто й робила справу Божу. Бог діяв і може діяти через будь-яку людину. Навіть невіруючу. Слово Боже каже, що коли потрібно було донести істину й нікого не було поруч, Дух Божий зійшов на ослицю — і та пророкувала. Якщо це потрібно, Бог такі речі може робити. Коли людина не на передовій, мало в зібранні, мало на молитвах, мало благовістить, і каже: «А я не бачу…», тоді я їй відповідаю, що потрібно повертатися до чистого життя, сповнятися Духом, більше молитися і благовістити.

«Новітні» прояви Духа

В останні десятиліття, коли настала свобода, коли наша країна стала більш відкритою для західних місіонерів, проповідників, з’явилися «нові прояви» Духа Святого, яких раніше не було. Перш за все, це в нових харизматичних церквах. Щодо цього в Новому Заповіті є три види заповідей: остерігайтесь, не робіть і отак робіть. Ми вчимо, що зрілий християнин має бути порядним, вихованим і обережним. Коли ми остерігаємося електричного струму, то це не значить, що ми слабаки. Це говорить про те, що ми розумні. Я увірував в Господа Ісуса, я довіряю Богу і довіряю Писанню. І ми вчимо, що все, що згідно з Писанням, ми його приймаємо і воно є від Бога. З іншим — краще не мати справи. Наприклад, ті ж самі падіння. У своєму служінні я бачив, як падають, але падають ті, які мають демонів. Так було в житті Христа, апостолів і в моєму житті так. Я таким людям кажу: «Я не проти таких служінь, але в мене є одна умова: нехай падають — але каються, хай падають — але зціляються, хай падають — але звільняються». Який сенс падати на землю і не мати євангельського результату?

А святий сміх? Писання говорить про радість. І це називається натхнення і підбадьорення від Святого Духа. І ми маємо попередження, що в останні часи на землю прийдуть неправдиві християни, неправдиві пророки, які будуть робити великі чуда й знамена. І це відбувається тепер.

Ми повинні йти за Богом. Але тепер нові церкви часто не йдуть за Божим Духом, а копіюють Англію, Щвецію, Штати чи навіть африканські церкви. Коли тебе буде вести Дух Божий, то кожна церква буде оригінальною. Але головною умовою є те, щоб ти плід приносив. А це спасіння людини, зміна людини, народження згори, чуда, знамена, звільнення від демонів — нормальний євангельський результат. У нас нема ніякої потреби в чомусь новому. Ми потребуємо плоду, явного євангельського результату. Якщо нема Євангелії й плоду, а тільки щось робиться, то Біблія нам відкриває, що багато надзвичайних речей є і в людей, які служать сатані. Не все, що надзвичайне,— від Божого Духа.

Іноді я чую, як кажуть:«Треба щось робити». Але вважаю, що не «щось» треба робити, а те, що скаже Господь. Є те, що говорить Бог, а є мрії, хотіння, ідеї, чужі ідеї, ентузіазм. Є речі, які захоплюють людину, а є слово від Бога. У своїй суті християнство — це слідування за Ісусом Христом і виконання того, що Він каже.
Якщо навіть нема нічого надзвичайного, це не проблема, головне, щоб людина вірила в Бога. Наприклад, Іван Хреститель, найбільший пророк, не звершив жодного чуда. У нього були полум’яна проповідь, міцний дух і покаяння людей.

Олександр ПОПЧУК,
завідувач відділом євангелізації Церкви ХВЄУ, пастор, м. Рівне

"Благовісник", 2,2013