Як вийти заміж після 30?

Я стояла перед дзеркалом, збираючись на роботу. Новий ранок, старі думки: «І справді, хто тебе полюбить? Ці зайві кілограми не просто роблять тебе непривабливою, вони відштовхують. На твоєму обличчі з печаткою гормонального дисбалансу не зупиниться жоден погляд. Ніхто не зверне на тебе уваги, і ніхто ніколи не полюбить.

Раптом пригадалася моя молитва покаяння. Змучена гріхом у свій 21 рік, стою на колінах: «Господи, ось я. Таке коротке життя, а здається вічністю, бо повне гріха й бунту. Прости. Якщо я Тобі на щось пригоджуся, якщо Ти маєш для мене якийсь план, прийми мене й використовуй для Своєї слави».

Я плакала. Чи прийме? Чи треба я Йому? І невпевнено прошепотіла: «Господи, захисти мене від закоханостей та побачень. Більше не хочу. Зачини моє серце, поки не прийде в моє життя ВІН…»

Через кілька місяців мені 30, а ВІН не прийшов. І, мабуть, не прийде… Та й як же ВІН прийде? Подивися на себе…

Раптом тепло розлилося по серцю… «А ти подивися на МЕНЕ…»

І десь у самому єстві зазвучали слова: «Як Господь закрив твоє серце, так Він відкриє серце ЙОГО й вкладе ЙОМУ любов до тебе».

Тими днями ми з колегами святкували весілля однієї молоденької сестри. Веселилися, смачно їли й спілкувалися. Раптом одна з колег каже: «Цікаво, а котра з наших дівчат наступна вийде заміж? Я думаю, що це буде…» — і назвала ім’я сестри, молодшої за мене років на 7-8. Мене в людському списку наречених уже не було.

Я поверталася додому, майже не бачачи дороги від сліз: «І правда, подивися на себе, ти нікому й ніколи не будеш потрібна»… Удома лягла лицем до землі й через схлипування казала: «Господи, бажаю Тебе більше, ніж бажаю чоловіка. Якщо Твоя воля в тому, щоб я була сама й лише Твоєю, я готова, я приймаю… Ось я».

І знову тепло розлилося по серцю… «Дивися на МЕНЕ…»

За тиждень мені 30. Раптом — теплий стук у серце. Хто там? І знайомий голос: «Це ВІН».

Валентина НЕВМЕРЕЖИЦЬКА,
жіноче служіння УЦХВЄ

Благовісник,2021,4