Дві церкви

«Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт.5:14-16).

«Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!» (Мт.7:24-27).

Є моменти в житті, коли перевіряється фундамент будівлі. Якщо подивитися поверхневим поглядом — усі будиночки стоять рівно. Звісно, одні більш чепурні, інші трохи обдерті. Але головне те, що сховане від поглядів — фундамент. Церкви регулярно проводять богослужіння, гарно одягнуті люди спішать до храмів… Але коли приходить випробування стихійним лихом, відразу стає видно, чи був міцний фундамент. Видно з того, що одні будинки лишаються стояти, а від інших лишаються тільки руїни.

Війна стала одним із таких випробувань. Відійшовши від шоку, одні люди стали активно підтримувати інших, вивозити біженців, їхати в найбільш небезпечні місця з гуманітарними вантажами, служити капеланами чи навіть записуватися у військо — їхній фундамент виявився стійким у надзвичайній ситуації. Інші в цей час були сковані страхом, розбиті розпачем, у паніці кидалися з одного боку в інший — їхня будівля пустила тріщину, а в декого зруйнувалася дощенту.

Одні церкви стали прихистком для всіх потребуючих, там не було вільного місця, бо люди спали навіть у «святому святих» — біля кафедри. Там не переживали, що попсується недавно зроблений ремонт. Адже все майно має працювати на головну мету — служити іншим, а особливо в час лиха. Це міцний фундамент віри, любові й доброти. Інші ж церкви виявилися зачиненими на замок або ж пасивними спостерігачами, здатними тільки проголошувати кари, вишукувати причини людських страждань, піклуючись лише про себе. Це оманливий фундаме­нт гордості, фарисейства та егоїзму.

Що ж має на увазі Біблія, коли говорить про фундамент? Ісус Христос каже: «Хто слухає Моє слово і виконує…» Не тільки читати, слухати, знати, але й виконувати — ось що є справжньою кам’яною основою. Це значить, що написане для людини — не пусті слова, не гарна історія, а життя. Це значить, що вона від початку усвідомила християнство як шлях самопожертви. Це значить, що вона внутрішньо налаштувала себе на самовдосконалення. Якщо ж християнство сприймається лише як гарна недільна традиція, то з цього випливає й відповідне ставлення до Божого слова. Його істина не сприймається всерйоз, не кидає постійний виклик. Іншими словами: «Ми знаємо, що Біблія — це добре й правильно, але реальність надто складна, тож ми просто житимемо як усі».

Але тільки тоді, коли Писання сприймається як істинна реальність, коли усвідомлюється первинність духовного світу над матеріальним, коли Боже слово коріниться в людині на рівні глибокого переконання — це виливається в посвячене життя згідно з покликанням. Тоді фундамент церкви не можуть зрушити ніякі бурі — і вона стає містом на вершині гори, світильником на підвищенні, орієнтиром і захистом для тих, хто збився з дороги.

Дмитро ДОВБУШ

Благовісник, 3,2022