Благовісник

Церква та суспільство

Благовістя, що приносить плід

Підстави для благовістя

«Отже, йдіть і вчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і Святого Духа, наставляючи їх, зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами в усі дні до закінчення віку» (Мт.28:19-20).

Коли людина помирає або кудись надовго від’їжджає, то на прощання старається сказати найважливіше. Ісус, залишаючи учнів, акцентував на головному. Церква на землі створена саме для благовістя. Церква, яка не проповідує Євангелію, — мертва. Будь-яке служіння в церкві, яке не націлене на євангелізацію, — мертве служіння. Будь-який християнин, що не благовістить, — мертвий християнин.

«Сказав їм: Ідіть по цілому світові та проповідуйте Євангелію всякому творінню… І такі ознаки супроводжуватимуть тих, що повірили: Моїм ім’ям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами. І візьмуть у руки зміїв і хоча щось смертоносне вип’ють, — їм не пошкодить; покладуть руки на недужих — і ті стануть здоровими» (Мк.16:15-18).

Іншими словами: «Дорогий християнине, якщо хочеш мати життя, сповнене сили і слави Божої, чудес і знамен, — проповідуй Євангелію. Якщо хочеш мати нудне, безцільне, сіре життя — не проповідуй Євангелії».

Дар благовісника

У багатьох церквах помилково розуміють уривок із Послання до ефесян, 4:11: «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів…» Багато людей вважають, що в церкві повинні служити перераховані дари, тобто служителі, ними наділені: «Вони хай служать, а ми будемо захоплюватися і казати «алілуя!» Але 11-й вірш не можна читати окремо від 12-го: «…щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового». Тобто ці перераховані дари в церкві для того, щоб навчити решту людей служити. Тож благовісник у церкві не для того, щоб замість усіх проповідувати Євангелію, а потім розповідати сильні свідчення. Благовісник у церкві навіть не для того, щоб проповідувати Євангелію, хоча він не може жити без цього. Дар благовісника для того, щоб усю церкву навчити благовістити.

Це стосується й решти дарів. Інакше в церкві повторюватиметься історія з Мойсеєм в пустелі: один Мойсей судить, а тисячі людей у черзі. Мойсей уже аж синій і народ такий самий. Той, що стояв у черзі 5971-й, помер разом зі своєю проблемою, так і не дочекавшись аудієнції…

Бути свідками

«Сказав їм: Так написано, і [необхідно було] перетерпіти Христові та воскреснути з мертвих на третій день; щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалима. Ви [ж є] свідками цього» (Лк.24:46-48).

Цей уривок відкриває важливий принцип успішного благовістя. Часто ми не маємо успіху в благовісті, не відчуваємо Божої присутності, бо обираємо неправильний статус. З якої позиції ми повинні проповідувати Євангелію?

— Деякі люди, проповідуючи, починають осуджувати: «Та ти подивися на себе, на кого ти схожий? До чого ти дружину, дітей довів! Як тебе взагалі земля носить?» Такого «благовістя» Бог не буде підтримувати. Місце судді займає тільки Він, ми не маємо права на це претендувати. Ми не покликані судити, тому наші слова не досягають сердець.

— Інша позиція, яку може займати проповідник — обвинувач: «Ти сам у всьому винен! Ти зробив неправильний вибір! Ти в пекло йдеш!» Замість того, щоб дати руку й підняти, у християн буває таке: «Бийте, бийте, він ще живий!» Але місце обвинувача теж зайняте. Обвинувач людей — диявол, і не дай Боже нам опинитися в його команді!

— Ще один помилковий статус — коли ми намагаємося бути адвокатами в Бога, захисниками істини: «Ти мого Бога не чіпай! Ти як про мою церкву сказав? Ану руки геть від Біблії!» Маленькі люди ніби заступаються за великого Бога. Це в інших релігіях, їхнього бога хтось постійно ображає, і вони мусять його захищати, підриваючи будівлі, вбиваючи невинних людей. Нашого Бога не можна образити, Він — Творець Всесвіту. Це Він нас захищає! А Ісус Христос — наш адвокат і заступник.

— Єдиний правильний статус, який ми повинні мати, — статус свідка. Ми особисто зустрілися з Богом і про це можемо засвідчити іншим. Євангелія несе людям радість, мир і надію, а не осуд, обвинувачення й вирок. І тоді помазання з нами, Бог стоїть за нашими словами.

Перемогти комплекси, лінь і страх

Я завжди вживаю слово «благовістя» з тієї причини, що «євангелізація» в Узбекистані заборонена. Ми законослухняні громадяни: заборонено «євангелізувати», значить будемо «благовістити»! Заборонять «благовістити», будемо тільки «ділитися радістю»!

Біблія каже: «Бо якщо хто буде соромитися Мене й Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі Свого Отця зі святими ангелами» (Мр.8:38).

Хоча буває не так-то легко перемогти свої страхи. Наприклад, я дуже боявся проповідувати великій кількості людей. А побороти страх можна тільки дивлячись йому в очі. Одного разу я з другом їхав в електричці й сказав йому: «Я буду проповідувати, а ти — роздавати брошурки!» Виявляється, важко було тільки почати, далі — ти говориш і насолоджуєшся. Але це ж треба, щоб якраз в тому вагоні їхав здоровенний кавказець. І він якось так підозріло дивився на мене, а потім покликав на розмову. Коли я йшов, то вже готувався до зустрічі з Богом. А він мені каже: «Я читав Біблію, але нічого не міг зрозуміти. Сьогодні стояв на вокзалі, чекав електричку й молився: «Боже, якщо Ти є, пошли когось, хто пояснить мені!» Чоловік став плакати. Я був шокований. З тих пір маю певність: коли в мене є страх комусь проповідувати Євангелію, значить та людина як ніколи готова до покаяння.

Ще один ворог проповіді Євангелії — це лінь. Я мав досить суворий урок із цього приводу. Якось повертався з богослужіння втомлений і випадково зустрів у транспорті однокласника. І він з такою цікавістю почав розпитувати про церкву! А я так настроївся відпочити й кажу: «Розумієш, у мене сьогодні вже є справи. Іншим разом зустрінемося!» Мені було лінь. А через три дні я дізнався, що цей 21-річний хлопець помер від крововиливу в мозок. Довго не міг собі цього пробачити… З тих пір принцип мого життя: кожна зустріч — не випадкова!

Як відімкнути закриті серця

«Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, — для невірних, яким бог цього віку засліпив розум…» (2Кор.4:3,4).

Диявол перешкоджає людям сприйняти Євангелію. У них осліплений розум, мають очі, та не бачать... Тому потрібні пости й молитви, щоб досягти людей. Це — як наше дихання, як спосіб життя.

«…Запаморочені своїм розумуванням, відчужені від Божого життя через те неуцтво, що живе в них, через закам’янілість їхніх сердець» (Еф.4:18).

Люди часто кажуть, що вони все знають і розуміють. Та якщо живуть у гріху, це свідчить про те, що вони не пізнали Благої Вістки й не пережили народження згори. Їхні серця — затверділі. Як же відімкнути закриті серце й розум? Потрібно зрозуміти потреби людей і відповісти на них:

— Кожен з нас має духовні потреби: бути любимим, бути потрібним, бути вислуханим, мати друзів, почуватися в безпеці… Багато людей шукають відповіді на гострі питання в своєму житті, на які може відповісти Біблія.

— Психологічні проблеми: самотність, депресія, страх. Хіба Євангелія не вирішує їх? Актуальні теми для всіх людей: як будувати стосунки в сім’ї, як правильно розпоряджатися фінансами, як бути щасливим в житті…

— Соціальні потреби. Багато людей хотіли б навчитися іноземним мовам, грі на музичних інструментах тощо, але не мають можливості. У церкві ж є багато спеціалістів, які могли б організувати безкоштовні курси. Одного нашого брата, який був пастором у Самарканді, арештували за Боже Слово, і зрештою він виїхав із країни. Переїхав до Санкт-Петербурга й став там служити узбекам. За рік у нього була церква з 20-ти чоловіків-узбеків (не рахуючи жінок). В Узбекистані таке можливо хіба за років п’ять. Знаєте, де він працює? Він влаштувався помічником судді в справах допомоги узбекам, яких обманули. Кращої нагоди для благовістя не придумаєш!

— Фізичні потреби. Не забувайте, проповідуючи, молитися за зцілення від хвороб, звільнення від залежностей. Не переживайте, якщо людина не отримає зцілення, це Богу вирішувати, наша справа — молитися. Якось у шкірно-венерологічному диспансері (зазвичай ми вибираємо такі лікарні, куди спецслужби бояться ходити) зустріли жінку зі страшною екземою, на тілі в неї не було живого місця від виразок, дуже страшне видовище. За неї навіть молилися на відстані, бо страшно було. І Бог зцілив її від хвороби, над якою марно билися лікарі. Після цього головний лікар попросив нас приходити частіше… В одному місті молилися за глухонімого, після чого він став чути і говорити. На наступний день до нас прийшло близько 20 глухонімих. Але чомусь більше ніхто не отримав зцілення…

— Матеріальні потреби: їжа, одяг, медикаменти. Проповідь голодній людині навряд чи принесе результат, якщо ви спочатку не нагодуєте її. В неї просто в животі бурчить, і вона не чує Євангелії!

Практичні поради для успішного благовістя

— Євангелія — це Радісна Звістка. А Радісну Звістку розповідають радісно! Дуже важливо змінити вираз обличчя «не лізь — уб’є» на щиру християнську відкритість. Якщо ми будемо оптимістами в житті — це притягуватиме й прихилятиме до нас людей.

— Потрібно передати людині не просто знання, інформацію, а пояснити Євангелію так, щоб вона зрозуміла. Дехто думає, що благовістя — це розповісти все від Буття до Об’явлення. Після таких проповідей бідна людина каже: «Що ти від мене хочеш?» — «Покайся!» — «Що хочеш зроблю, тільки відпусти?» І вона повторить молитву покаяння, але до Бога це її не приведе. Коли ми з другом робили перші кроки в благовісті, нас називали так: «Відбійний молоток і Каток — один відбив, інший закатав!» Ми налякали дуже багато людей. Хоча у своїх очах були успішними: у нас каялися всі! Тільки в церкву ніхто не приходив…

— Проповідуючи, потрібно говорити простою мовою, не вживати незрозумілої релігійної термінології. Я чув, як один молодий християнин проповідував на вулиці: «Прийди до нас в церкву, така благодать на тебе зійде, Дух Святий тебе торкнеться!..» А той питає: «Це ти з ким щойно говорив?» Часто люди просто не розуміють християнських проповідей.

— У більшості випадків проповідь на кшталт «Покайся прямо зараз!» — недоречна, і швидше відштовхне, ніж наблизить до Христа. Наша справа — проповідувати, а народження згори й спасіння дає Бог. Прихід людини до Бога — тривалий процес. А мінімальна мета нашої розмови — щоб у людини змінилася думка про християн у кращий бік.

— Благовістя — це все, що наближує людину до Христа. Проповідь Євангелії — це стиль життя, і при цьому не завжди потрібно цитувати Біблію. До речі, Ісус ніколи не починав проповіді з цитування Писання (за винятком двох випадків). Дуже багато людей прийшло до нас в церкву не через проповідь, а через те, що почули про діла.

— Благовістя — це спілкування. Важливо навчитися не тільки говорити, а й слухати. Слово «проповідуйте» в оригіналі звучить як «спілкуйтеся», тобто це не монолог, а діалог. Якщо ти не вислухаєш людини, то й вона тебе не почує. Слухаючи людину, можна зрозуміти, по-перше, її потреби, по-друге, у що вона вірить, її ставлення до церкви. І вона сама дасть вам ключ до свого серця.

— У житті нам так багато всього нав’язують, закликають, змушують, що принаймні в сфері релігії, відносин із Богом люди не потерплять ніякого тиску й насильства. Усе, що насаджується насильно, — стає мертвим. Тому наше завдання — не змусити повторити молитву покаяння, а щиро й доступно ділитися Доброю Новиною. Людина так влаштована, що вона прагне кращого, і якщо її переконати, що з Богом життя прекрасне, то її вже з автоматом від Бога не відведеш!

— Для багатьох людей найкращою євангелізацією буде те, коли ти вибачишся перед ними за християн, які тиснули на них. Проповідь Євангелії — це не проповідь про ікони, це проповідь про Ісуса Христа. Ні в якому разі не можна принижувати святині людей. Це глибоко ранить. Якщо ми так проповідуватимемо православним, то можемо отримати іконо-черепну травму, а якщо мусульманам — взагалі без голови лишитися. Потрібно поважати переконання людей, не ставитися до них зверхньо.

— Важливо рахуватися з культурою, у якій виросла людина, більше того — ототожнити себе з нею. Один місіонер приїхав із Норвегії в Таджикистан. А там плов їдять руками. Уявляєте, як це для європейця? Він став їсти плов руками, одягатися по-таджицьки. Навіть під час їхнього сорокаденного посту Рамазану він став теж постити — тільки для Ісуса Христа. І люди сказали: «Ти — один із нас!» Через два роки там була найбільша таджицька церква.

— Не потрібно робити вигляд, що ми все знаємо і що Біблія дає відповіді на всі питання. Якщо не знаєш відповіді, так і скажи. Відвертість більше прихиляє людей ніж самовпевненість. Дуже негарно виглядає, коли проповідник намагається якось викрутитися, не знаючи відповіді на поставлене питання.

— Пам’ятаймо: ми проповідуємо не християнську філософію, не наш погляд на Євангелію, а Ісуса Христа розп’ятого. Не потрібно давати людям марних обіцянок: у вас життя покращиться, у вас все буде добре, у вас гроші будуть і т. ін. Просто розкажіть про Христову любов.

— Євангелізація — найбільш творчий процес у світі. Тут стануть у нагоді всі твої здібності й фантазія. Не потрібно боятися використовувати нові нестандартні методи. Тут не може бути ніякої форми, адже люди дуже різні й до кожного з них потрібен окремий підхід. І кожен із нас у цьому процесі надзвичайно важливий. На Півночі Америки є велика ріка, яка зимою повністю замерзає. І однієї весни, коли вже почався льодохід, але біля берега ще був міцний лід, один чоловік вийшов ремонтувати свій човен. У якийсь момент та крижина, на якій стояв американець, відкололася й понесла його на середину ріки. Усе це відбувалося на очах юнака, який, оцінивши ситуацію, скочив на коня й поїхав далеко вперед, де був міст. Він назбирав стільки людей, скільки зміг, кожному дав по мотузці й розставив їх на всю ширину мосту. Навіщо стільки мотузок, якщо потопаючий тільки один? Ніхто не міг знати, куди саме течія в останній момент поверне крижину з чоловіком! І його врятували. Він вхопився тільки за одну мотузку, але його спасіння стало можливим завдяки усім без винятку учасникам. Усі християни повинні сіяти Євангелію, і не важливо через кого саме людина покається, радіти ми будемо разом, бо це наша спільна праця!

За матеріалами семінару пастора Андрія БАРАНОВА

"Благовісник", 3,2015