Віра та життя

Уроки кухонного крана

У нас на кухні прорвало кран. За мить все було у воді. Ця пригода раптово припинила всі мої міркування, що щасливою чи нещасливою людина почувається від ставлення до життєвих обставин. Але це своєрідне випробування моїх переконань додало сил, щоб з неприхованою посмішкою зібрати всю воду.
Та суть не в тому. Чоловік, повернувшись з роботи, трохи почаклував над чудом «китайської техніки», тобто нашим старим краном, і вирішив придбати новий. До того часу всі наслідки домашньої катастрофи було ліквідовано й кухня виглядала доволі-таки чистою. Поки…

Поки в домі не з’явився новий кран. Його блиск умить затьмарив полиск каструль, а на мийці та керамічній плитці одразу проявилися плями. Кран же сяяв на всю кухню, наче своєрідний докір неохайності. Це викликало незручність, дратувало око. Тому нічого не залишалося, як знову взятися за ганчірку й за нові роздуми.

Бо ж так само буває й у житті. Людина в тісних стосунках з Господом має здатність сяяти. Це помітили ізраїльтяни, коли Мойсей сходив з гори. Це не раз помічала і я у своїх друзях та знайомих. Але, на жаль, це сяяння часто викликає не захоплення, а дратування в людей, у житті яких воно виявляє нечистоту. І тут не треба якихось слів докору чи викриття. Мій кран також нічого не говорив. Але в моїй ситуації, як і в нашому житті, було два виходи: відійти подалі, щоб не бачити цього сяяння і все залишити, як було, або ж зробити так, щоб блищало все довкола. Перший вихід простий, і так багато хто чинить. Я не раз відчувала у своєму житті подібне неприйняття чи охолодження у стосунках, яке колись моя подруга після мого навернення дуже чітко окреслила словами: «Моя мама постійно ставить тебе мені в приклад. Я вже цього більше не можу витерпіти. Не будь уже такою правильною». Не раз і сама відступала подалі від тих людей, чия святість змушувала блякнути мій «блиск».

Другий вихід складний. Він вимагає зусиль, вимагає змін. А це завжди нелегко, особливо, якщо ти вважав, що в тебе все в порядку. «О, ні! — заперечите ви. — Я хочу змінюватися, хочу вдосконалюватися». Якщо взяти теоретично, ми всі цього хочемо. Та, починаючи робити певні кроки, зупиняємося, не досягнувши мети. Нам хотілося б, щоб зміни прийшли миттєво, щоб Господь дивним чином зробив нас хорошими. Але Бог дуже рідко чинить так у нашому житті. Для того, щоб досягнути певного успіху в духовному житті, ми з Божою допомогою повинні працювати над собою. Але це ще не все. Для того, щоб результати стали видимими, потрібен час. Це для мене найскладніше — працювати над собою навіть тоді, коли не бачиш видимих результатів, не бачиш особливих змін. І, що найгірше, усі довкола також ніби й не помічають твоїх зусиль.

Не раз я, черговий раз дратуючись через ті чи інші обставини, казала сама собі: «От якби діти поводилися правильно! Якби чоловік робив так чи так… Отоді б я була спокійною, хорошою». Та це дуже поширена помилка, про яку також «нагадав» мій новий кран. Він блищав сам по собі. І блищати почав не через те, що все довкола нього блищало. Навпаки — все решта набуло нового блиску тільки через те, що блищав він.

Звичайно, дуже складно змінюватися, коли все довкола, здається, проти тебе. Дуже важко плисти проти течії. Але, повірте, є велика ймовірність того, що через певний час ті, хто оточує нас, захочуть підтягнутися до нашого рівня.

І ще один момент. Не знаю, як у вас, але в нас із труб біжить така вода, що якщо кілька днів не протерти кранів чи душової кабінки, вони вкриються білим нальотом. І блиск зникає. Те ж саме може статися й з нами. То ж якщо ви нині перебуваєте в тісних стосунках з Господом і маєте здатність сяяти, являючи світу Божу святість, будьте постійними в цьому. Втратити дуже легко, відновити — непросто.

Будьмо ж пильними і — сяймо!

Ольга МІЦЕВСЬКА,
"Благовісник", 3,2012