Виникнення п’ятидесятницького руху на Буковині

До початку Першої світової війни євангельський рух в Румунії, куди входила сучасна Буковина, не отримав значного поширення, хоча діяльність баптистських та інших церков була доволі активною. Безпосередньо виникнення п’ятидесятницького руху в Румунії пов’язане з іменем Георгія Брадіна (1895-1962), який 10 вересня 1922 року у власному домі в селі Пеуліш, відкрив першу п’ятидесятницьку церкву. У 1923 році відкрилася друга п’ятидесятницька церква в комуні Кувін, повіту Арад. Завдяки діяльності цих церков і поширювався п’ятидесятницький рух на цих територіях.

З румунського Араду п’ятидесятницьке вчення прийшло на українську Буковину, хоча ще до того євангельську вістку у свої рідні села привезли заробітчани з Америки. Вважають, що першим п’ятидесятником на Буковині був Філат Ротару. Під час перебування на заробітках в Америці в 1906-1909 роках він працював у Лос-Анджелесі на деревообробній фабриці. Там з ним трапився нещасний випадок, але господар фабрики, який був віруючим і належав до церкви п’ятидесятників, дбайливо доглядав хворого та ділився з ним своєю вірою. Так Філат Ротару прийняв п'ятидесятницьке вчення. А коли повернувся додому в Юдешти і відслужив в армії, у 1919 році приєднався до баптистської церкви, де став проповідником Євангелії.

У 1928 році Гаврило Кристиян, родом з села Білки, який деякий час працював в Араді й звідти і приніс п’ятидесятницьке вчення про Святого Духа, запросив Ф. Ротару, щоб той виклав основи вчення про хрещення Святим Духом і засвідчив про власний досвід, який пережив в Америці. Серед євангельських церков почався рух, який привів до утворення п’ятидесятницьких церков в різних місцях.

Пауль Петерсон (другий ряд, четвертий зліва) та Густав Шмідт (у центрі) у Горішніх Ширівцях, 1930-ті роки. Другий справа — Циганюк Степан, у верхньому ряду третій зліва — пресвітер Босовик Іван.

Багато зробив для поширення п’ятидесятницького руху на Буковині пастор Гуранда із села Дубравень.

Євангельське вчення також активно поширювала церква містечка Солки (пастор Тодор Данилюк). У 1928 році там нараховувалося 100 членів. Початок п’ятидесятницького руху там пов’язаний з приїздом із Америки у 1924 році румунської емігрантки Марії Влассе, родом із села Солки. Але серйозні ознаки п’ятидесятницьокого пробудження проявилися у 1928 році. Із Солки рух перекинувся в Петрівці, де пастором служив Василь Раскол, а потім у села Воловець і Костиш.

26 квітня 1930 року в Сучаві відбулася загальноцерковна нарада, на якій було сформульовано та узгоджено основи віровчення й практики богослужіння п’ятидесятницьких церков і вибрано старшого служителя над церквами Буковини й Молдавії (територія тодішньої Румунії). Ним став Гаврило Крістіан. А в жовтні-листопаді того ж року почався великий рух, що охопив багато селищ на Буковині.

У 1931 році з Сучавського повіту переїхав християнин-п’ятидесятник О. Глушко. Він став дуже популярним проповідником у церквах Буковини. У той час прийшов до Господа Степан Циганюк, згодом до церкви приєдналися Пентелей Кожокару з сім'єю і його молодший брат Василь, які були членами баптистської церкви з 1933 року. На початку 40-их років вищезгадані віруючі зі своїми сім’ями заклали основу Церкви Христової в Чернівцях.

Одним з найвідоміших керівників п’ятидесятників на Буковині: як в румунських, так і в українських церквах, став Іван Воробець. На пресвітерське служіння він був рукопокладений 20 серпня 1934 року. У березні 1948 року І. Воробець з іншими братами став учасником нелегального з’їзду п’ятидесятників СРСР у м. Дніпродзержинську, де служителі вирішували питання офіційного відновлення Союзу ХВЄ. Учасники з’їзду були арештовані і засуджені на 10 років позбавлення волі. Після звільнення І. Воробець повернувся до пасторського служіння в селі Кам’янка Чернівецької області й працював на ниві Божій до глибокої старості.
У сільських районах Буковини багато проповідував пастор Іван Босовик із села Ширівці. Віруючі села десятки років збирались на служіння в його хаті.

У 1934 і в 1936 роках Чернівці відвідав президент Східноєвропейської місії Пауль Петерсон і його співробітник Густав Шміт зі своїм перекладачем із Чехії, і після того буковинські церкви приєдналися до так званого євангельського вчення Шмідтівського напрямку.

У 1940 році почався новий період — Північна Буковина перейшла в підпорядкування Радянської влади. Спочатку для віруючих настав час повної свободи, збиралися на служіння, де було можливо, ніхто їх не переслідував. На той час церква помітно зросла. Але цей благословенний період тривав недовго. Невдовзі почалася війна. У роки війни та особливо повоєнні роки до Церкви приєдналося багато людей, які повірили в Боже Слово й прийняли водне хрещення по вірі. З 1948 року почалися відкриті масові переслідування віруючих ХВЄ. В той час були арештовані майже всі служителі й активні брати та сестри. На Буковині було заарештовано приблизно 70 віруючих. Майже всі п'ятидесятники вийшли з баптистського союзу, із яким об’єдналися після війни, і перейшли на нелегальне служіння.

Згодом знову частина п’ятидесятницьких церков увійшла до союзу баптистів, а друга частина — діяла нелегально. Так продовжувалось до 1969 року. У Чернівцях, наприклад, існували дві паралельні громади ХВЄ, які на той час нараховували приблизно по 70 членів.

У 1969 році влада запропонувала зареєструвати п’ятидесятницьку церкву окремо від баптистів. Брати не так скоро пішли на цю пропозицію влади. Роздумували, молилися, просили Господа, щоб відкрив, чи ця справа від Нього, чи від людей. Але в 1969 році Чернівецька церква ХВЄ стала однією з перших автономно зареєстрованих церков СРСР. На той час об’єднана церква нараховувала 141 людину. Там почали проводитися відкриті богослужіння. Усі, хто хотів, вільно відвідували зібрання, навіть поважні вчителі-атеїсти часто приходили подивитися.

Нині Чернівецьке обласне об’єднання нараховує 103 церкви, членами яких є 7001 людина.

"Благовісник", 1,2018