Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2023
«Чи є справедливість на світі»

 

 

 

Фотопроповідь

Фотопроповідь

Фотопроповідь. Застільна молитва, 10.10.2023
Норман Роквелл — знаменитий американський живописець та журнальний ілюстратор ХХ століття, який багато років співпрацював із провідними журналами США. Коли в 1955 році журнал The Saturday Evening Post провів опитування своїх читачів, яка ілюстрація Нормана Роквелла їм найбільше подобається, то більшість назвали картину «Застільна молитва».

Ремесло відновлення. Олег АБРАМОВ, 10.10.2023
Кінцуґі — це японське мистецтво відновлення розбитих предметів. Розбитий на уламки предмет не викидається на звалище як такий, що втратив своє призначення, форму, образ, але відновлюється — дбайливо, ретельно, послідовно... Уламки знову з’єднуються, але їх пов’язує не клей, а золото! Саме золота суміш тримає воєдино те, що перетворилося на уламки, і дає їм нове життя, форму, образ та призначення у відновленому статусі.

Фотопроповідь: Дві церкви, 10.10.2023
Є моменти в житті, коли перевіряється фундамент будівлі. Якщо подивитися поверхневим поглядом — усі будиночки стоять рівно. Звісно, одні більш чепурні, інші трохи обдерті. Але головне те, що сховане від поглядів — фундамент. Церкви регулярно проводять богослужіння, гарно одягнуті люди спішать до храмів… Але коли приходить випробування стихійним лихом, відразу стає видно, чи був міцний фундамент. Видно з того, що одні будинки лишаються стояти, а від інших лишаються тільки руїни.

Фотопроповідь. Всемогутня слабкість, або Розстріляний Бог. Дмитро ДОВБУШ, 27.03.2023
«Де був Бог?» — мабуть, одне з найгостріших буттєвих питань, яке ставлять люди під час війни. Люди, які пережили тортури, перед очима яких відбувалися звірства, які втратили своїх близьких… Ці запитання найчастіше бувають риторичними й стають вираженням глибокого болю та відчаю. Відповідей на них одночасно і безліч, і немає жодної. Універсальної немає насправді.

Фотопроповідь. Криваві літери на стіні церкви. Юрій ВАВРИНЮК
…Нещодавно, у черговий раз переглядаючи пожовклі фото, зацікавився однією світлиною. Точніше — невеликою деталлю на ній, яка була всього-на-всього заднім фоном. На світлині — молодь однієї із сільських протестантських церков. Село Горичів, що біля Володимира-Волинського. Дата: десь кінець 40-х — початок 50-х років минулого століття. Світлина як світлина, в альбомі моїх батьків таких десятки. Любили молоді тоді фотографуватися, хоча й селфі ще не винайшли. Дуже багато фото є саме на цьому місці, біля того ж будиночка. Хоча не просто будиночка, це — дім молитви баптистів. Ще довоєнна будівля, він зберігся з численними реставраціями донині.

Фотопроповідь. Християнство «дірявих відер», Дмитро ДОВБУШ, 15.03.2018
Цей демотиватор нагадав мені дві історії з життя, ілюстраціями до яких можуть стати наведені світлини. Перший випадок — зі шкільного життя. Діло було після уроків, коли більшість учнів уже розійшлися, залишилися тільки чергові й ще кілька чоловік. Як буває, хлопці стали дуріти, забрали в когось із дівчат пенал (чи-то якийсь інший предмет, точно не пам’ятаю), і стали кидали одне одному, поки дівчина за ним бігала. У якусь мить пенал кинули мені, але, намагаючись його зловити, я якось незграбно посковзнувся на ганчірці й упав.

Фотопроповідь. Життя сильніше за смерть, Геннадій АНДРОСОВ, 27.12.2017
Ця дівчинка прийшла набрати води в пластикову пляшку до дому молитви «Церкви Христа Спасителя» у м. Красногорівка Донецької області. На стіні будинку видно сліди від осколків снарядів, що недавно розривалися біля церкви. Коли розпочалася війна, то в першу чергу місцеві жителі відчули гостру нестачу питної води. Тому члени «Церкви Христа Спасителя» не стали чекати на допомогу ззовні, а своїми силами вручну пробили свердловину.

Скорботний Христос, Юрій ВАВРИНЮК, 30.06,2015
У древньому Львові є цікава архітектурна пам’ятка — каплиця Боїмів. Вона приваблює надзвичайно красивим інтер’єром: неймовірна кількість фігур і фігурок, розп’яття, кесони на куполі, епітафії — і все це з каменю. Фасадна стіна вкрита суцільною кам’яною різьбою, на верхньому ярусі багатофігурні барельєфи, вкриті філігранною різьбою колони. А ще каплиця знаменита сидячою постаттю скорботного Христа, яка вінчає купол. Під ним по колу написано латиною: «Перехожий, зупинись і подумай, чим страждання твої більші за Мої».

Хліба та видовищ! Дмитро ДОВБУШ, 9.12.2014
Чого шукають ці люди на березі Галілейського моря?
− Де Він? Де Учитель?
− Кого ви шукаєте?
− Ісуса Назарянина! Він ще учора був на протилежному березі!
− Він вчинив велике чудо!

Яке ж призначення Церкви?, Юрій Вавринюк, 3.05.2014
Ці фотографії облетіли цілий світ. Вони увійшли у золоту фотоскарбницю новітньої української історії. Вони стали символом київського Майдану. А ще — стали символом практичного християнського милосердя. І коли говорити про вплив церкви на суспільство, неможливо знайти для цього більш значущої та красномовної ілюстрації. Київський Михайлівський собор під час бойових дій у центрі української столиці перетворився на лікарню. Там, де ще вчора в тиші та благоговінні люди схиляли коліна, сьогодні схиляються лікарі над пораненими.
Комусь це може видатися блюзнірством чи оскверненням святого місця. Аж ніяк! Навпаки, саме такою повинна бути Церква!

Пам'ятник у Рурмонді, 3.01.2014
У середині дев'ятнадцятого століття в невеликому голландському містечку Рурмонді сталася незвична історія. Бравий полковник кавалерії ван Горкум, протестант, зустрів панночку-католичку зі шляхетної родини ван Афферден. Зустріч виявилася доленосною — вони полюбили один одного й вирішили одружитися. На жаль, міжконфесійні шлюби, та ще й між людьми з різних станів (а наш полковник міг похвалитися лише військовими заслугами, а не знатністю роду) у ті часи суспільством аж ніяк не заохочувалися.

Така складна проста арифметика, Сергій Луганський, 18.06.2013
Натрапив якось в інтернеті на одну замітку з виразно гумористичним підтекстом. Вона була написана людиною освіченою, що добре розуміється у вищій математиці. Для мене це надто високий рівень, тому я навіть не робив спроб скопіювати текст, пішовши шляхом найменшого опору — просто сканував замітку у форматі фото. Не намагайтеся розібратися у тих складних значках — для більшості читачів, як і для мене, вони нічого не кажуть. Проте, мене зацікавив текст-пояснення. Виявляється, просту арифметичну дію, таку, як наприклад, 1+1=2, можна для солідності настільки ускладнити, що читач вигукне: «Вау, яка розумна людина!»

Коли не можна затулитися Біблією, Юрій Вавринюк, 5.04.2013
Однією з найулюбленіших тем українських (і не тільки) журналістів є тема життя та поведінки народних обранців — депутатів Верховної Ради. Що тільки про них не пишуть, яких тільки «смажених» фактів про них не назбирано! Правда, з них усе «як з гуски вода». Вони й далі поводяться так, як хочуть, і роблять, що хочуть. Але я не про політику. Я про наше людське фарисейство, нашу дволикість та лукавство.

Фотопроповідь. Пам`ятайте дружину Лотову, Юрій Вавринюк, 18.10.2012
На древній палестинській землі, по якій ходив Авраам зі своїм племінником Лотом, на березі знаменитого Мертвого моря стоїть одинока скеля. Скеля як скеля, хіба що трохи незвична за формою. Але вона здавна привертає увагу людей, особливо туристів, тим, що за своїми обрисами нагадує фігуру жінки, як стверджують місцеві жителі — Лотової дружини.

Фотографія надії, Юрій Вавринюк, 20.03.2012
Можна по-різному ставитися до цього фото: як до сентиментальної наївності фотомоделі, підприємницької знахідки вуличного фотографа чи просто як до «прикольної» картинки (саме під такою рубрикою здебільшого подається ця світлина в інтернеті). А втім, це фото, зроблене кореспондентом Ассошіейтед Пресс Майклом Нешем у далекому 1946 році в зруйнованій війною Варшаві, стало класикою. Він зафіксував не просто вуличну сценку, яка спершу може здатися банальною чи викликати посмішку, це символ надій людей, які пережили страхіття Другої світової.

Біблійна «гідравліка», Михайло Юнаковський, 27.12.2011
У ранньому дитинстві я ніяк не міг зрозуміти, як водії здоровенних БєлАЗів можуть таким маленьким кермом повертати такі величезні колеса. У шкільному підручнику була картинка, на якій дорослий чоловік був сфотографований на фоні величезного автомобіля. Пам’ятаю, він ледь досягав половини висоти колеса. Отож керування таким велетом для мене залишалося великою таємницею.

Кочівники, Світлана Андрейченко, 26.09.2011
Проживаючи багато років у Монголії, ось таку картину я спостерігаю з наших вікон кожного травня-червня: люди масово виїжджають зі своїх квартир. Куди вони їдуть? Та хто куди! Хтось вирішив переїхати в інше місто, хтось просто продав квартиру, щоб вкласти гроші в бізнес, хтось переселяється до родичів чи ще кудись. Кочівники! Приходить сезон — і не має значення, що живуть вони не в юртах, а в сучасних будинках, все одно кочують… >>>

Як зустрічають зірок, Юрій Вавринюк, 22.03.2011

Водяна могила, Юрій Вавринюк, 18.11.2010
Слово Боже, розповідаючи про духовний світ, часто використовує земні образи. Прості, зрозумілі, яскраві. Апостол Павло у своєму листі порівняв хрещення зі смертю, з могилою: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим. 6:3-5). >>>

Віруй стильно, спасися модно, Юрій Вавринюк, 16,03.2010
Останні роки в інтернеті набули широкого поширення демотиватори — зображення з відповідним, часто гумористично-іронічним підписом. Один з них привернув мою увагу не стільки зображенням (дорогі золоті хрести, оздоблені коштовним камінням нерідко можна побачити на грудях сучасних священнослужителів), а досить оригінальним та несподіваним підписом. Він дуже вдало відображає сучасне ставлення багатьох людей до віри: «Віруй стильно, спасися модно».

«Щас спою!», або Невеселі роздуми про веселе життя
Натрапив нещодавно в інтернеті на рубрику «Незвичайні пам’ятники». Серед десятків різних скульптур звернув увагу на одну, яку встановлено в російському Томську. Це фігура Вовка із славнозвісного мультфільму «Жив-був пес». Без перебільшення, творці мультфільму створили справжній шедевр, сюжет і фрази з якого стали крилатими. Тому не дуже здивувався, коли побачив героя цієї казки в бронзі й саме в цій блаженній позі.

 

 

 

Людяність — це дуже важлива риса, особливо для християнина,
тому що Бог створив нас передусім не віруючими,
а людьми.

Віталій ЯЦЮК

Українська християнська поезія Місія "Голос надії"