|
2,2021
Дивитися PDF
Скачати PDF (rar)
Тема номера: «Щодня з Богом!»
Бог кличе й чекає. Михайло ПАНОЧКО
«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт.11:28). Ці слова написані на храмах, на монастирях, зокрема в Почаєві. Але ми розуміємо, до кого звернені ці слова й що вони означають. З простих, на перший погляд, слів випливають дві важливі істини: Бог кличе нас до Себе і Він чекає, що ми відгукнемося на Його заклик. Буде час, коли не звучатиме заклик. У цьому й полягає унікальність наших днів, що Бог просить: «Прийдіть до Мене!»
Аварія, яку Бог повернув на добро, Василь ЛЮБЧАК
Це було в 2002 році, восени. Я відвозив місіонера з Рівненщини, який працював на Вінничині, у Калинівці, додому. І разом віз гроші одній новонаверненій сім’ї, яка недавно прийняла хрещення. Вони не мали фінансів, щоб заплатити за оренду квартири. Їх хотіли виселити. Чоловіка навіть погрожували побити. А в них троє дітей… У мене було 100 доларів, я поміняв їх на гривні, половину віддав, половина лишилася в мене.
Станіслав ШИНКАРЬОВ: «Я живий пам’ятник невідомому євангелісту»
Ми з моїм молодшим братом виросли в простій радянській сім’ї, де слово «Бог» ніколи не згадувалося. З дитинства я грав у футбол, навчався в ДЮСШ, потім в училищі олімпійського резерву. У 18 років підписав свій перший професійний контракт — і поїхав у Росію. Заробляв непогані гроші. Але під час однієї гри отримав дуже сильний удар у коліно, який призвів до серйозної травми — розриву менісків. Я повернувся в рідний Дніпропетровськ, зробив операцію в обласній лікарні і став відновлюватися.
Василь КОЗЯР. Сила ревної молитви
Василь Петрович Козяр — пресвітер Церкви християн віри євангельської с. Новорічиця, яка в цьому році відзначає 100-ліття з дня створення (матеріал про це читайте на сторінках 50-53), розповів про особливі милості Божі, даровані церкві, серед яких було багато зцілень. Деякі з чудодійних оздоровлень, які відбулися в Новорічиці, ми записали для утвердження у вірі наших читачів.
Свідчення Івана Хрестителя, Юрій ВАВРИНЮК
Свідчення як жанр притаманне переважно християнській аудиторії. І, до речі, досить популярне та затребуване. Розповіді про особисті долі, дорогу до Бога, Божі чудеса в житті можна часто почути на богослужіннях у церкві, прочитати в книгах, журналах, соцмережах, подивитися на відео. Люди люблять такі «історії з життя». Деякі з них, якщо не більшість, можна сміливо віднести до категорії проповіді, бо в результаті спрямовують слухача (читача, глядача) до Бога, до особистого духовного вдосконалення, підбадьорюють та зміцнюють віру.
Галина ГРИБОК: «Я вірила всупереч тому, що бачила»
Я завжди хотіла мати велику сім’ю. Та, коли була вагітна першою дитиною, дізналася, що в мене негативний резус-фактор. І оскільки в чоловіка — позитивний, то виник резус-конфлікт з дитиною. Лікарі застерігали, що народжувати другу дитину небезпечно і для неї, і для мене. Та все ж я наважилася. Було не без труднощів, але ми пройшли їх із Божою підтримкою. Коли синок трохи підріс, я стала молитися: «Боже, Ти знаєш, що я хочу мати більшу сім’ю. І якщо Ти бачиш у нашій сім’ї більше діток, ніж двоє, дай нам ще одну дитинку й благослови її народження». Через пів року я завагітніла. Знаючи, що будуть казати лікарі, я боялася ставати на облік.
Мирослав Гловацький: «Пишіть свої плани олівцем»
Я народився в багатодітній сім’ї на Волині, у с. Ветли. Це — глибоке Полісся. Відверто кажучи, ми не були забезпечені всім необхідним для життя. Сім’я постійно переживала утиски. Я, віруючий у четвертому поколінні, вже менше цього зазнав, але мої предки — набагато більше. Дідусь сидів у Сибіру за проповідь Євангелії. Готували документи, щоб посадити батька, але, дякувати Богу, Радянський Союз розвалився.
Коли виріс, у мене було величезне бажання — залишити Україну й поїхати туди, де добре всім. І я реалізовував це бажання. Коли одружився, ми з дружиною прийняли тверде рішення — їхати в Сполучені Штати на постійне місце проживання.
Обдаровані — щоб служити, Василь ПОПУДНИК
На жаль, є в церкві діти Божі — вони законні діти, які пройшли всі процедури усиновлення, народженні згори, спасенні, але часто мають неправильний погляд на своє служіння,
на свою місію в церкві. Інколи запитуєш брата чи сестру: «Що ти маєш робити в церкві? Як треба служити Господу? Яке твоє завдання, ціль, призначення?» Один одне скаже, другий — інше, а третій ще якось по-іншому. Спробуємо описати світогляд, який повинен мати християнин. Бо саме світогляд, тобто те, як людина мислить, є її рушійною силою.
Місіонерськими стежками. Зміни в житті людей
Кожен, хто бував у місіонерських поїздках, жив і служив на місіонерських точках, знає, що місіонерські будні відрізняються від захоплюючих книг та фільмів про місіонерів, сповнених карколомних пригод та неймовірних чудес. Проте життя кожного, хто служить, насичене простими зустрічами й маленькими перемогами, під час яких серце наповнює Божа благодать. Адже Бог — там, де годують голодних, лікують хворих, втішають засмучених, благовістять зламаним. Пропонуємо вашій увазі добірку саме таких коротких буденних свідчень із останніх листів місіонерів «Голосу надії».
Едуард Сівець: «Зробіть своє життя таким, щоб кожен день хотілося прожити, а не пережити»
«Місіонер — це людина, завдяки якій у життя інших людей приходять зміни», — цей вислів належить Едуарду Сівцю — місіонеру й викладачу теології. У серпні 2014 року він з сім’єю переїхав із Хмельницького до Західної Кенії. Коротко відповідати друзям на постійні питання: «Як там у Кенії?» — неможливо, тож Ед створив свій відеоблог «Peripatetic» про життя в Африці, який зробив чоловіка відомим в Україні й не тільки.
Спогади, що зцілюють душу, Анна ШЕВЧУК
Дітям здається, що дитинство триватиме вічно. Так хочеться швидше подорослішати! А час усе повзе не поспішаючи й шепоче: «Не квапся, дитино, нарозкошуйся, насолодися, наситься-наповнись життєдайною батьківською любов’ю-дбайливістю, що дасть снагу йти вперед, начудуйся дивовижами, напийся знаними лише дітям радощами, безтурботністю, і не раз згадуватимеш, припадатимеш, як до джерела у спрагу, — до чарівних спогадів, що зцілюють душу.
Депресія... То ось як це називалося, Дмитро ДОВБУШ
Читаючи розповіді людей, які проходять чи проходили через депресію, не раз ловив себе на думці: «Як це знайомо! То ось як це називалося. Я ж переживав таке саме!» Але недавно, коли мене запитали: «Як ти впорався?», я зрозумів, що... не знаю. Є речі в підсвідомості не до кінця осмислені, які треба простежити, проаналізувати. Цей текст — спроба згадати й розібратися. Схоже, існує якийсь механізм самозбереження на рівні пам'яті, який блокує негативні спогади. Я з немалим зусиллям тепер згадую те, про що колись думав: ніколи не забуду..
Я і депресія, Віктор ГАЙДУЧИК
Хто в житті не відчував страждань? Хто не знайомий з душевним болем чи муками сумління? Правда полягає також і в тому, що люди по-різному сприймають удари долі. Одних це відразу «вибиває» з колії життя, інші чинять опір обставинам, точніше — борються. Але абсолютно зрозуміло й те, наскільки вона важка і, більше того, непосильна людині! Однак, я думаю, що мій незначний досвід, набутий у той час, коли я був в стані повного відчаю й абсолютної безнадії, допоможе знайти душевний мир і спокій тим, хто його втратив, хто зірвався, хто вже «на грані».
Як довіряти серед розчарувань? Павло ФЕДОРУК
Двоє учнів Христа прямують у селище Еммаус. Хоча, мабуть, питання не стільки в тому, «куди», скільки «звідки». А йдуть вони з Єрусалима, з місця чудес, Божої слави, неймовірних надій... Йдуть, залишаючи там частинку свого життя, своїх мрій, своєї віри в Нього... Вони не просто пригнічені — вони вкрай розбиті й розчаровані. Усі їхні надії, усі очікування зруйнувалися в одну мить. Усе, чим вони жили останні декілька років, щезло, як сон.
«У тебе просто не вистачає віри!», Ольга КОНДЮК
«У тебе просто не вистачає віри!» — таке звинувачення чули багато людей, які не пережили очікуваних змін у житті. Особливо теорія «тобі це треба взяти вірою» популярна у середовищах, де робиться великий акцент на зціленні та дивах. Висловлюсь дещо категорично. Я вважаю, що такі твердження — це немилосердна маніпуляція. Окрім того, що людина страждає від хвороби, вона ще страждає й від провини через брак віри й намагається невротично контролювати свої думки та почуття, скануючи їх на предмет сумнівів.
Поки грім не вдарить, Микола САВЧУК
Коли Бог змінив моє життя, я був 10-річним хлопчиком, прикутим до ліжка. Діагноз — туберкульоз кістки. Ліве коліно не згиналося. Лікарі сказали рік лежати. Далі — операція. Допоможе чи ні — невідомо. Через цю хворобу першою до Бога прийшла моя мама. Почувши проповідь по радіо, вона вирішила ризикнути. Будучи атеїсткою, все ж пішла до церкви. Там і покаялася. А пізніше розповіла про Бога й мені.
Юлій МОРОЗОВ: «Господь має Свій план...»
Сьогодні чув, як на вулиці тато гримав на свого сина: «Ще раз побіжиш від мене — ноги поперебиваю!» Чую таке регулярно й хочеться зупиняти таких батьків. Мій син не бігає. І не розмовляє. Навіть сидить погано. Його звати Федір. Йому вже 11 років. І я все ще ношу його на руках. Бо він — наша особлива дитина, яка докорінно змінила мене, моє життя, пріоритети. І заразом ще багатьох людей навколо.
Представляємо Вінницьке об’єднання УЦХВЄ
Василь ЛЮБЧАК: Чим характерна Вінничина — за радянських часів тут сильно переслідували християн. Двоє єпископів відбували покарання за віру, один із них просидів загалом 25 років. Тому церкви боялися йти в реєстрацію, працювали підпільно. Віруючі збиралися по хатах, їхні богослужіння проходили як сучасні домашні групи. Тепер вони мають 17 дільниць у Вінниці. Саме з таких дільниць колись виросли общини. Згодом вони побудували собі доми молитви. І хоча це вже окремі церкви, але досі мають спільну братерську раду.
Божа добрість, Василь ЛЮБЧАК
Сьогодні мільйони і мільярди людей погорджують Божою добрістю... Про яку добрість, про яке багатство говорить апостол Павло? Скажіть, що приходить вам у розум, коли ви чуєте фразу «Божа добрість»? Ми знаємо, що Бог добрий, але в чому саме полягає ця добрість? Бог не лишив цю землю. Він не лишив людей. Він посилав пророків, вів людей до Себе, гріхи прощав. Він дав людям Закон, а в останні дні — віддав Свого Сина Ісуса Христа. Божа добрість — в тому, що ми не зникли.
Про що мовчать діти, Іван ЛЕЩУК
Коли я був зовсім маленьким, я таємно втік від своєї улюбленої бабусі. Я так сильно скучив за мамою, що втікав додому не зупиняючись. А коли нарешті прибіг, мами не було вдома, вона була ще на роботі. І тоді я знову побіг — ще швидше, ніж раніше. Я біг до своєї мами і думав, чому вона лишила мене на цілий день у бабусі? Адже вона мене так любила! Я все біг і плакав.
Ювілей. Ріки Божої благодаті в Новорічиці
Кожна церква має свою історію — історію створення, життя та діяльності, які будуть наповнюватися подіями аж до приходу Господа Ісуса Христа. Церква християн віри євангельської с. Новорічиця Зарічненського (тепер Вараського) району Рівненської області має доволі тривалу історію — 2021 року їй виповнилося 100 років.
Новини УЦХВЄ
|
