Благовісник

Теологія

Лабіринтами влади

Українське суспільство заражене темою влади. Ми стаємо свідками різноманітних зловживань, намагання переформатуватися на демократичний лад, мати вплив. Але в цьому політичному різноголоссі не потрібно забувати про істинну суть влади.

У найширшому розумінні влада — це здатність впливати на людей, події та явища. Це стосується в першу чергу відносин між людьми, а також взаємодії людини з навколишнім світом. Англійське слово «power» («сила») включає в себе взаємопов’язані поняття: переконання (прямі, непрямі, підсвідомі), закон, примус, насильство, військову міць, покірність, харизму, авторитет, матеріальні речі (гроші, майно, продукти харчування), звання, майстерність, делеговані повноваження (наприклад, у демократичному суспільстві) і соціальний вплив.

Світська політична влада тримається на військовій силі. Хоча давньоримський письменник Теренцій зауважив, що «глибоко помиляється той, хто вважає більш міцною і твердою владу, що спочиває на силі, ніж ту, яка заснована на любові».

Однак звернімося до Біблії. Писання знайомить нас із поняттям духовної влади, відкриваючи істину про певний вплив, яким Бог наділив вінець Свого творіння — людину: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петр. 2:9).

На жаль, як і в політичній, так і в духовній сферах є проблеми з правильним розумінням самого терміну «влада» та з правильним використанням сили, яка стоїть за нею. У деяких християнських групах поняття «духовна влада» заміщене безглуздими вигадками, підкріпленими вирваними з контексту посиланнями на Святе Письмо, фіктивними прикладами й майстерними маніпуляціями, які мають на меті управління свідомістю прихожан. Обмануті віруючі намагаються наказувати Богові невідкладно виконати Свої обіцянки.

Духовна влада також неправильно використовується в сфері чуд та знамен «Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить» (Лк.10:19). Надприродним речам надається не властиве їм перше, лідируюче місце, а наділена владою людина стає суб’єктом цих духовних процесів, витісняючи важливість проповіді про особисті стосунки з Богом через Ісуса Христа.

Іноді можна стати свідком навіть комічних випадків, коли духовну владу намагаються використати для забезпечення матеріальних потреб. Чув розповідь про одного дивака, який, відчинивши свій порожній холодильник, наказував йому наповнитися вишуканою їжею.

Нерідко «духовні авторитети» намагаються втрутитися в природу, мотивуючи свої діла тим, що Ісус заборонив вітрам дути, а Ісус Навин навіть зупиняв сонце.

Елементи зловживання владою можна іноді спостерігати в служінні місцевих пасторів, коли замість смиренного служіння пастві в хід іде пасторська диктатура.

Небіблійне тлумачення духовної влади також знайшло своє відображення в ідеології так званого нового світового порядку (НСП), який пропагують окремі рухи. Однак Біблія ніде не закликає віруючих впливати на політику з метою встановлення теократії чи християнської демократії. Проте обмануті люди твердо переконані у своїй правоті, неправильно трактуючи Біблію.

Нам потрібно розібратися, про яку владу в першу чергу йдеться в Біблії. Яку владу Бог дає віруючим і як потрібно нею користуватися.

1. Отже, спершу про панування над землею. «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі». (1М. 1:26). Щоправда, цю владу перша людина втратила після гріхопадіння. Земля вийшла з-під контролю: родить тернину й осот, зіпсувалася її еко-система, забруднилася вода, з появою новітніх винаходів нечистою стала й атмосфера. Сьогодні для дітей Божих влада панувати над землею виявляється в її збереженні, а не руйнуванні, в обробці та праці на розвиток. Можливо, навіть в патріотизмі щодо краю, у якому ми проживаємо.

2. Влада споживати. «Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!» (Екл. 5:18), «Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!» (Екл. 2:24). Господь дав людині здатність відчувати радощі від власної роботи. Він хоче, щоб наше життя було різнобарвним та цікавим і щоб також приносило насолоду. Розповідають про одного багатого чоловіка, який міг купити багато їжі в найдорожчих ресторанах світу. Але його тижневі витрати на власне харчування складали 2 долари, оскільки бідолашний мав хворобу й дотримувався жорсткої дієти. Виходить, що навіть влада споживати залежить повністю від Бога.

3. Влада бути дитиною Божою: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його…» (Ів. 1:12). Ця влада передбачає відповідний стиль життя народженої згори людини. Фраза «бути дитиною Божою» означає отримати Духа Святого для того, щоб зберігати й розвивати своє синівство. «Тому що ви не прийняли духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» (Рим. 8:15). Це влада, яку ми маємо стверджувати в нашому середовищі. А саме — бути представниками великої Божої родини, бути послами Божого Царства. Відомо, що дипломати іншої держави не діють самостійно, але представляють її інтереси. Хоча існує перелік питань, із яких посол може прийняти рішення сам. У Писанні, як посадовій інструкції, ми маємо перелік делегованих повноважень, у яких ми маємо безпосередню компетенцію та владу.

4. Влада в служінні. «Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом (владою) картай. Хай тобою ніхто не погордує!» (Тит. 2:15). «Не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!» (2Кор.1:24).

Християнство — це не зверхнє панування, але смиренне служіння. Влада тут обмежена відповідальністю, яка ґрунтується на жертовній любові й непохитному рішенні вважати ближнього вищим за себе. «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Фил. 2:3).

5. Влада в контексті Великого Доручення: «А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» (Мт.28:18,19). Цей текст яскраво показує повноту влади Христа й делегування її для виконання Великого Доручення. Ми отримали владу для благовістя всіх народів. Зауважмо: не чудесами дивувати людей, а проповіддю Євангелії. Бо саме навчання науці Господній сприяє покаянню грішника та його спасінню. А презентація чуд часто веде до зосередження на людині, а не Богові. Приклад чудесного зцілення Євгенії Поліщук на Рівненщині є свідченням, що люди приходять до Христа не через чудеса, а через проповідь. Адже серед багатьох односельців, які обіцяли покаятися у випадку чуда, до Бога навернулася тільки листоноша, яка не раз бувала в цій родині й слухала Слово Боже з уст відвідувачів хворої сестри.

Але як щодо чудес? Біблійний контекст каже, що чудеса й знамена супроводжують владу, яку отримує християнин, стаючи дитиною Божою: «А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!» (Мр.16:17,18). Віруючих людей будуть супроводжувати надприродні речі, але аж ніяк не навпаки: християни не викликатимуть їх і демонструватимуть ними свою силу.

Важливо додати, що більшість надприродних дій відносяться до дару, яким наділена людина від Бога. Приклад цього — розмова Симона з Петром: «Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!» (Дії.8:18-20). А якщо це дар — то його дія залежить не тільки від ініціативи носія, але від Господа. Скажемо про це ще раз: якщо ми зосереджуємося на чудах, забуваючи про проповідь Євангелії, то зловживаємо духовною владою.

6. Влада язика. Це влада, у якій ініціатива повністю за людиною. Від використання влади язика залежить майбутнє особи. «Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає». (Пр.18:21). Цією владою ми в змозі благословити своє оточення і цією владою можемо зруйнувати майбутнє не тільки своє, але й близьких.

Окремо слід відмітити участь християн у світській владі або політичному житті країни. Чи можна отримувати світську владу? Це питання доволі дискусійне в християнських колах. Але такою можливістю варто скористуватися в тому випадку, коли ви зможете реалізувати владу дитини Божої для блага народу. Проте мова йде виключно про фахівців, які можуть кваліфіковано допомагати в розбудові громадянського суспільства на Біблійних засадах. Священнослужителі мають утриматися від таких пропозицій, за винятком, якщо їхня участь буде слугувати виконанню Великого Доручення. А встановлення християнами через політику нового світового порядку — провокація диявола, бо Царство Боже не від світу цього.

Отож, розглянувши деякі аспекти влади, можна прийти до висновку, що влада для віруючого делегована Володарем всієї влади на небі й на землі, нашим Господом.

Біблія вчить про те, яку владу ми повинні демонструвати щоденно: владу дитини Божої, Великого Доручення, володіння землею, владу язика на благословення. Проте сьогодні набуває популярності презентація знамен і чудес або, точніше, імітація чудес. Популярність, духовний піар, захоплення аудиторії — ось деякі ознаки такого «служіння владою». І зовсім інша річ, коли особа виконує доручення Христа, що супроводжують надприродні ознаки.

Спокуса зловживати духовною владою є в кожному поколінні. І лише біблійний компас дасть нам правильний курс на реалізацію Божої волі в цьому питанні.

Віктор ВОЗНЮК,
завідувач відділом освіти ЦХВЄУ

"Благовісник", 4,2015