Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2023
«Чи є справедливість на світі»

 

 

 

 

4,2014

Дивитися PDF

Скачати PDF (rar)

Тема номера: "Небо і земля: точки дотику"

Сторінка редактора

Тема неба — одна з найулюбленіших тем віруючої людини. І не тільки християнина — чи не в кожному віруванні обов'язково є місце, куди потрапляє людина після фізичної смерті. В деяких релігіях це страшна і неприємна місцина, якої бояться, але в багатьох, як у християнстві, це край, де людину чекає блаженство і щасливе буття. Біблія приділяє цій темі багато уваги. Через весь Новий Заповіт червоною ниткою пролягла тема Царства Божого, Царства Небесного, раю, землі обітованої, небес, небесних осель — це все синоніми країни, до якої, як ми кажемо, веде наша земна дорога. Про неї ми проповідуємо, про неї співаємо, про неї мріємо. І все було б добре, якби… Якби не просте бажання жити.

Сходження на гору, або Атрибути Царства, Микола СИНЮК

Так влаштована людина — їй хочеться заглянути в майбутнє: а що там?.. Християни не виняток з цього правила. «Господи, скажи нам, коли це буде і яка ознака Твого приходу?» (Мт. 24:3) — це наші брати-апостоли цікавляться майбутнім. «Мені Бог відкрив…» — таємниче оголошують про своє об'явлення любителі заглянути за завісу Вічності.

Небо і земля: точки дотику, Юрій ВАВРИНЮК

Небо і земля у людській свідомості майже завжди стоять на різних кінцях Всесвіту. Вони ніколи не зустрічаються, хіба що на лінії горизонту. Вони протилежні один одному за своєю суттю та природою. Вони надзвичайно далекі один від одного. Ну… як небо від землі.

В Царство самотужки, або Чому «хороше» не головне?, Ольга МІЦЕВСЬКА

— Мамо, — ще з порога гукає восьмирічна донька, яка, повернувшись зі школи, побачила, що я смажу її улюблені млинці, — я буду тобі допомагати. Що мені робити?
— Переодягайся, розклади свої речі, — кажу, — а потім почисти картоплю на суп (це її звичний обов'язок).
— Ні-і-і, — засмучено протягує вона. — Я цього не хочу робити. Хочу млинці перевертати…
Це вам щось нагадує?

6000 пунктів для неба, Дмитро ДОВБУШ

Карл Вебер прокинувся і побачив, що він лежить на підлозі в якомусь дивному білому приміщенні. Намагаючись пригадати, як він тут опинився, став на ноги й озирнувся. «Що трапилося? Де я, в лікарні?» — тільки й встигло промайнути в голові, перш ніж чоловік помітив за кроків тридцять від себе троє дверей. «Може, я потрапив в аварію, знепритомнів?» Оглянувши себе, не знайшов ніяких пошкоджень. На ньому був звичний костюм, у якому їздив на роботу. Карл добре пам'ятав загальну інформацію про себе: живе в Берліні, одружений, має доньку, працює менеджером в компанії «Schwartz&Co». Але от що це за місце?..

Небесний скарб, захований на землі, Давид ВІЛКЕРСОН

Багато християн ідуть по життю, вдовольняючись такою кількістю віри, якої буде достатньо лише для того, щоб тільки «протягти» до вічності. Їм треба стільки Ісуса, скільки потрібно, щоб потрапити на небо. Але Ісус каже нам про Царство небесне на землі: «Ви можете мати небесне життя в повноті вже тут, у вашому серці, і мати його прямо зараз, але спершу дозвольте Мені розповісти, що це вам буде коштувати».

Великий мандрівник, Сергій ЛУГАНСЬКИЙ

Для віруючих людей Авраам є не лише земним батьком єврейського народу і духовним — усіх віруючих загалом. Його ще можна було б назвати прабатьком усіх земних мандрівників, кінцева ціль яких — потойбічне життя. Той, кому Всевишнім були обіцяні величезні земні багатства: територія, користування щедрими природними ресурсами, величезне та могутнє потомство — не отримав усього цього, все життя промандрувавши навколо обітованої землі та ставши своєрідним символом пілігрима без батьківщини.

Те, чого ви не зможете робити на небі, Марк КЕХІЛЛ

Що єдине буде мати значення через триста мільйонів років? Чи буде важливою кількість зароблених вами грошей? Чи буде мати значення те, на якій машині ви їздите?.. Через триста мільйонів років значення буде мати лише одне: хто перебуває на небі, а хто у пеклі. І якщо це єдине, що буде важливим тоді, то це повинне мати для нас першочергове значення тепер.

Слова на прощання…

Неділя 9 листопада принесла сумну новину: помер Сергій Вінковський. Великий оптиміст, постійно усміхнений, улюбленець слухачів, особливо молоді. Навіть про серйозні духовні речі він говорив якось просто, легко, з доречними жартами. Мудрий, освічений, інтелігентний, він міг знайти спільну мову як з високопоставленими чиновниками та вченими, так і з простими людьми. Спілкуючись з цим життєлюбом, ніколи не приходила думка про щось негативне чи погане. І ось його немає. Немає його щирої простої посмішки, дотепних розповідей, добродушних жартів. Хто-хто, а Сергій Петрович аж ніяк не асоціювався зі смертю. Він проповідував про живого Христа, він і залишиться живим у пам'яті тих, хто з ним зустрічався. Навіть останні місяці його життя у хворобі, у випробуваннях, у болю просякнуті вірою та оптимізмом. Напевне, і помирав Сергій Вінковський з посмішкою на вустах.
Саме так спонукують нас думати сторінки його щоденника в мережі Фейсбук, які пропонуємо читачам.

Чернецтво: відмова від земного заради небесного, Сергій САННІКОВ

Чернецтво, як відомо, виникло як природна реакція церкви на єднання зі світом. Зниження моральних вимог до членів Церкви та припинення гонінь зробило аскетизм найвищим християнським досягненням. Крім того, чернецтво стало спробою прориву за рамки звичного богослужіння та богопізнання. Формалізм церковного життя, який постійно посилювався, не задовольняв тих, хто шукав більш глибокого пізнання Бога, і приводив до бажання вільного й індивідуального богошукання.

А раніше так не було, Ліна БОРОДИНСЬКА

«Де вам жилося краще: у Радянському Союзі чи в незалежній Україні?» — запитали соціологи жінку пенсійного віку. Відповідь була вражаючою: «Звичайно, за Радянського Союзу мені було краще, оскільки тоді я отримувала заробітну плату, а тепер лише пенсію». Жінка не могла усвідомити, що говорила про зміни не суспільства, а самої себе. Попри це низку переваг нашого минулого продовжать інші її сучасники: у Радянському Союзі була краща дисципліна; політики не дозволяли собі так поводитися; ковбаса була дешевшою і т.ін.

Подобатися людям чи Богові, Василь МАРТИНЮК

Людина – дивна й цікава істота. Може, через те, що вона саме Боже творіння – тому й дуже складна для розуміння. Бо так часто за її задоволеним виразом обличчя схована незадоволена душа, а за чемністю й послужливістю – зранене серце, яке потребує бальзаму доброго слова. Я люблю спілкуватися з людьми. Мій інтерес до них не підроблений, тож часто доводиться вислуховувати цілі сповіді. Одна з них мені дуже запам'яталася.

Земними стежками Івана Хрипти, Дмитро ДОВБУШ

8 вересня виповнилося 80 років одному з найстарших діючих служителів Церкви християн віри євангельської України — Івану Андрійовичу Хрипті. На XVII звітно-виборній конференції служителів Церкви християн віри євангельської України, що відбулася в травні в м. Рівному, Іван Андрійович склав повноваження скарбника, прослуживши 8 років, і став почесним членом Правління.

Прошу до столу, Микола САВЧУК

У згаданому уривку йдеться про Мефівошета — людину з непростим іменем і непростою долею. Цей чоловік походив із царського роду — з роду царя Саула. Його батьком був син Саула Йонатан. Він народився в палаці, мав стати принцом, можливо, й одним із спадкоємців престолу. Але життя склалося так, що у п'ятирічному віці цей хлопчик став сиротою. Його дід та його батько загинули на полі бою. Ситуація в країні докорінно змінилася. Царем став Давид, якого дід Мефівошета жорстоко переслідував.

Хай живе цар, або Гра в хованки, Микола СИНЮК

Підготовка до інавгурації нового президента була в розпалі. Тисячі людей з нетерпінням очікували – коли ж з'явиться президентський кортеж, що скаже вінценосний у своєму першому зверненні до нації...
...Час минає, а обраний не з'являється. Президента стали шукати, народ хвилюється – куди зник винуватець торжества? Чи це не діло рук наших ворогів, що раптом зник Гарант? Може, це робота таємних спецслужб?

Різдво разом, Віктор ГРЕБЕНЮК

У Першій світовій війні сини України, розділеної між Австро-Угорською та Російською імперіями, воювали у двох ворожих арміях.
— За царя! За отечество! Ур-р-р-а-а!!
— Вперед! За цісаря! Слава!
Ці кличі виривалися остервенілим ревом із тисяч розгарячілих горлянок, перемішувалися з кров'ю й вихаркувалися на сніг.

Камінь у грудях, Віктор КОТОВСЬКИЙ

«Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Прип. 4:23). Як бачимо, дуже тісно пов'язані в цьому уривку з Писання два поняття: «стерегти» і «походить життя». Не викликає сумнівів: стерегти можна те, що є. Якщо посудина не наповнена водою, то й берегти в ній нічого. Так і з серцем: перш ніж візьмуть його «під сторожу», воно повинне стати «джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:11). Тут немало залежить від старань та ревності самої людини.

Небезпечне слідування, Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ

На заміську ділянку ми, як правило, добираємося велосипедами. Один за одним ми їдемо за відомим усім нам маршрутом, лише зрідка перекидаючись фразами. Кожен думає про щось своє. А загалом, ми просто насолоджуємося самою поїздкою, тікаючи таким чином від набридливої міської суєти. Іноді ми їдемо всього лише вдвох, якщо роботи небагато. Так було й того разу, про який хочу розповісти.

Заповіді для черствих та впертих, Павло ФЕДОРУК

«І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм. І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: «Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?» А Він відповів і сказав їм: «Що Мойсей заповів вам?» Вони ж відказали: «Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити». Ісус же промовив до них: «То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь» (Мр.10:1-5). Зауважу одразу, що тут не йтиметься про розлучення і правила шлюбу. Хочу звернути вашу вагу на принцип, який розкривається в наведеному тексті. Ісуса запитують: «Можна чи не можна?»

Порожнеча, повна обітниць, Сергій ВІНКОВСЬКИЙ

Я не знаю, чи бувають у вас такі ситуації, коли ви не довіряєте обіцянкам. Бог обіцяє, а ми не довіряємо. Бог каже: «Тільки послухай – і буде тобі благо». Він каже: «Прощайте – і проститься вам, давайте – і дасться вам». Чи завжди ми віримо цим обіцянкам? Ми живемо у світі, у якому повно обіцянок, що несуть у собі порожнечу. Уся реклама, телевізійна, зовнішня, дає обіцянки: ось цю таблетку купи – і або схуднеш, або поповнієш, буде те, що тобі потрібно.

25 років добровільного ув'язнення.
Антонія Бреннер прожила 25 років у тюрмі, щоб допомагати ув'язненим

Вона виросла у Беверлі Хіллз і вважала голлівудських зірок своїми сусідами, але одного разу надала перевагу 3-етровій камері перед своїм шикарним життям у Південній Каліфорнії, щоб служити ув'язненим у мексиканській в'язниці. 17 жовтня 2013 року мати Антонія Бреннер померла в мексиканському місті Тіхуана. Їй було 86.

Притча про сніг

На одній високій горі жив мудрець зі своїми учнями. Якось вночі випав дуже глибокий сніг. Вранці учні, пробираючись буквально по пояс у снігу, зібралися в залі для молитви. Учитель звернувся до всіх присутніх:
— Що ви можете сказати з приводу того, що наш будинок завалений снігом?

Злобна історія про Злобіно, Світлана Андрейченко

У жовтні я зустрілася з батьками. Після дев'яти років розлуки.
Живуть вони в сибірському містечку Абакані, недалеко від Красноярська.
Ой! Аж два тижні насолоджувалася спілкуванням, побувала в чотирьох церквах, провела десяток зібрань, присвячених місіонерству.
Одне з питань, яке ставили найчастіше: що змусило вас їхати? Як взагалі можна залишити нормальне звичне життя і рвонути невідомо куди?
Кхм... Ну й як відповісти людям? Як пояснити, що заради мети можна пожертвувати багато чим?


 

 

Людяність — це дуже важлива риса, особливо для християнина,
тому що Бог створив нас передусім не віруючими,
а людьми.

Віталій ЯЦЮК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"