|
Статті
Місіонерськими стежками
«Голос надії» під час війни, 2.11.2022
Є речі, які можна повною мірою побачити та зрозуміти лише здаля чи з плином часу. Коли оглядаєшся на історію місії «Голос надії» — розумієш, наскільки мудро та правильно Бог її вів протягом трьох десятків років. Те, що було незрозумілим раніше, тепер бачиться зовсім в іншому світлі та підтверджує Господнє керівництво. Перші місіонери ще наприкінці 1980-х поїхали в Росію: Карелія, Комі край, Якутія, Центральна Росія, Абхазія. То був найбільш сприятливий час саме для тієї частини безбожної імперії. З часом двері благовістя там поступово зачинялися, звівши до мінімуму євангелізаційну працю. 1990-2000 роки стали початком поступової активізації місіонерської праці в Україні й особливо в її східних областях.
Місіонерам, Юрій СІПКО, 15.09.2021
Слово до місіонерів. До тих, хто зробив крок у темряву. Хто вийшов на боротьбу зі звірами! Хто зневажив затишок і безтурботний спочинок. Одиноких. Знедолених. Обмовлених і зраджених. До вас, що подолали святу бездіяльність і наважилися піти до людей зі словом Євангелії. Ви обрали послух Господу директивам братерських рад і наказам церковних командирів і начальників.
Годуймо своїх левитів! Юрій ТРОЦЬ, 15.09.2021
Гасло нашої конференції — «Щоб знало наступне покоління». Прочитані мною слова промовив Мойсей, уже знаючи своє майбутнє. У попередньому розділі читаємо, як Господь сказав: «Ти побачиш Обіцяний край, але не ввійдеш до нього». Можна тільки уявити душевний стан Мойсея — бачити землю, до якої йшов 40 років, і знати, що його нога на неї не ступить… Попри це Мойсей благословляє 12 колін Ізраїлю. Про Рувима та Юду він говорить коротко: хай їм буде добре, хай вони будуть чисельні. Але коли доходить до коліна Левія, то ніби зупиняється на ньому — промовляє розлого, щиро й багато.
«Візьміть на себе ярмо Моє…», Петро ВЕРНИГОРА, 15.09.2021
В одному селі жила місіонерська команда, а поруч з ними — баба Женя. Вона була бідною, а в місіонерів були дрова. І та жінка без дозволу брала ці дрова в них. І от вони вирішили заготовити дров і для неї. Один брат захотів допомогти. Пиляв — і сердився, бо пилка була тупа. Почав рубати — і це непросто робити. І він сказав у своєму серці: «Ну де та баба Женя взялася на мою голову?!» І раптом почув усередині себе голос: «Ти так реагуєш, бо робиш це для баби Жені. Роби це для Ісуса».
Міcіонер і голова сільської ради, Віталій МАЛАНЧУК, 15.09.2021
Дуже часто християни неправильно розуміють своє призначення — і світять удень, тобто займаються марнотратством. Вони сперечаються між собою на основі Писання про те, коли ж то Христос прийде, чи забере Він нас до чи під час Великої скорботи. І вони так світять один одному — вже освіченим. А для того, щоб світити в темряві, залишається дуже мало часу. І тому ми так мало часу приділяємо проповіді Євангелії невіруючим людям. Я завжди просив Бога, щоби бути світлом для тих, хто в темряві. І Бог бачить ці мої прохання й відповідає на них. Хочу засвідчити, як Він відповів мені.
Місія, що розпочалася з кожуха, Іван БІЛИК, 15.09.2021
То був такий час, коли місіонери за покликом Божим виїжджали на різні точки. Господь це робив через всякі обставини: хтось десь служив, з кимось познайомився — і вони кликали до себе. Сформувалася група для місіонерської праці в Нижньогородській області. Туди вже звершили кілька поїздок Аркадій Олеш і Сергій Ярута. Вони були там у грудні 1990 року, а потім поїхали туди на Різдвяні свята. І не врахували, що зима в Росії не така, як в Україні. Тому взяли ніби й теплий одяг, але в Росії зими холодніші. А та зима була ще й дуже холодна — понад 30 градусів морозу.
Едуард Сівець: «Зробіть своє життя таким, щоб кожен день хотілося прожити, а не пережити», 10.09.2021
«Місіонер — це людина, завдяки якій у життя інших людей приходять зміни», — цей вислів належить Едуарду Сівцю — місіонеру й викладачу теології. У серпні 2014 року він з сім’єю переїхав із Хмельницького до Західної Кенії. Коротко відповідати друзям на постійні питання: «Як там у Кенії?» — неможливо, тож Ед створив свій відеоблог «Peripatetic» про життя в Африці, який зробив чоловіка відомим в Україні й не тільки.
Місіонерськими стежками. Зміни в житті людей, 10.09.2021
Кожен, хто бував у місіонерських поїздках, жив і служив на місіонерських точках, знає, що місіонерські будні відрізняються від захоплюючих книг та фільмів про місіонерів, сповнених карколомних пригод та неймовірних чудес. Проте життя кожного, хто служить, насичене простими зустрічами й маленькими перемогами, під час яких серце наповнює Божа благодать. Адже Бог — там, де годують голодних, лікують хворих, втішають засмучених, благовістять зламаним. Пропонуємо вашій увазі добірку саме таких коротких буденних свідчень із останніх листів місіонерів «Голосу надії».
Медичні місіонери ХХ століття, 10.12.2020
Місію у бідні країни, зони стихійних лих та війни здебільшого можна описати фразою «не словом, а ділом». Перш ніж проповідувати голодному, його потрібно нагодувати, бідного одягнути, хворого вилікувати… Хто такий лікар-місіонер? Які країни сьогодні найбільше потребують благодійної медичної допомоги? Як благовістити через справи милосердя? Про це та інше розповідають лікарі, які побували в місцях, де люди помирають навіть від апендициту, оскільки медична допомога для них недоступна.
Медичні місії — «ангели милосердя», 10.12.2020
З часів Христа вплив медичних працівників на благовістя був величезним. Євангельське служіння як Самого Христа, так і Його учнів підсилювалося служінням зцілення. У наступні століття християни також славилися своєю щирою турботою про хворих і нужденних. Під час декількох епідемій чуми в Олександрії люди втікали з міста, а християни залишалися, доглядали за хворими й ховали померлих, зміцнивши таким чином загальну думку про християнство як про релігію любові й самовідданості. З самого початку сучасного місіонерського руху медичне служіння стало значним аспектом всесвітнього благовістя, але тільки в кінці XIX – на початку XX ст. воно стало окремою місіонерською спеціалізацією.
Покажіть людям Христа, Марія МОКІЄНКО, 10.11.2020
Кілька років тому мені випала нагода побувати в країні Шрі-Ланка. До цього часу я ніколи не думала служити народам Азії. Бентежило все — відстань, погода, мова. Але саме тоді я відчула відповідальність за цей народ, у мені все говорило, що я повинна туди повернутися. Повернувшись в Україну, єдине, що я могла робити, — це молитися за Шрі-Ланку. Через півроку я знову купила квиток у Коломбо (з собою у мене було 150 $) і полетіла в невідомість.
Жертва Любові, Ольга МІЦЕВСЬКА, 10.11.2020
Любов Оніщук народилася в християнській сім’ї, де, окрім неї, ще виховувалося одинадцятеро дітей. Там вона отримала не лише хороше виховання, а й навчилася сама виховувати інших, служити ближнім і бути готовою стати відповіддю на питання та проблеми інших людей. Саме тому після закінчення школи легко влилася в трудовий колектив Луцького дитячого садочка. Проте в серці дівчини зріла більш глибока мрія, яка потребувала повної посвяти й більш значної жертви, покладеної на Божий вівтар.
30-річний ювілей місії «Добрий самарянин», 10.11.2020
8 червня 2019 року в Рівному відбулася конференція, присвячена святкуванню 30-річного ювілею місії «Добрий самарянин». Конференція була не просто місіонерською. На неї було запрошено також молодь, щоб, як зазначають організатори заходу, через свідчення про місіонерську роботу «надихнути молоде покоління на виконання Великого Доручення». У ході конференції своїм досвідом служіння ділилися засновники, працівники та діючі місіонери.
Маленьке велике покликання. Володимир ЯРОШЕНКО, 10.11.2020
Один зі шляхів, яким християнство змінило світ — це місіонерське служіння. Боже повеління нести Добру Вістку «до краю землі» надихає послідовників Христа від апостолів до наших днів. У багато нерозвинутих країн місіонери принесли не лише «нову віру», а й медицину, освіту, соціальне піклування для найбільш незахищених верст населення. Але, мабуть, кожен місіонер підтвердить, що це служіння не меншою мірою змінило його самого. Про свої африканські дороги та внутрішні трансформації розповідає місіонер в Кенії Володимир Ярошенко.
Борис Сафанюк: «Хочеться потратити остаток життя, щоб виконати Його бажання», 24.09.2019
Сьогодення кидає новий виклик. Ситуація в місіонерстві змінюється швидше та кардинальніше, аніж це було після Перебудови. Росія закривається для проповіді Євангелії. В Україні стало важче достукатися до сердець людей. І тут Бог відкриває нове поле для місіонерської діяльності — Західна Європа, країни, куди спрямований величезний потік українських заробітчан. Наш журнал уже писав про українських місіонерів у Чехії, Іспанії, Німеччині. А зараз знайомимо вас з місіонером, який працює в досить екзотичному місці — в Дубаї. Місто, яке асоціюється з відпочинком, розкішшю та передовими технологіями. Отже, наша розмова з Борисом САФАНЮКОМ.
Євангелія в екстремальних умовах, 28.06.2018
Із часу розпаду СРСР країни СНД вважалися чи не найбільш сприятливим у світі ареалом поширення Євангелії. Та останні політичні події вносять суттєві негативні корективи в цю тенденцію. Законодавчий пакет Ярової в Росії, війна на Сході України, «референдум» в Криму… І як наслідок — захоплення будинків молитви, обшуки, вбивство віруючих… Усе це ускладнює проповідь Євангелії, а нерідко і робить її небезпечною для життя. Під час конференції «Голосу надії» ми поставили місіонерам два запитання з цього приводу.
Андрій Соловйов: «Найважливіше в нашому житті— це наш зв’язок із Богом», 28.06.2018
Після свого навернення у 2000 році Андрій Соловйов відчув бажання присвятити своє життя місіонерській діяльності в рідній Башкирії. На це його надихнули слова та життя українського місіонера, нині вже єпископа Володимира Яковича Сільчука, який близько 30 років свого життя присвятив проповіді Євангелії в місті Уфі — столиці Башкортостану. Навернення брата Андрія до Бога було особливим. Особливі і його стосунки з Богом.
Місія OPERATION MOBILIZATION:
Кожна людина на Землі має право почути Євангелію!, 28.06.2018
Анастасія Тараненко — волонтер корабля Logos Hope місії Operation Mobilization — нещодавно повернулася в Україну після трирічного плавання. Детальніше про незвичайну місію, пригоди, пережиті під час довгої подорожі, та особисті враження — читайте в інтерв’ю.
Діти індійських нетрів, 17.01.2018
Ось уже понад 13 років Стен і Лана, засновники та керівники місії «Ісус без кордонів», служать в Індії. Проекти, започатковані цією місією, за цей час стали чудом, яке змінило життя багатьох людей. Борючись із експлуатацією та работоргівлею, будуючи дитячі будинки та Божою любов’ю змінюючи людські серця, місіонери особливу увагу приділяють роботі з дітьми.
91 рік молодості, 27.12.2017
Еліс Шевкенек — відома євангелістка, місіонерка світового рівня. Корені її роду виходять із України, бо її батьки ще на початку XX сторіччя емігрували з України до Канади. Їй уже 91 рік, але вона, незважаючи на свій вік, прибула до України на декілька тижнів. Три дні сестра Еліс провела на Всеукраїнському молодіжному з’їзді в Малині. Щодня вона мала зустрічі в церквах різних міст України (Житомир, Бердичів, Буча, Київ, Чорнухи, Пирятин, Кременчук, Первомайськ, Херсон, Миколаїв). Сестра Еліс із молодечою заповзятістю проводить свої виступи (безперервно годину чи навіть дві). У неї досить напружений графік.
«Опинитися там,
де ти дуже потрібний», Олексій ФЕДОРОВ, 27.12.2017
Олексій Аркадійович Федоров народився 1961 року в с. Танабаєво Суржомського району Кіровської області (РФ). Після того, як закінчив школу, вступив у Орджонікідзівське (згодом Владикавсказьке) військове училище (тепер його закрили). Після училища за розподілом потрапив в Україну. Служив під Хмельницьким, у Вінниці та під Вінницею, в Ізяславі. Останнім місцем служби стали Чернівці. Саме в цьому місті відбулася його зустріч із Богом і виникло палке бажання служити Йому.
Нове Боже покоління Єлисеїв. Рейнхард БОННКЕ, 27.12.2017
Місіонерське повеління Ісуса Христа — це не шматок паперу, який прилетів до наших ніг із глибини віків. Сам Ісус у всі часи стоїть посеред Церкви й каже: «Ідіть… а Я буду з вами!» Той, хто запитує, чи «актуальним» є місіонерське повеління, міг би також запитати, чи актуально ще сіяти й жати, чи вставати з ліжка! Справа не в актуальності. «Актуально» — не те слово. Це термінове завдання! І воно повинне стати змістом нашого життя. Християнин — це свідок.
Олександр Головій:
згадуючи місіонерські дороги, 16.12.2016
Коли прийшла свобода для проповіді Євангелії, молодь стала використовувати всі можливості, щоб свідчити про Ісуса Христа. Ми й раніше свідчили, але в 1990-х з’явилися найбільш сприятливі обставини.
Я завжди мав бажання проповідувати Євангелію. Ще більше воно запалювалося, коли чув розповіді братів, які поверталися з місіонерських полів. Завжди мріяв, щоб і самому поїхати. Пам’ятаю, навіть дехто з нас давав Богу обітницю, що до 25 років не буде одружуватися, а повністю присвятить молодість Йому. Зрештою, я одружився у 28.
«Місіонерський бум» на Кубі, 8.04.2016
Острівна держава Куба розташована лише за дев’яносто миль від побережжя США, але вона все ще залишається загадкою. Протягом десятиліть режим Кастро здійснював жорсткий контроль над громадянами країни, її економікою й релігійним життям. Тепер же, коли стосунки між Кубою та США розморожені, увесь світ може по-новому поглянути на Кубу, а також на її церкву.
Грузинські дороги українського місіонера, 8.02.2016
Тепер на базарі чи в іншому багатолюдному місці можна побачити чоловіків із плакатами на спині та грудях: «Увага! Бог буде судити тебе за твої гріхи. Покайся, віруй в Господа Ісуса Христа — і ти спасешся». Це вуличні євангелісти, я б сказав, рятувальна служба Ісуса Христа. Вони попереджають про небезпеку й відвертають багатьох від вічної загибелі. Автор цих плакатів — Олександр Курченко, місіонер місії «Голос надії», який і сам їх незмінно використовує у своїх євангелізаційних заходах. А з 27 червня по 7 липня він з командою однодумців за своєю методикою проповідував у Грузії.
Петро Федорусь: спасти одну людину — спасти весь світ!, 8.02.2016
Петро Федорусь народився у с. Перемилі Горохівського р-ну на Волині 1959 року. Був членом євангельської церкви села Іванівка. Два роки працював в місії «Голос надії» (1900 –1992). Викладав у Московському теологічному інституті та у Слов’янській біблійній школі. Зараз проживає в селі Липно на Волині.— Як у вас з’явилося бажання благовістити і коли ви вперше поїхали на місію?
Місії «Голос надії» — 25, 16.09.2015
У далекому 1990 році, коли жителі Радянського Союзу на повні груди вдихнули ще не до кінця усвідомлену за зрозумілу свободу, виявилися люди, готові до таких змін. Ця готовність була скоріше духовно-психологічною, бо не мала чітких планів, освіти, досвіду. А мала основне — готовність свідчити про Ісуса Христа. Саме відтоді розпочала свою працю луцька місія «Голос надії». Нині вона відзначає ювілей — 25 років діяльності. У її складі — понад 400 місіонерів, які працюють у майже 30 регіонах. Наша розмова з її неззмінним директором Миколою Синюком та його заступниками Віталієм Онищуком та Євгенієм Мельничуком.
Український дотик до Японії, 22.01.2015
Надія ЦВІЛЮК, 25 років, перший український місіонер в Японії: «Ми знаємо про Японію як про багату країну, яка попереду всіх у науці, техніці, медицині. Найкращі автомобілі, найсучасніші роботи, найшвидші поїзди… Але чомусь ми не чуємо про християн із Японії. Православні, католицькі та протестантські церкви разом узяті там становлять лише 1% від усього населення. Разом з матеріальним процвітанням в країні великий духовний занепад. При цьому місіонери туди практично не їдуть…»
Вода тече туди, де низько, Дмитро Довбуш, 30.11.2011
Дорога пролягла поміж горами, що поросли лісом, і пологими схилами, засіяними збіжжям. У долинах відкривалися погляду поселення каскадом невеличких хаток. Невід’ємний атрибут Карпатських краєвидів – копиці сіна, порозкидані на клаптиках вільної від лісу землі. Наше місце призначення – дитячий християнський табір «Вітрила надії», започаткований минулого року подружжям Петра та Оксани Височанських зі Сколе.
Раптом дорога впирається прямісінько в гірську річку (як потім дізналися – річку Прут)! Що ж далі? Ніякого містка немає! Але Петро Височанський, зустрівши нас привітною усмішкою, веде услід за собою, і наші мікроавтобуси убрід перетинають перешкоду.
Покликані дарувати надію, Надія Мудрієвська, 1.11.2011
Ще з 2000 року ведеться навчання в Тернопільському біблійному інституті «Серце допомоги», де протягом семи місяців студенти отримують теоретичні та практичні знання, які згодом застосовують у місіонерстві. Випускники цього інституту працюють у Кенії (Африка), Узбекистані, Туркменістані, Киргизстані. Зараз ще одна група місіонерів готується до поїздки в Індію, де має намір працювати з дітьми, батьки яких загинули під час нещодавніх переслідувань християн.
Про свою роботу в Кенії розповідає Надія МУДРІЄВСЬКА.
Місіонерські дороги Індії, Розповідь про працю місіонерів в Індії, 22.09.2009
Останнім часом погляд західних місіонерів все більше прикутий до Індії — країни, де дивовижним чином переплелися сучасні здобутки науки та індустріалізація з жахливою бідністю та марновірством. Не стоять осторонь цього і українські місіонери. Газета «Голос надії» (№ 6, 2009), яку видає однойменна місія писала про короткотривалу поїздку місіонерів в Індію. За сприяння місії «Good Samaritan» розпочала постійну працю в цьому регіоні також рівненська місія «Добрий самарянин».
Окрім того, вже багато років там працюють місіонери Стан і Лана. Жителі Карелії, вони в 90-их роках прийняли Ісуса у своє життя через проповідь місіонерів луцької місії «Голос надії». Пропрацювавши декілька років місіонерами в Карелії, прийняли рішення поїхати в Індію. І вже багато років живуть там і працюють, проповідуючи Євангелію, утворюючи церкви, допомагаючи нужденним. >>>
|
