Зародження та розвиток п’ятидесятницького руху в Україні. Історична довідка, Юрій Вавринюк, 29.08.2011

Емігранти, Олександр Шевчук, 30.09.2011

Вихор перебудови наприкінці 80-х років минулого століття приніс у наш повсякденний лексикон новий термін: емігранти. Десятки, а можливо, і сотні тисяч українців, росіян, білорусів несподівано стали «вигнанцями на чужину» (саме так пояснюється термін «емігрант»). А втім, мало кому відомо про інші хвилі еміграції українських християн на чужину. Їх було декілька, не менш значимих та масових як теперішня. Але найбільш цікавою, інтригуючою, навіть надприродною була еміграція порівняно невеликої групи віруючих, яка розпочалася на початку 30-х років і розтягнулася більш як на двадцять років. Їхня дорога пролягла майже через усі континенти. Цей важкий, іноді трагічний вихід українських та російських вигнанців через Китай, Австралію, Південну Америку був під безпосереднім керівництвом Господа. Від самого початку і до кінцевої мети вони йшли, керуючись вказівками Святого Духа. >>>

Розстріляна віра, Юрій Вавринюк, 10.05.2011

... Ішов березень 1944 року. Німецькі війська прокотилися назад на Захід. «Партизанка», як тут кажуть, відчула себе вільніше і почала проявляти свою владу, тим більше, що свої, радянські війська, яких так чекали партизани, були зовсім близько. По селах оголосили мобілізацію чоловічого населення. Приблизно за тиждень чоловіків попередили про те, щоб готувалися «бити ворога». У це число потрапили і віруючі брати... >>>

«...Іншi зазнали кайдани», спогади Пилипа Швирида, 22.03.2011

Пилип Гаврилович ШВЕРИД народився 18 жовтня 1926 року в селі Берестівка Володимирецького району Рівненської області у багатодітній сім’ї. 10 грудня 1940 року навернувся до Господа, активно долучившись до духовного служіння. Наприкінці війни за свої християнські переконання був заарештований і засуджений на 10 років заслання, яке відбував у сумновідомому селищі Сухобезводне. Після відбуття терміну він залишився жити у Горьківській (тепер Нижньогородської) області. Кілька десятиліть виконував пресвітерське служіння, згодом — єпископське. Про своє перебування в ув’язненні розповідає у своїй книзі «Гонения христиан в России». >>>

Сторінки історії. Пуритани , Підготувала Ольга Міцевська, 5.01.2011

Перебираючи в пам’яті прізвища історичних осіб та назви релігійних рухів, які вирізнялися особливою святістю, наша редакція чомусь спинилися на пуританстві. «Що ж насправді личить святим?» — це питання особливо гостро постало в часи Реформації, одним із етапів якої став пуританський рух >>>

Російські дороги фінських місіонерів, Марта Пейсті, 25.03.2010

Я з дитинства відвідувала недільну школу. В нашу церкву (Марта проживала у Фінляндії — прим. редакції) приїжджали місіонери з різних країн. Мене завжди цікавили деталі про ті країни, про які розповідали місіонери, показуючи певні предмети, привезені звідти. І тоді я часто думала про те, як би я хотіла стати місіонеркою. >>>

Микола Ге: у пошуках істини, Ольга Міцевська, 22.09.2009

Було це в 1980 році в Петербурзі. В імператорській Академії мистецтва відкрилася чергова виставка творів живописців. Люди, які розуміли що й до чого, придирливо розглядали полотна та скульптури, а той, хто багатший, подумував: а чи не прикупити йому щось для поповнення власної колекції. Одна робота видалася багатьом надто зухвалою. Називалася вона «Що є істина?» На картині Христос і Пілат, автор — Микола Ге. Високий сивочолий чоловік років шістдесяти стояв неподалік від картини і вислуховував критику з приводу того, що дозволив собі зобразити Спасителя не таким, як люди звикли Його уявляти. >>>


Канон Нового Заповіту, 22.09.2009

Всі християнські церкви вважають Новий Заповіт абсолютною істиною. Але хто й коли сформував його в єдине ціле, хто визначив, які саме з безлічі різних книг про життя Христа та апостолів мають увійти у його склад? Дехто вважає, що християнський канон виробили церковні собори, однак це зовсім не відповідає істині. Жоден з Вселенських Соборів не розглядав питання канонізації церковних книг. На них відбувалося чітке оформлення і закріплення віри традиційної церкви, формулювання її головних догм і вибудовування церковної ієрархії. Але паралельно з цим під контролем голови Церкви — Христа закінчилося формування канону Священного Писання, який був незмінним критерієм віри та богопізнання і тим еталоном, на який Церква мала орієнтуватися. >>>


80 років Союзу церков християн віри євангельської, Історична довідка, ФОТО, Юрій Вавринюк, 22.09.2009 >>>