Теологія

Гріхи родового прокляття

Останнім часом серед євангельських християн стали популярними так звані служіння звільнення від родових проклять. З’явилися окремі служителі, які «спеціалізуються» на цих служіннях, організовуючи цілі конвеєри «звільнень». Що ж говорить з цього приводу Слово Боже і як потрібно ставитися до згаданого вчення істинним християнам?

В останні роки вчення про родове прокляття стає все більш популярним в п’ятидесятницьких і харизматичних церквах. На цю тему проповідують найвідоміші служителі. Однак суть абсолютної істини і достовірність тлумачення Писання не можна вимірювати кількістю людей, які проповідують це вчення, чи їх знаменитістю. Питання віри (у що ми віримо) і практики (відповідність способу життя християнським канонам) можна виміряти лише правильним розумінням Писання.

Основи для вчення про родове прокляття

Більшість вчителів, які проповідують про родове прокляття, беруть за основу тексти з Книги Вихід (20:5,6; 34:6), Книги Числа (14:18) і Книги Повторення Закону (5:9,10). У кожному з них є слова: «Той, Хто карає провину батьків на синах у третьому та четвертому поколіннях…»

Ці слова зазвичай сприймають так: провина людини передається всім її нащадкам на генетичному рівні. Людина не лише вспадковує гріховну природу своїх предків (противлення Богу), але й бере на себе всі накопичені віками їхні провини. У підсумку Бог вважає її винною не лише у її власних провинах, але у провинах її предків. Окрім того, вважається, що сатана має право називати своїми рабами тих християн, які не позбулися наслідків родового прокляття: невдач, насилля, імпотенції, ожиріння, бідності, лихослів’я, сорому, хвороби, смутку й навіть фізичної смерті. Захисники ідеї родового прокляття розвивають логічний ланцюжок ще далі. Вони роблять висновки, що кров Ісуса Христа була пролита за гріхи людства, але необхідно зробити ще один крок, щоб визволитися від гріха, який був успадкований від предків. Без цього додаткового кроку неможливо звільнитися від тих гріхів, які зробили ще праотці. Ця процедура перетворилася в пишну церемонію, яка включає перерахування гріхів предків аж до четвертого покоління, розкаяння в гріхах замість них, проголошення особливих молитов, щоб тим самим вибавитися від тих гріхів.

На одному з сайтів, що присвячені темі родового прокляття, написано: «Царство Боже і тьма керуються абсолютно чітким «законом». Христос прийшов, щоб підтвердити Старий Заповіт, а не для того, щоб перекреслити закон Божий… Уся сім’я має молитися за прощення гріхів праотців. Сатана з’являється перед престолом і з повним правом заявляє про свою владу над вашим фізичним чи фінансовим станом. Його заява розглядається з точки зору закону — чи дійсно він може заявляти права на вашу сім’ю. Родове прокляття. Я зустрічав багато людей, які не отримали зцілення від хвороби незважаючи на безперестанні молитви. А вони вірять у зцілення! Пастори не розуміють, у чому ж причина, і звинувачують людину в «слабкій вірі». Я бачив, як люди, які дізналися про родове прокляття, були зцілені назавжди! Необхідно два тижні, щоб розкрити перед церквою це вчення і навчити молитися. У наші дні Бог піднімає армію, щоб звільнити церкву сильним помазанням… але для цього потрібно отримати відповідні знання».

На онові тексту з Книги Вихід (20:4,5) Ніл Андерсон навчає, що демони передаються з покоління в покоління і що ці демони міцно тримаються за християн саме через родове прокляття. Для того, щоб звільнитися від демонічного впливу, християнину потрібно вияснити причини, через які у демонів є така можливість, і усунути їх через певні церемонії звільнення. В особливо важких випадках потрібно отримати консультацію спеціаліста з демонічного впливу. Проводиться спеціальна діагностика, надається спеціальна формула для повторення, наприклад: «Я виганяю всякий демонічний вплив, який був переданий мені моїми предками».

Служителі, які проповідують це вчення, як правило надають своїм читачам детальні діагностичні тести й контрольні списки питань, і навіть текст, який потрібно точно повторювати під час церемонії звільнення. На одному сайті пропонують: «Складіть детальний список гріхів, які зробили члени вашої сім’ї за останні чотири покоління. Якщо члени сім’ї продовжують грішити і сьогодні, то сповідуватися у їхніх гріхах потрібно кожного дня… Дуже важливо каятися за всю свою сім’ю. Після того, як ви сповідалися за кожен гріх в списку, відречіться від будь-яких претензій сатани на ваше життя в ім’я Ісуса Христа. Потім поклоніться Господу і почніть славити Його. У наступні дні ви все більше й більше будете відчувати свободу, яку дарує вам Господь».

Як нам реагувати?

Вивчайте біблійні тексти, на яких базується це вчення. По-перше, потрібно зрозуміти близькосхідний кон­текст біблійних текстів, на яких базується вчення про родове прокляття. У 20 і 34 розділах Книги Вихід Мойсей звертається до дітей Божих, які зі всіх сторін були оточені язичництвом. Язичники вірили, що смерті достойний кожний, хто порушив культові постанови, забував день народження свого бога, помилявся в жертвоприношеннях, виражав вірність іншому богові, який допоміг у якійсь проблемі (дощ, безпліддя чи війна). Зверніть увагу, що в язичництві ніколи не піднімалося питання доктрини чи моралі. Головний бог, якому поклонялася людина, виносив смертний вирок тому, хто образив, і його сім’ї, доки всі до одного не будуть знищені.

Мойсей писав П’ятикнижжя в основному з ціллю настанови. Він об’являє марновірним ізраїльтянам, що їхній Бог відрізняється від язичницьких божків. Йому важливий послух серця, а не точне виконання культових обрядів. Ті, чиє життя є постійним зневажанням Бога, будуть віддані під справедливий суд. Більше того, якщо вони не перестануть противитися Богу і Його Слову, вони ризикують піддати негативному впливу і своїх наступників: не внаслідок якоїсь загальної, біологічно успадкованої провини, а внаслідок поганого прикладу (див. наступний пункт).

По-друге, необхідно розуміти точку зору Мойсея. Діти, які потрапляли під осудження, осуджувалися за поведінку, якої були навчені, а не за успадковану провину і прокляття. Плоди чи наслідки гріха не передаються потомкам генетично чи за законом. Негативні наслідки гріха передаються в результаті засвоєної поведінки. Фраза «до четвертого покоління» має на увазі прадіда і вказує, що людина може впливати на свого сина, внука і правнука доти, доки не помре. Його можливість робити неблагочестивий вплив на своїх нащадків припиняється з його смертю. Але поки вона жива, її нащадки можуть зробити вибір: йти нечестивим шляхом чи навернутися до Господа.

По-третє, необхідно читати тексти, на які опирається це вчення, не вириваючи їх із загального контексту. Численні дослідники Старого Заповіту, які вірять в Біблію, кажуть, що суд Божий поширюється лише на членів другого, третього і четвертого покоління, «які ненавидять Мене» (2М.20:5, 5М.5:9, див. також 5М.7:10; 32:41). Учені мужі стверджують, що дані слова описують тих, на кого поширюється суд, — людей, які свідомо вирішили наслідувати старших, які пішли проти Бога. Ці слова з Писання пояснюють, що суд Божий призначений тим, хто вперто противиться Богові й робить свідомий вибір на користь гріхів своїх праотців.

Зверніть увагу на відсутність біблійних доказів існування родового прокляття. Сама фраза «родове прокляття» жодного разу не згадується в Біблії. Фразу «родове прокляття» не знайдемо в жодному Заповіті. Звичайно, тільки цього факту недостатньо для того, щоб класифікувати вчення як таке, що суперечить Біблії. Слово «Трійця» теж не згадується в Писанні, однак воно точно відображає біблійне вчення. Але той факт, що родове прокляття не згадується в Біблії, має насторожити християн і вказати, що до даного питання слід віднестися особливо уважно. Поняття родового прокляття чуже Писанню. Коли слова з Книги Вихід (20:5 і 34:6,7) та інші читаються в близькосхідному контексті й тлумачаться правильно, вірогідність того, що ці тексти обгрунтовують вчення про родове прокляття, повністю усувається. Діагностичні тести, ритуали й молитви, які рекомендують прихильники вчення про родове прокляття, неможливо знайти в Писанні. Послідовність вибавлення від прокляття ніде в Біблії не описана, а Біблія ж наше єдине керівництво в питаннях віри і її практичного застосування. Коли б родові прокляття дійсно були, Бог неодмінно залишив би в Писанні відповідні вказівки, як з цим боротися.

Вивчайте все Писання

Вивчення біблійних доказів — завжди необхідний крок при тлумаченні Біблії. Як і в будь-якому іншому питанні, розглянувши Писання, залишається мало сумнівів щодо правильного висновку. Зверніть увагу ще раз на слова Мойсея, які часто приводять для підтведження вчення про родове прокляття. Мойсей також писав, що батьки не мають бути покараними смертю за провини дітей і діти не мають бути покарані смертю за провини батьків, кожен має бути покараний смертю за свою провину (див. 5М. 24:16). Богонатхненність і однозначність Писання, а також проголошений часом принцип «Писання тлумачить Писання» вимагають, щоб ми тлумачили слова Мойсея з Книги Повторення Закону (5:9,10) в світлі його абсолютно однозначних слів з 24 розділу.

У Другій книзі царів (14:6) і в Другій книзі хронік (25:4) є паралельні тексти: «Не будуть забиті батьки за синів, а сини не будуть забиті за батьків, а тільки кожен за гріх свій буде забитий» (2Цар.14:6). Ці уривки Писання свідчать про те, що вчення Мойсея розуміли чітко і практикували в древньому Ізраїлі.

До того часу, як з’явилися пророки, ізраїльтяни вже забули, що колись Мойсей відучував їх від язичництва. Пророки постійно стикалися з однією і тою ж проблемою. У часи вавилонського вигнання пророк Єзекеїль писав: «І було мені слово Господнє таке: «Що це вам, що ви складаєте приповістку на Ізраїлеву землю, говорячи: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах! Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не будете вже складати тієї приповістки в Ізраїлі! Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова – Мої вони! Душа що грішить, — вона помре» (Єз.18:1-4). Пророк Єремія, сучасник Єзекеїля, звертався до жителів Єрусалима: «Тими днями не скажуть уже: Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах! Бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби» (Єр.31:29,30). Ці уривки не залишають сумнівів. Насправді, це і є принцип «Писання тлумачить Писання»: складні тексти необхідно тлумачити в світлі більш зрозумілих текстів, таких, як наведені приклади з книг пророків Єзекеїля і Єремії.

Заради справедливості варто відзначити, що далеко не всі юдеї в той час намагалися скинути проблеми з хворої голови на здорову. Пророк Даниїл, який стикнувся з випробуваннями вавилонського полону, проявив себе зовсім нетипово для своїх сучасників у Юдеї й Вавилоні. Замість того, щоб звинувачувати за всі невзгоди своїх предків, як це робили слухачі Єремії і Єзекеїля, він визнав, що він і його сучасники відповідають за те покарання, що прийшло. Він пише: «І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався, і казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта і милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді! Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх…» (Дан.9:4,5).

У молитві Даниїл не пояснює полон гріхами батьків. Це ще більш показово, якщо згадати, що Даниїл чудово пам’ятав, як протягом кількох поколінь Бог через пророків звертався до Ізраїля і попереджав, що на них нагряне такий суд, якщо вони не покаються. До того часу, як прийшов Христос, юдеї знову забули все, що їх навчав Мойсей і пророки про язичництво. Христос боровся з тими ж самими проблемами. У Євангелії від Івана (9:1-3) ми читаємо: «А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явилися на ньому». Поки учні тлумачили те, що відбувається по-старому, з язичницької точки зору, що гріх і провина переходять у спадок, Христос намагався явити славу й благодать Бога.

Христос говорив: «Іди собі, але більше не гріши» (Ів.8:11). Зі слів Христових можна зробити припущення, що прощення Господнього достатньо для тієї міри духовного преображення, у результаті якої життя людини міняється повністю. Христос вірив, що жінка, яку Він щойно простив, мала право прийняти своє рішення — або далі перебувати в гріху, або ж відмовитися від нього. Ніякої згадки про те, що потрібно якісь додаткові молитви, ритуали й формальне відречення на додаток до благодатного прощення Господнього.
Слова Павла: «…день гніву та об’явлення справедливого суду Бога, «що кожному віддасть за його вчинками» (Рим.2:5,6) і «Всі ми станемо перед судним престолом Божим. Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Рим.14:10,12) — цілком однозначно визначають акценти Нового Заповіту на особистій відповідальності кожного. Ці уривки потрібно розглядати як відображення єдиного вчення Писання, починаючи від Мойсея (5М. 24:16) і пророків (Єр. 31:29,30; Єз.18:1-4, 14-26, 18-20; Дан.9:4,5,7-9) і аж до вчення Христа (Ів.8:11; 9:1-3). Мойсей намагався боротися з язичництвом, але в часи пророків люди знову повернулися до язичництва.

Пророки також намагалися боротися з язичництвом, але до приходу Ісуса люди знову повернулися до язичницького мислення. Сучасна церква користується свідченнями Мойсея, пророків, Христа і апостолів, а також Новим Заповітом, повнотою Духа Святого й дарами Духа, включно з даром розпізнання духів. Однак, незважаючи на це, частина п’ятидесятницьких і харизматичних церков навернулися до язичництва. Ті, хто не прислухався до слів Христа і не дослідив Писання у всій повноті, були враженими містичним тлумаченням Божого світу. В тому світі досконала Божа жертва обмежена силою дії, її доводиться доповнювати якимось заклинаннями й людськими зусиллями. Спробуйте набрати в інтернеті фразу «родове прокляття», і ви побачите, що це вчення більш популярне серед екстрасенсів й окультистів, ніж серед християн. М’яко кажучи, дивні соратники. Тому саме собою з’являється питання: що за цим стоїть?

Визнавайте досконалість хреста

Церква 21 століття має визнати досконалість жертви Христової так само недвозначно, як це робила рання Церква. Павло проголошував без тіні страху чи сумніву: «І вас, що мертві були в гріхах та необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, — Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, розброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, — перемігши їх на хресті» (Кол.2:13-15).

Слова Павла не залишають сумнівів: усі гріхи до одного викуплені Христовою смертю. Більше того, як каже Павло, начальства й влади не лише виявилися скинутими, але й виведені на посміховисько. Смерть Христа принесла прощення від гріхів і звільнення від демонічного впливу тим, хто визнає цю жертву.

У. І. Нанналлі

"Благовісник", 2,2013