Благовісник
у «Facebook»

Останній номер
4,2023
«Чи є справедливість на світі»

Віра та життя

Віра та життя

1 2 3 4 5 6 7 8

Три грані покликання, Дмитро ДОВБУШ, 28.06.2019
Пам’ятаю один недільний день, коли трапилося кілька накладок — і мені потрібно було у справах, пов’язаних зі служінням, перебувати в п’яти різних місцях майже одночасно… Звичайно, у тому була й моя вина, але подібні випадки майже завжди — наслідок бажання зробити більше роботи при нестачі відповідальних людей. Згадую, як у той день я стояв на зібранні й дивився на церкву — сотні потенційних проповідників, місіонерів, учителів недільних шкіл, більшість із яких прийшли сьогодні «просто послухати».

Ні — духовному безпліддю! Сергій ВІТЮКОВ, 28.06.2019
Є два дуже важливих питання, на які кожна людина повинна дати відповідь на землі: де і з ким вона буде проводити вічність і ким вона буде у вічності. Спасіння — це Божий дарунок від Христа. Нам потрібно лише прийняти цей дар. І після цього перед нами постає друге питання: ким ти будеш у вічності, якою буде твоя вічна нагорода? Це вже залежить від нас, це те, що ми робимо. І я вважаю, що саме цьому має приділятися особливо багато уваги в церкві.

Сім істин про покликання, Денис ПОДОРОЖНИЙ, 28.06.2019
Нині для багатьох поняття «бути віруючим» і «слідувати за Христом» перетворилися в дотримання певних традицій або форм. Дуже багато людей вважають, що вірять у Бога з дитинства. Проте перед кожним залишається відкритим питання: «Навіщо ми живемо?» Люди можуть відповідати по-різному: щоб виховати онуків, щоб вступити до інституту й щоб закінчити його, щоб посадити дерево, щоб побудувати будинок, щоб народити дітей! Усі ці речі хороші, але їх не можна вважати сенсом життя. Тому що досягнення таких цілей подібне до бажання дійти до горизонту — скільки до нього не наближайся, він усе одно буде попереду.

Ознаки справжньої побожності, Анатолій КОЗАЧОК, 20.12.2018
Даючи визначення поняттю «побожність», слід зазначити, що це відданість Богові, завдяки якій життя людини стає Йому до вподоби. Звісно, ми хочемо, щоб наше життя подобалося Богові. Яків дає декілька ознак побожності, і ми спробуємо визначити, що таке справжня побожність, що потрібно й чого не потрібно робити, щоб бути побожним?

Лукавство, Джейсон Д. БРЕДЛІ, 20.12.2018
Не дивно, що багато людей асоціюють слово «християнин» зі словом «лицемір». Християни мають репутацію людей, слова яких розходяться з ділом. І якщо бути чесними, лицемір часто дивиться на нас із дзеркала, поки ми чистимо зуби. Я живу в маленькому містечку, яке відзначається нічними п’янками щосуботи й переповненими церковними зібраннями недільного ранку. В новинах нас регулярно звинувачують у присвоєнні чужих грошей, любовних романах, зловживанні владою й називають найгіршими екземплярами християн.

Користь чи корисливість? Василь МАРТИНЮК, 20.12.2018
Ні разу не чув, щоб у церквах карали вилученням за користолюбство, хоч воно є мало не початком усіх гріхів. Бо який би людина не чинила гріх, вона має в ньому якийсь інтерес — чи матеріальний, чи віртуальний (наприклад, похвала). Тому пропоную свої міркування про корисливість у контексті Слова Божого, не претендуючи на стовідсоткову істину, «бо багато ми всі помиляємось», — як сказав апостол Яків (3:2). Читачеві ж, надіюся, буде цікаво оцінити мотиви своїх учинків і слів, ставлячи собі питання: «Для чого я це робив? Кому це корисно — мені чи ближньому?»

Рецепт освячення від апостола Павла, Йоганнес РАЙМЕР, 20.12.2018
Наше оновлення можливе тільки в результаті оновлення нашого способу мислення. Біблія нас зобов’язує жити оновленим у Христі розумом. У Посланні до филип’ян, 2:5, написано: «Нехай ті самі думки будуть у вас, як і в Христі Ісусі». Слово «думки», грецьке «нус», означає «мислення». Так у Посланні до римлян, 12:2, сказано: «І не пристосовуйтесь до світу цього, але перемініться відновленням розуму вашого, щоб ви пізнали, що є воля Божа добра, приємна й досконала».

Сім смертних гріхів, Ольга МІЦЕВСЬКА, 20.12.2018
Кожен з напрямків християнства, з роками вибудовуючи своє віровчення, свідомо чи несвідомо виділяв певні гріхи, які вважаються «більш грішними». У радикальному протестантизмі за такі гріхи вилучають з церкви, за деякі навіть «до пришестя» (хоча ця практика видається якоюсь доволі сумнівною). Є ж такі гріхи, за які не вилучають і тому вони виглядають, так би мовити, «допустимими». Наприклад, блуд і п’янство — це «страшні» гріхи, але ніхто не вилучає за заздрість чи лінощі, хоча саме вони й можуть стати причиною попередніх.

Гірке коріння, Юрій ВАВРИНЮК, 2018.10.30
В однієї моєї знайомої років десять тому трапився кумедний випадок. Вона попросила родичку викопати квітку: хотіла посадити на могилі батька. Та викопала разом із землею, щоб рослина краще прийнялася. Коли моя знайома садила квітку в землю, каже, побачила ще якийсь незрозумілий пагінець, але подумала, що то теж якась квітка, і загорнула землею. Через декілька місяців її чекав сюрприз.

Перемініться відновою розуму, Михайло Паночко, 2018.10.30

Усі ми прагнемо, щоб Бог змінив ситуацію в нашій країні. Усі ми бачимо, що Україна нині стоїть на межі якихось особливих змін. Я ось уже 20 років у Києві й буваю на різних форумах найвищого рівня. І лише в останні роки чую, як на цих заходах звучать питання про моральне здоров’я суспільства. І мене це радує.

Святе меню, Юрій ВАВРИНЮК, 2018.07.26
У дитинстві в Біблії були для мене місця, які я аж ніяк не міг зрозуміти, або не розумів, чому вони потрапили у Слово Боже. Здебільшого я їх просто пропускав, вважаючи не вартими уваги, або такими, що стосувалися лише тодішнього часу та тодішніх умов. Серед таких місць був і 11 розділ Книги Левит, де йдеться про чистих та нечистих тварин. Те, що Божі постанови щодо чистої та нечистої їжі стосувалися лише народу ізраїльського і для новозавітних віруючих не обов’язкові, я розумів, але от чому Господь велів Своєму народові притримуватися цього, для мене залишалося таємницею. Вже тепер я можу пояснити ці вимоги.

Чистота у домі серця, Микола Синюк, 2018.07.26
Пам’ятаю шкільні роки, перший клас: вчителька просила покласти руки на парту — і перевіряла їх чистоту, пояснюючи, наскільки це шкідливо для здоров’я — брати брудним руками їжу. Коли б Христос сказав: «Блаженні чисті, бо вони побачать Бога» — реакція слухачів була б відповідною. Можливо, слухачі Ісуса на горі, також оглядали б свої руки, одяг, запилені ноги, розважаючи, що ж спільного в їхніх потрісканих від роботи руках і лицем Божим, який зв’язок між їхньою зовнішньою чистотою і можливістю побачити лице Всемогутнього.

Чому я ходжу в церкву, навіть коли мені не хочеться, Труді СМІТ, 26.06.2018
У мене такі ж спогади про церкву, як і в більшості дітей із євангельських сімей, що виросли в церкві й відвідували зібрання приблизно в той самий час: біблійні історії на фланелографі, печиво в недільній школі, слова відомих пісень, виведені на екран над головою. Ще до того, як я стала достатньо дорослою, щоб робити щось більш значиме, ніж просто під час проповіді малювати якісь закарлючки, церква стала невід’ємною частиною мого життя.

Бог, Який бореться з Богом, Ольга МІЦЕВСЬКА, 26.06.2018
Стосунки з людьми будувати нелегко. Але принципи побудови стосунків людей із Богом схожі з принципами побудови стосунків із людьми. Проте в стосунках із людьми ми бачимо того, із ким спілкуємося, — сприймаємо його емоційні та вербальні реакції на наші слова та дії. У стосунках із Богом по-іншому — ми можемо, опираючись на свої знання чи відчуття, тільки уявляти, що думає про нас Бог. Проте ми не завжди знаємо достеменно, чи правильно зрозуміли Бога.

Спокій у Христі, Олександр САВЧУК, 26.06.2018
Коли я навернувся до Христа, для мене не була основною думка, що Христос — це єдиний центр життя людини. У моєму житті було багато інших важливих моментів. Це спілкування з людьми, зокрема й свідчення їм, плани та цілі, пов’язані з Богом та Церквою, і не тільки. Христос, звісно, був значимою частиною життя разом із іншими важливими його аспектами. Але з часом, коли я став стикатися з різними труднощами, то усвідомив, що значимість Христа — це не просто теологічне вчення, це реальність, яку людина повинна осягнути та якої повинна навчитися.

Церковне зібрання:від бенкету до бенкету, Юрій ВАВРИНЮК, 26.06.2018
Я дуже часто чую від проповідників, служителів і просто віруючих одну фразу, яка для мене стала черговим християнським штампом. Коли мова заходить за обов’язковість відвідування церков, одним із аргументів є слова: «Людина ж не може їсти лише один-два рази на тиждень, так вона швидко помре. Подібно і християнин не може так рідко духовно харчуватися, один-два рази на тиждень відвідуючи зібрання». Що ж, аргумент, на перший погляд, ніби доречний. Недаремно Слово Боже переповнене притчами та життєвими ілюстраціями, які допомагають зрозуміти складні духовні істини. І порівняння духовного насичення віруючої людини з фізичним правильне та зрозуміле.

Дружба з Богом, Дмитро ДОВБУШ, 26.06.2018
Якось я їхав маршруткою на християнський молодіжний з’їзд. Від зупинки потрібно було йти ще певну відстань. І раптом згадав, що забув зайти в аптеку, щоб купити пластир для натертої взуттям ноги. А з’їзд — за містом! «Це ж тепер цілий день потрібно буде мучитися» — промайнуло в голові… У цей самий момент очі опустилися на стежку, і по шкірі побігли мурахи: прямо переді мною на землі лежав… пластир! У голові, скажу вам, пронісся цілий рій думок — я вже й очі протирав, і розглядався на всі боки. Та ні — і з вигляду, і на дотик справжній пластир, чистий, запечатаний. Як це можливо?!

Долари в озері, Володимир ОМЕЛЬЧУК, 26.06.2018
Ми хочемо мати все особисте: особистий автомобіль, особисту квартиру, по можливості — і особистого секретаря. Але найдорожче серед усього, що в нас є, — це особисті стосунки з Богом кожен день. І цих відносин треба ретельно шукати. Ось приклад таких старанних пошуків. Мій знайомий на ім’я Боб відпочивав зі своїм сином на озері. Прокинувшись рано вранці, він пішов до озера вмитися. І тут він помітив, що на воді плаває зелена купюра. Та сама, 100-доларова.

Релігія чи стосунки з Богом? Микола СИНЮК, 26.06.2018
Десь 5-7 років тому відбулася зустріч служителів у м. Кишиневі. Це була річниця діяльності церкви ХВЄ Молдови. Брат Віктор Павловський згадував непрості часи становлення братерства Молдови. Поїздки, зустрічі, взаємні вибачення й ще багато-багато інших справ, результатом яких стало об’єднання церков в одне братство. Під час дискусії з питань єдності й співпраці я поставив питання єпископу Петрові Борщу: «З чого ви розпочали б працю з об’єднання церков в одне братерство, коли б довелося починати заново, повернувшись на 20 років назад?» Його відповідь я пам’ятаю до сьогодні: «Я розпочав би з налагодження особистих стосунків зі служителями…»

Шукайте лиця Господнього, Дмитро Беспалов, 26.06.2018
Коли Ісус ходив і служив на землі, за Ним ходило безліч людей. Яка це була чудова можливість — бачити Ісуса, бути поряд із Ним. Та більшість із тих людей не цінувала тим привілеєм, який їм було дано. Я умовно поділив би тих людей, які в той час ішли за Христом, на три основні групи (хоча, думаю, що були там й інші люди). Перша група складалася з людей зацікавлених, їх ще називають зіваками. І в наші дні ми часто стикаємося з такими людьми, які приходять на наші служіння просто подивитися, що відбувається. Вони будуть першими там, де стається якась аварія чи інша пригода. Такі люди йшли за Христом, керуючись природною цікавістю.

Серце під прицілом, 22.03.2018
Ми, люди, маємо, на жаль, одну нехорошу рису: справжніх героїв бачимо тоді, коли з ними щось трапилося або їх уже немає серед живих. І тоді розповідаємо, пишемо про те, які вони були хороші, особливі й т.ін. Але навіть і тоді акцентуємо увагу лише на вершині айсберга, на найбільш яскравих та сенсаційних моментах, упускаючи буденне, далеке від романтичності життя та працю героя. Чомусь саме це я зауважив, збираючи інформацію про Олександра Хомченка, який у лютому цього року відійшов у вічність.

Лінія фронту, Юрій СІПКО, 15.03.2018
Світ збожеволів. Це усталене визначення. Ним оправдовують всі без­глуздя, які чинять сильні світу цього. Ним пояснюють крах мрій. За ним приховують безнадію. Як у пісні: «И ни ц

Чотири молитви, Ярл ПЕЙСТІ, 15.03.2018
В основі нашої сьогоднішньої бесіди розповідь, як Христос вигнав легіон демонів із одержимої людини та як ті демони, увійшовши в стадо свиней, потонули в морі (див. Мр.5:1-20). У цій невеликій історії ми натрапляємо на чотири молитви. Ми звернемо увагу на те, хто молився та які відповіді дав Христос на кожну з цих молитов. Дві молитви належать одержимому. Одна з них сказана до вигнання Христом з нього нечистих духів, а друга — після того, як вони були вигнані. Але між тими двома молитвами ми знаходимо ще дві: одна з них — молитва демонів і молитва жителів краю Гадаринського.

Усмішка «серйозного» Бога, Ольга МІЦЕВСЬКА, 15.03.2018
Часто мені здається, що я не була дитиною. Іноді намагаюся пригадати хвилини життя, коли я була вільною й безтурботною. І, на жаль, не можу. Звісно, бувало, що робила хлопавки із зошитів у першому класі (за що мені добре перепало від вчительки) або ж «стріляла» чорнилом із ручок, які після того зазвичай псувалися (і заробляла від мами). Та якась надприродна відповідальність та слухняність змушували мене «тримати себе в руках», щоб догодити близьким людям. Тому вже з другого класу брала в школу книжку чи вишивку, щоб на перервах зайняти себе чимось «корисним».

Виховання: як зупинити погане й заохотити хороше?, Сергій ВІТЮКОВ, 15.03.2018
Сьогодні я говоритиму як батько. Хочу почати із запитання: «Чи вигідно у вашій сім’ї бути слухняним?» Це стосується переважно дітей, але й дорослих теж у деяких випадках. Отже, чи вигідно це у вашій сім’ї? Уявімо: дві дитини сваряться між собою, це природна ситуація. Але в той момент, коли ми, батьки, повертаємося й втручаємося у сварку навіть поглядом, із нашого боку це не лише спроба вирішення конфлікту, а й потужна настанова дітям — як це робити.

Що? Де? Коли? Дмитро ДОВБУШ, 15.03.2018
Хто такий свідок? Це той, хто бачив певну ситуацію: опинився на місці злочину або на його очах трапилася аварія, або був присутній під час підпису якогось важливого документа й може це підтвердити. Свідок — це очевидець. Що потрібно від свідка? Максимально просто й неупереджено, нічого не додаючи і не віднімаючи, розповісти, як усе було. Щодо нас, то ми свідки того, що Бог живий, що Ісус Христос помер, але воскрес і є діючою силою на землі, впливаючи на людські долі.

Отцівство і синівство, Йоганн ПРАЙЗЕЛЬ, 11.01.2018
«І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!» (Мал.4:6).
Це останні слова Старого Заповіту. Після цього настав так званий період мовчання, коли Бог не промовляв до Свого народу протягом чотирьохсот років. Це не просто остання книга Старого Заповіту, не просто останні слова, а останнє звернення Бога до людей перед тим, як через чотириста років зазвучить конкретний, яскраво виражений «голос того, хто кличе в пустелі».

Війна світів, Микола САВЧУК, 11.01.2018
«Ну що ж, можете взяти дитину на руки, татусю!» — звернулася до мене акушерка. Хвилюючись і не розуміючи, як це правильно робиться, притиснув до грудей маленький згорточок із дочкою. Через кілька років те ж саме повторилося з сином уже в іншому пологовому будинку. В моїх обіймах перебувала не просто новонароджена людина, а нова доля й колосальна відповідальність за те, як вона складеться. Крім перших емоцій, чітко пам’ятаю, про що думав у ті миті: «Боже, Ти довірив мені право бути батьком. Допоможи ж виховати дітей гідними людьми, які будуть служити Тобі!»

Що таке «П’ятидесятниця»?, Дмитро ДОВБУШ, 27.12.2017
Пропоную мозковий штурм! Спробуйте подумки дати коротку відповідь на запитання заголовка. Тільки швидко — це ж легко! Чи не зовсім? Є поняття, на перший погляд, досить прості та звичні, а дати їм визначення не так і просто. Та це не тому, що вони складні, а тому, що — абстрактні або багатозначні.
Тепер «П’ятидесятниця» — досить гучне слово. Але що за ним стоїть? Тобто що ми маємо на увазі, коли вигукуємо гасла на кшталт: «П’ятидесятниця врятує світ!»?

П’ятидесятниця як виклик, Юрій ВАВРИНЮК, 27.12.2017
П’ятидесятниця не тільки є відповіддю на виклики сьогодення. Вона сама — це завжди виклик. Так було ще до того дня, коли в Єрусалимі на свято П’ятидесятниці — цей термін набув нового, особливого значення. Так було і в той день, коли люди з широко розкритими очима дивилися на апостолів та, слухаючи їхні полум’яні слова, не могли зрозуміти, що відбувається. Так було потім, протягом двох тисячоліть, коли сила з неба розбивала усталені, звичні форми християнства та змінювала хід історії. Так є і сьогодні, коли сучасне суспільство взяло чіткий та самовпевнений курс на секуляризацію і, на думку більшості, не має особливої потреби в Бозі.

Парадокс радості, Тарас ДЯТЛИК, 27.09.2017
Однією з чеснот християнина в час особистих і соціальних потрясінь є здатність із радістю приймати важкі обставини, у які ми потрапляємо. На перший погляд, це здається несумісним, і перша реакція нормальної людини на заклик до радості в складних обставинах: «У тебе що, порушення психіки? А чи не пройти тобі відповідний курс психокорекції?» Так, в окремих випадках справді потрібна допомога зрілого психолога-християнина.

Кого ти більше любиш?, Василь МАРТИНЮК, 27.09.2017
«І сварився той народ із Мойсеєм…» (4М.20:3). Сварився з ним, що він вивів його з Єгипту, що завів у пустелю — і мусить терпіти спрагу. Але ж хіба Мойсей міг своєю силою вивести таку велику кількість люду з краю рабства? Ні! Вивів Бог. І, мабуть, Мойсей не мовчав цьому народові, доводячи йому, хто саме визволив його від панування єгипетського царя й привів у пустелю, і звинувачуючи в упертості й непокірності. Зрештою, що можна довести розлюченому натовпу? Єдиний вихід — іти до Бога, що Мойсей і зробив.

Принципи вирішення конфліктів, Сергій ВІТЮКОВ, 27.09.2017
Боже ставлення до нас багато в чому залежить від наших стосунків між собою. «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1Iв.4:20). Одна жінка казала: «У мене з Богом все добре, тільки з зятем проблеми!» Та неможливо бути в мирі з Богом і в конфлікті з людьми. Це самообман.

Немічні та сильні: конфлікт інтересів, Геннадій НЕФЬОДОВ, 27.09.2017
У Посланні до римлян Павло говорить про «сильних» і «немічних» (Рим.14:1;15:1). Він також вказує на певний конфлікт між цими двома категоріями віруючих. Єдність церкви залежить більшою мірою від того, як ці дві категорії зможуть знаходити компроміс. Йдеться про правильний і хороший компроміс, який не стосується гріха.

Сумніваюся? Так. Вірю? Так!, Тарас ДЯТЛИК, 16.12.2016
Герой віри— це не той, кого ніколи не навідують сумніви. Але той, хто, долаючи сумніви, вірить і надіється, і любить Того, Хто очікував і очікує довіри в найбільш нелогічних, найбільш незрозумілих, найбільш похмурих, на наш погляд, ситуаціях та обставинах…

Уміння жити в благополучні й у складні періоди, Дору КИРДЕЙ, 16.12.2016
У Бога є мета, є великий план для нашого життя. І всі люди можуть стати частиною цього плану. Вона полягає в тому, що ми створені, щоб бути образом Бога й діяти в ім’я Боже, впливаючи на людей тією владою, яку Бог дав нам.
Але часто стається так, що ми стикаємося в житті зі складними обставинами й не знаємо, як діяти й куди вирушити.

Любіть один одного!, Геннадій АНДРОСОВ, 16.12.2016
Зазвичай на Новий рік ми бажаємо один одному щастя, здоров’я, достатку, миру, радості, натхнення, щоб збулося все, про що мріємо. А яке найважливіше побажання у Новому році дати християнам? Що хотів би побажати Сам Ісус Христос Своїм щирим послідовникам (тобто учням)? Напевно, що сьогодні більш актуального й важливого побажання нема, як саме вірш із Євангелії від Івана, 13:34: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою».

Часу уже не буде, Дмитро ДОВБУШ, 16.12.2016
Цікаво, наскільки ми обмежені істоти, залежні від циклу випадковостей, несподіваних поворотів долі, щасливих і нещасних випадків, катастроф і удач... І дивно, як ми рідко над цим замислюємося. А справа в тому, як мені здається, що коли все складається добре, у свідомості виникає ілюзія, ніби ми самі всім керуємо. Ніби все це — гроші й майно, успіхи й досягнення, влада й значимість, сила й здоров’я — наше, у наших руках, і ми можемо робити з ним, що тільки захочемо.

Для всього свій час, Ігор СКОЦЬ, 16.12.2016
Не хочу в черговий раз просто говорити про ціну, важливість чи швидкоплинність часу, а зверну увагу на одну з конкретних порад Біблії щодо його використання. Біблія дає нам просту, а до того ж і дуже практичну й важливу пораду — правильно використовуйте час. Але як же його використати чи не використати, коли кожна мить проминає незалежно від нас?

Для всього свій час, Ростислав МУРАХ, 16.12.2016
Коли ми уважно прослідкуємо за життям Ісуса Христа, то побачимо, що для всього в ньому був відведений свій час. Коли настав призначений час, то до Марії прийшов ангел і сказав, що посланий до неї сповістити, що вона знайшла благодать у Бога і що в лоні своєму зачне від Духа Святого та породить Сина. Це було сповіщено ні на день раніше, ні на день пізніше, але так, як було в Божому плані.

Бережіть час, Михайло ПАНОЧКО, 16.12.2016
Кожному з нас хотілося б провести своє життя якнаймудріше, якнайповніше та якнайправильніше. І ось що Писання радить кожному з нас: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня» (Еф. 5:15:17).

Глава, а не главар!, Віктор РЯГУЗОВ, 6.04.2016
Одного разу мені довелося доповідати на конференції для чоловіків. Одним із доповідачів був Дейн Блаунт, який із притаманним йому гумором заявив: «Чоловіки — вимираюча порода людей. Бути чоловіком стає політично некоректно… Фемінізм спочатку намагався усунути нерівність між статями, а тепер намагається знищити й саму відмінність між ними». У цих потворних тенденціях помітний задум диявола створити на планеті моральний хаос, щоб збиті з толку люди втратили здатність відрізняти істину від заблудження.
Дейн Блаунт не перебільшував. Чоловіки — і справді вимираюча порода людей, але, слава Богу, ще не вимерла.

Перерости свою стіну, Рустам ФАТУЛАЄВ, 8.02.2016

Повірте, у нашому християнському житті не раз трапляються моменти, коли ми думаємо: «Мені б тільки вижити!» Так, часто ми ховаємо це, не хочемо про це говорити. Але апостол Павло, який у своєму житті переживав подібні моменти, каже, що для того, щоб вижити, потрібно зодягнутися в повну зброю Божу.
Коли ми тільки навертаємося до Господа, нам все здається дуже легким.

Круїзний менталітет, або Натхнення на борту корабля, Керол ЛЬЮЇС, 8.02.2016
Уявіть собі два величезних океанських кораблі. Перший — розкішний лайнер. Пункт призначення — хороше проведення часу. Може, корабель йде в тропічні широти чи вирушає в кругосвітню подорож, може, йде на Аляску чи Багами. Це не головне. Для пасажирів на борту цього судна існує одне правило — усе, що вони роблять у цій подорожі, кожна дія, всі відносини й усі думки, кожен вчинок і все, що вони кажуть та відчувають, підкоряється єдиній директиві — це подорож ради себе коханого.

Коли правда очі коле, Юрій ВАВРИНЮК, 21.10.2015
Якось керівники двох сусідніх держав, створивши тимчасову політично-військову коаліцію, вирішили піти війною проти спільного ворога. А оскільки це відбувалося майже три тисячі років тому на землі Ізраїля, то й підготовка до війни носила своєрідний характер. Обговорюючи між собою деталі майбутнього походу, царі Йосафат та Ахав побажали знати волю Божу щодо їхнього задуму. Відразу ж були запрошені пророки (аж цілих чотириста чоловік), і всі в один голос запророкували перемогу.

Хліба та видовищ!, Юрій ВАВРИНЮК, 21.10.2015
Ні, людина не міняється. Її характер та вподобання залишаються такими ж, як і тисячі років тому. Найбільш актуальною для будь-якої живої істоти є проблема їжі. У тому числі і для людини. От тільки, на відміну від тварин, людині після задоволення своїх фізіологічних потреб хочеться ще чогось. Древні римляни дуже влучно сказали про це знаменитою фразою: «Хліба та видовищ!» Правда, тоді ці видовища мали своєрідний характер і для нашого цивілізованого гуманного часу здаються дикими та примітивними. Тепер нам хочеться чогось нового та витонченого. Не залишилися осторонь щодо цього і християни...

Велич Божої любові, Макс ЛУКАДО, 16.09.2015
За сімсот футів внизу під кріслом, на якому я зараз сиджу, є озеро. Підземна печера з кришталево чистою водою відома як Джерела Едвардса. Нам, жителям Південного Техасу, багато чого відомо про ці джерела. Наприклад, їхня протяжність — 175 миль. Ми знаємо, як вони розташовані, — із заходу на схід, за винятком території Сан-Антоніо, під якою ці джерела тягнуться з півночі на південь. Ми знаємо, що там дуже чиста прісна вода. Її використовують для зрошення фермерських угідь, зелених галявин, нею наповнюють басейни й утамовують спрагу. Ми й справді багато знаємо.

Небезпечна віддаль, Віктор ВОЗНЮК, 16.09.2015
Чи доводилося вам у житті їздити неправильною дорогою? Чи бувало так, що ви проїхали багато кілометрів, перш ніж виявили, що рухаєтеся не в тому напрямку? Звичайно, це прикро. Це втрачений час та матеріальні ресурси. Але це не настільки вже й страшно, бо можна повернутися на ту дорогу, яка нам потрібна. Але у виборі життєвої дороги треба бути більш пильним.

«Та замовкни вже!» чи «Замовкни, перестань...», 16.09.2015
У мами щось не виходило, і тоді малюк додав децибелів своєму голосовому протесту. Матусі б на мить відволіктися від технічної проблеми і поцілувати малюка, якому всього кілька місяців від народження, та сказати йому кілька ніжних слів... Але мама (мабуть, вже з ранку вона була роздратована) вирішила піти іншим шляхом. Несподівано на весь двір пролунав її пронизливий крик: «Та замовкни вже!»

Консервована правда, Дмитро ДОВБУШ, 16.09.2015
Кажуть, тепер — інформаційна доба… Інформація нас оточує, наповнює нашу свідомість, впливає на наші рішення. Інформація — найбільш ходовий товар: усі прагнуть отримати найсвіжіші новини, найновіші технології, найточніші результати досліджень. І чим об’єктивніше, правдивіше джерело інформації, яким користуємося, тим більші шанси на успіх нашої справи. Це правда, хіба ж ні?

1 2 3 4 5 6 7 8