Благовісник

Церква та суспільство

Два пророцтва Христа

«І буде проповідуване це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення всім народам — і тоді прийде кінець» (Мт. 24:14).
«Та ви приймете силу, як зійде на вас Дух Святий, і ви будете свідчити про Мене… в Єрусалимі, по всій Юдеї, Самарії, аж до краю землі» (Дії 1:8).

Це незаперечний факт — людині хочеться знати про своє майбутнє. «А що там, далі: після останнього дзвоника у школі, після щасливої миті шлюбу, після перших кроків вашого немовляти, що там, далі?» Як християни, так і далекі від віри люди переймаються цим питанням, правда, вирішують його по-різному… Одні спішать до пророків: «Що буде сказано від Бога?», інші — до віщунів і ворожок, переслідуючи одну й ту саму ціль: «Що буде завтра?» Не заперечуючи проявів дару пророчого слова в сучасній євангельській церкві, варто зауважити, що в багатьох християн сформувалася чітка думка: більшу вагу має пророче слово або відкриття від Господа, аніж записане Слово Боже — Євангелія.

У відрядженнях за кордоном час від часу мене запитували щиро віруючі земляки: «Ну, що там, брате, говориться від Бога про майбутнє?», «Що було сказано на з'їздному служінні?», «Що пророки кажуть?..»

Тим, хто серйозно задумується над майбутнім — своїм або ж долею свого народу, рекомендую уважно вивчити пророцтва, які не підлягають жодному сумніву щодо їх істинності та стовідсоткового здійснення. Ці пророцтва належать найбільшому з пророків, народжених жінками. Маю на увазі не пророка Івана Предтечу, хоч він й отримав такий титул від Господа. Ми говоримо про Ісуса Христа — як найбільшого й найавторитетнішого серед пророків усіх часів і поколінь. Чи ж можна сумніватися в тому, що Автор книги під назвою «Історія людини» знає все про її початок, розвиток і її долю у вічності? Він — поза простором і часом, для Нього «вчора» і «завтра» — реальне «сьогодні», а тому буде доречним у контексті тематики нашого часопису пороздумувати над особливим пророцтвом Ісуса Христа. Це пророцтво, яке буквально збувається навіть у цю мить, коли ти читаєш «Благовісник».

Головна ознака останнього часу

Наші сучасники втомилися від калейдоскопу дат про «останній день». Дати приходили — він не приходив. Лжепророки навіть не червоніли, коли їхні передбачення мали ефект навіть менший від ефекту «мильної бульбашки». Висуваються нові гіпотези, проводяться більш ретельні обрахунки, на черзі — нові дати…
Проте нас цікавлять не домисли лжевчителів, а дійсне знання ситуації сьогодення. А воно полягає у цьому пророцтві Ісуса Христа: «Буде проповідувана ця Євангелія Царства… всім народам — і тоді прийде кінець». Отже, ми очевидці й свідки здійснення пророцтва Божого Сина. Тому що такої потуги в поширенні Доброї новини ні наш народ, ні жоден із народів планети не переживав до цього.

Міркуйте самі:

— Біблію або окремі її книги перекладено 2527 мовами народів світу. Це найбільша кількість перекладів у всі часи у всіх народів;

— Новий Заповіт повністю перекладено 1230 мовами;

— за останні роки здійснено понад двадцять перекладів новими мовами, серед них чуваська — мова регіону, де несуть служіння місіонери з України;

— тільки українською мовою здійснено 4 переклади Біблії.

Це — неповна інформація: кожен новий день «останнього часу» додає у список нові мови народів світу.

Думаю, подібна інформація зможе стати вагомим аргументом, який підтверджує істинність пророцтва Христа щодо проповіді Євангелії всім народам світу.

Проте важливим залишається не тільки зробити переклад Слова, але й практично донести духовний продукт до «споживача». Сучасні медіа-технології дозволяють за лічені секунди передати електронні версії Божого Слова на будь-яку відстань. Не виходячи зі студії, проповідник може звертатися до багатотисячної аудиторії на іншому боці планети. Найізольованіші від впливу християнства країни стають доступними через інтернет. Технічний прогрес прискорює прихід Христа — проникаючи через митниці, кордони, охорону й безліч інших перешкод, які не можна перетнути фізично. Бог залишається вірним Своєму пророчому слову — «буде проповідувана Євангелія всім народам».

Але навіть за сучасних можливостей комунікації це завдання видається майже непосильним.
Повернімося до витоків. Перед Своїм вознесінням Син Божий це надзвичайно складне завдання доручає Своїм послідовникам. Їх було всього дванадцять — і цілий світ, всі народи. І це в час, у якому не було радіо і друкарського станка. Хто зміг би так підбадьорити, дати такий могутній запас енергії і дерзновіння, щоб при першій невдачі не зупинитися, після смерті першого апостола не відступити, не вмирати тоді, коли помирала надія? У Господа був план, Він знав, хто стане реальною силою, яку не зможуть зупинити кордони імперій, в'язниці й амфітеатри з голодними хижаками, гори золота й усі принади світу.

Таким натхненником і такою Особою став Дух Святий. Друге пророцтво Спасителя до Своїх послідовників полягало у наступному: «Не відлучайтеся, поки що від Єрусалима, не поспішайте до здійснення плану Мого Отця до того часу, поки ви зодягнетесь силою Духа Святого і станете Моїми свідками від Єрусалима — і до всіх народів, до останнього краю землі» (Дії 1:8). Він, Дух Святий, з вами перебуває і в вас буде! Це означає, що Він разом з вами буде виконувати працю благовістя Євангелії до «останнього» краю землі. Разом з вами йтиме морями й пустелями, разом з вами зайде у хатини рабів і палаци імператорів. Разом з вами підніметься на ешафот, і тільки з Ним ви станете на поріг Вічності!

«Дух, що тіло рве до бою…»

Соціаліст Іван Франко навіть не підозрював, що фраза з його вірша «Вічний революціонер» стане заголовком у християнському журналі. Проте, досліджуючи Слово, можна з певністю стверджувати — Дух Святий має відкрито «революційний» характер. Не в сенсі політичних чи соціальних реформацій суспільства, а в плані перемін людської духовної сутності, народженні нової особистості, нового світогляду, нового характеру. Ось слова, якими Господь змальовував динамічний Святий Дух ще до дня П'ятидесятниці: «Утішитель, Дух Святий… — навчить, нагадає, буде свідчити, докорить, виявить, буде говорити, прославить, сповістить, повік пробуватиме…»

Декілька ілюстрацій, щодо реформаційного впливу Духа Святого на особистість.

Переполохані рибалки — деякі з них раніше ганебно втекли, деякі відреклися — у день П'ятидесятниці стають безстрашними, полум'яними адептами ідеї Христа. Ось уривок палкої промови рибалки, наповненого Духом, перед політичними та духовними лідерами Єрусалима: «Начальники люду та старшини Ізраїлеві! Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена, — нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа, що Його розп'яли ви, так Його воскресив Бог із мертвих… Він, камінь, що ви будівничі відкинули… І немає ні в кому іншім спасіння…» (Дії 4-8). Це — апостол Петро після дня П'ятидесятниці.

Початок дев'ятнадцятого століття. У сім'ї фармацевта і проповідника методистської церкви народився хлопчик. Його ім'я — Хадсон Тейлор. У п'ятирічному віці хлопчина говорив гостям, що колись він стане місіонером, а Китай був тією країною, яка захоплювала його найбільше. Дух Святий досягнув серця юнака у віці сімнадцяти років. Одного разу, у батьківській бібліотеці, він став читати християнську брошуру. Читаючи, раптом відчув «радісне переконання, що… світло Духом Святим яскраво увірвалося до нього в душу. Нічого іншого не залишалося, як впасти на коліна і прийняти Спасителя і Його спасіння».

Дух Святий особливим чином діяв у серці засновника Внутрішньої Китайської Місії. «Мільйони людей помирають без Бога» — цей заклик звучав у всіх аудиторіях і знаходив відгук у серцях слухачів. У 1914 р. Китайська Внутрішня Місія стала найбільшою місіонерською організацією у світі, яка несла світло Євангелії китайському народу.

Варто ще раз згадати про мужа віри Сміта Віглсворта. За його свідченням, одного разу Бог заговорив із ним і сказав: «Віглсворте, Я спалю тебе до останку, так що Віглсворта більше не буде, і тоді люди будуть бачити тільки Ісуса». Оновлений і утверджений Духом Святим Сміт постійно кидав виклик усім християнам. Ось його слова: «Живіть приготовленими. Якщо ви почнете готуватися тоді, коли будете мати нагоду, — буде запізно. Ти не повинен готуватися, ти повинен бути готовим повсякчас. Будьте наповнені Духом, будьте занурені в Дух. Будьте так просякнуті Духом, щоб кожна ниточка вашого життя була пройнята Духом Святим. Потім, коли вас притиснуть до стіни, або вами будуть зловживати, то все що в такий момент проявиться в вас — це характер Христа».

Пригадую свідчення одного з місіонерів у Росії. Під час проведення євангелізаційного служіння, людина, одержима нечистим духом вносила безлад і заважала проведенню зібрання. Усі намагання вгамувати її не давали результату. «Я зайшов за лаштунки сцени, — свідчив брат, — і промовив до Господа: «Боже, або Ти зараз охрестиш мене Святим Духом, щоб я мав силу протистояти духу демонському, або я забираю речі й прямо звідси їду на вокзал і в Україну». Раптово Дух Святий наповнив його в усій повноті, і, зодягнений у Божу силу, проповідник повернувся в зал — одержима людина миттю залишила приміщення…

Декілька приведених ілюстрацій — а їх сотні, тисячі — показують могутню, «революційну», благодатну дію Духа Святого на особистість людини та її дух. Проте величезна міць Духа Святого проявляється не тільки на окремих особистостях, але й на цілих народах, реорганізовуючи як політичний устрій держав, так і привносячи глибокі моральні зміни в суспільстві.

Про краплю з відра

Мова не йтиме про цілющу джерельну вологу і малесеньку її частинку, розміром у сльозу немовляти. Краплині з відра Бог уподібнює багатомільйонні народи. «Та ж народи — як краплина з відра, а важать — як порох на шальках…» (Іс. 40:15).

…Повернімося до дня П'яти­десятниці, але не просто до традиційного свята єврейської нації, а до дня, коли вогонь Духа Святого доторкнувся до представників «крапель-народів» майже двадцяти національностей, що зібралися в Єрусалимі. Інші мови — як ознака хрещення Духом Святим — давали можливість представникам різних етносів розуміти великі Божі діла. Це було протиставленням вавилонському змішанню мов, яке роз'єднало древній народ. Для об'єднання «багатьох краплин» в одній посудині під назвою «Церква» і божественного впливу на них, Дух Святий подарував інші мови. Як зауважує християнський служитель Дон Річардсон: «У світлі служіння Ісуса і Його чітких планів щодо всього світу дар говоріння мовами інших народів, що вилився на віруючих, міг мати лише одну ціль… проповідь Євангелії (вплив Євангелії) у всіх народах». Це, власне, і відбулося. Із 120 послідовників Церква миттєво зросла до 3120, а через декілька днів до 8120 душ і продовжувала невпинно зростати. Але основна ідея — представники майже двадцяти народів понесли у свої країни звістку про диво дня П'ятидесятниці: Дух Святий почав Свою працю серед них, щоб пізніше, коли апостоли прийдуть з благовістям Євангелії, їхні серця були відкриті для Слова.

Вплив відновлючої сили Духа Святого на культури і нації тих часів був настільки потужним, що практично всі вони впродовж приблизно ста років після народження Христа були охоплені благовістям Слова.

Дух Святий – Реформатор

Початок шістнадцятого століття ознаменувався новим проривом від Духа Святого. Сприйняте Мартіном Лютером одкровення — «праведний житиме вірою» — відкрило нову епоху — епоху Реформації. Вона торкнулася не тільки людських сердець, але й найсерйознішим чином вплинула на культурний та економічний розвиток народів. Перекладена Лютером Біблія стала головним мовотворчим інструментом для сучасної німецької мови, так само, як і Пересопницька Євангелія формувала український етнос у єдиний народ з його самобутньою мовою та культурою.

…Дві світові війни, які кривавим валом пронеслися нашими краями, окрім того, що принесли горе, страждання і розлуки, стали періодами великих духовних пробуджень нашого народу.

Під час Першої світової війни та після неї, а також в часи буремного лихоліття революції, Громадянської війни, навали комуно-більшовицької атеїстичної ідеології Дух Святий через проповідь Євангелії здійснював Свою працю. Колишні військовополонені поверталися до домівок, без зброї, але з Євангеліями і полум'яним бажанням проповідувати Христа. У цей же час, у далекій Америці Дух Святий наповнює людину на ім'я Микита Черкесов, а згідно з документами — Іван Воронаєв. Прислухаючись до голосу Духа Святого, у 1920 році він повертається до Радянської України для свідчення і проповіді. У той час в Західній Україні десятками народжуються нові церкви через проповідь місіонерів Східно-Європейської місії. Двома фронтами — на півдні й заході України розпочинається пробудження. Друга світова війна стала ще одним поштовхом у духовному відродженні нашого народу. Саме в той період дія Святого Духа була надзвичайно видимою і потужною.

Сімдесятилітнє панування тоталітарного радянського режиму зробило церкву більш згуртованою і монолітною. Тисячі людей у різних країнах молилися, щоб залізна завіса комунізму впала.
Вплив дії Святого Духа, для Якого не існувало колючого дроту, кордонів, охорони, продовжувався, невидимо, але реально впливаючи на мислення можновладців, руйнуючи атеїстичну систему зсередини. Падіння берлінської стіни, розвал «імперії зла» — Радянського Союзу — стали яскравими свідченнями дії Духа Святого через молитви Христової Церкви.

Небувалий спалах пробудження, розпочинаючи з кінця вісімдесятих років минулого сторіччя і до нашого часу, ще належить осмислити християнським історикам та аналітикам. Факти свідчать: якщо за часу атеїстичного режиму про євангельські церкви говорили, як про «аномальні сектантські групки», то згідно з офіційною статистикою у наші дні (через 20 років) більше третини зареєстрованих церковних громад складають євангельські церкви. Тільки Церква християн віри євангельської за цей час кількісно зросла майже в п'ять разів.

Проте не тільки на теренах зниклого СРСР, але й у цілому світі Дух Святий продовжує підтверджувати пророцтва Христа про те, що Євангелія буде проповідувана всім народам. Найяскравішим прикладом проповіді Євангелії сьогодні є пробудження в Китаї. Асоціація домашніх церков Китаю нараховує біля 50-ти мільйонів людей, і ця цифра зростає щоденно. Насьогодні реальна потреба в Бібліях складає 34 мільйони. Хтось підрахував: через кожну надруковану Біблію до Христа навертаються 3-4 китайці.
Закінчити хочу такою ілюстрацією.

«У середині 20-го століття, знищивши всі християнські бібліотеки в Китаї, Мао Цзедун заявив, що з країни назавжди видалені залишки християнства, і воно більше ніколи не повернеться. Менш ніж через 50 років, Великодньої неділі 2009 року провідна англомовна газета Гонконгу опублікувала на першій сторінці світлину площі Тяньаньмень, на якій замість портрета Мао Цзедуна на гігантському полотнищі був зображений Ісус, а нижче підпис: «Христос воскрес». Сьогодні церква Китаю найбільш динамічно зростає…»

Пророцтво Христа про поширення Євангелії для усіх обов'язково збудеться до останньої крапки. Усі «краплини з відра» — народи світу — обов'язково почують проповідь про Христа і нову можливість у Ньому. І запорукою цьому — Дух Святий, Його міць і сила, призначені кожному християнину для свідчення світу.

Микола СИНЮК, єпископ

"Благовісник", 2013,2