Благовісник

Божа сила

Я відвідував Україну вже багато разів — переважно Схід. І для мене за честь бути сьогодні з вами в Луцьку. Брати, ви служите у справді складні часи. Та, незважаючи ні на що, Бог благословляє п’ятдесятницький рух в Україні. Хочу привітати вас від п’ятдесятників Америки та всього світу. Ви — наші брати й сестри, ми молимося за вас! Де б я не бував у світі, майже на кожному богослужінні в якийсь момент хтось піднімає руку й каже: «Нумо помолимося за Україну!» І ми знову й знову молимося, щоби Бог зміцнив вас у цей непростий час. П’ятдесятницький рух світу з вами.

У 1990-х роках я перебував багато місяців на сході України, де сьогодні дуже важко проводити богослужіння та благовістити. Але той час був часом пробудження в Україні. І я вірю, що одна з причин, чому ви сьогодні переживаєте такі виклики — сатані не подобається та праця, яку ви здійснюєте.

«У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені» (Кол.1:29).

У Посланні до колосян використано грецьке слово «ενεργεια» («енергія»), яке означає «ефективність» або «сильна робота». Загалом воно використовується в Новому Заповіті вісім разів, і щоразу йдеться про надприродну силу. Кілька разів це слово вживається в контексті диявольської сили, але переважно — у контексті сили Святого Духа.

Ми знаємо, що Святий Дух — більше ніж просто енергія. Він третя особа Божества, Він Бог. Але Він також Той, Хто дарує нам силу з небес. Хочу нагадати вам сьогодні, що Господня енергія ніколи не виснажується. Господня енергія непереборна, незбагненна й нескінченна. Прямо зараз, умить Бог може відповісти на молитву кожної людини на планеті — кожної з 8 мільярдів, і при цьому Він ні на йоту не втратить Своєї сили. Бог ніколи не втомлюється, Йому не потрібно відпочивати. 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік — Він сповнений сили. І саме Святий Дух приносить Божу силу в наше життя. Та сама сила, яка воскресила Ісуса Христа, дарована нам Святим Духом.

Якось Ісус Христос із учнями прийшли в північне місто Кесарію. Я був у цьому місті. У ньому є глибока печера, і греки вірили, що це вхід у підземний світ, яким править бог Пан. Греки молилися Пану, щоб він нагнав страху на їхніх ворогів, щоб ті лякалися й тікали. Звідси походить слово «панікувати». І саме в цьому місті, можливо, стоячи прямо перед цією печерою — входом у потойбіччя, Ісус Христос каже учням: «На скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її». Іншими словами: Церква буде настільки сповнена Божою силою, що її ніхто ніколи не зможе зупинити. Бог каже: «Я дам вам таку енергію, що ви ніколи не будете лякатися й панікувати». Як написано: «Більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (1Ів.4:4). Ісус обіцяє надприродну силу Святого Духа.

І коли настав день П’ятдесятниці, і учні були зібрані разом, раптом почувся шум із неба, як від потужного вітру, який наповнив те місце, і язики полум’я зійшли на кожного з них. Кожен відчув вітер, кожен отримав вогонь. Вони сповнилися Святого Духа й стали говорити іншими мовами. День П’ятдесятниці став демонстрацією надприродної Божої сили — вітер, вогонь, енергія наповнили церкву, щоб вести її далі згідно з Божою волею. Нам потрібна ця сила!

Диявол розуміє, що Церква наповнена Божою силою. Він не зміг спинити П’ятдесятниці. Тому він намагається хоча б сповільнити її вплив на своє царство. Від часів апостолів до сьогодні він намагається забрати надприродну Божу силу, яку подарував нам Святий Дух. Я хочу звернути увагу на чотири способи, які ворог використовує, щоб захистити Царство темряви й зупинити Церкву.

Розділення

Перш за все диявол намагається принести розділення. На початку Дій святих апостолів написано, як послідовники Ісуса Христа боролися з розділеннями. Зокрема, були постійні суперечки, спричинені питанням спасіння язичників. Диявол знає, що єдність — велика сила. Коли ми маємо єдність — це надприродна синергія. У книзі Повторення Закону (32 розділ) сказано, що з Богом один може прогнати тисячу ворогів. Згідно з нашою людською математикою двоє мали б прогнати дві тисячі. Але згідно з Божою математикою один проганяє одну тисячу, а двоє, коли вони разом — десять тисяч! Бог цінує єдність. Коли ми в єдності, Бог із нами й робить те, що ми неспроможні зробити самі.

Усім відомо, що через явище ділення атому була винайдена атомна бомба. Коли атом розщеплюється, починається ланцюгова реакція з великим вивільненням енергії. Це одна з найпотужніших речей, яку бачив світ науки. І ми знаємо, які страшні наслідки має цей винахід. Але науковці пішли далі: якщо розщеплення атома вивільняє таку силу, то що буде, якщо навпаки — поєднати два атоми. І через явище злиття атомів була винайдена воднева бомба — у тисячу разів потужніша за атомну. Виявляється, єдність дає набагато більше сили, ніж розділення.

Сьогодні дуже важливо, щоб церква Ісуса Христа мала єдність. Є речі, які ніколи не відбудуться, доки Божий народ не об’єднається. Коли Ізраїль мав увійти в Ханаан, два з половиною племена сказали Мойсеєві й Ісусу Навину: «Ми залишимося тут, на східній частині Йордану, нам тут добре. А ви вже йдіть далі, бийтеся з усіма тими гігантами». Але Мойсей та Ісус Навин відповіли: «Ні! Ви можете пізніше тут замешкати. Але зараз ми всі повинні бути разом». І всі племена Ізраїлю перейшли Йордан, усі обходили єрихонські стіни, усі сурмили в сурми, — і в єдності вони отримали перемогу.

І в цей час в Україні Тіло Христове повинне бути в єдності. Це критично важливо — щоб серед церков сьогодні була єдність. Хочу сказати вам пророче слово: одна з речей, яка стримує ворога України — це сила Церкви й сила молитви. Тому Церква має стояти в єдності перед Богом, щоб Він змилосердився й дав перемогу! Амінь. Дещо відбувається, тільки коли ми разом.

Часто приходять труднощі, які розділяють церкву. Інженери знають, що тертя теж забирає енергію, але воно не приносить користі. Коли в церкві тертя, Божа сила витрачається не на те, для чого вона призначена. Коли ми боремося один проти одного, ми не боремося проти темряви й диявола. Тому ворог старається завжди принести розділення.

Відволікання

У шостому розділі Дій читаємо про вдів, які були в єрусалимській церкві. Удови з огречених нарікали, що їм приділяють менше уваги, ніж єврейським. І апостоли мусили щось із цим робити. Але в якийсь момент вони сказали: «Стоп, щось тут неправильно! Турбуватися про вдовиць — це богобійна справа. Але це не наше покликання, ми покликані служити Словом і молитвою. Тому виберімо інших людей для служіння вдовам». Вони зрозуміли, що їм не потрібно відволікатися. І тоді, написано, Боже Слово росло й дуже множилося число учнів, і багато священиків були слухняні вірі. Коли апостоли перестали відволікатися, це дало свої плоди.

Часто Церква робить багато добрих справ, але недостатньо Божих справ. Сьогодні час, коли особливо важливо пам’ятати: основні речі мають лишатися основними. Бог покликав нас розповідати Добру Новину про Ісуса Христа загубленому світу. Я вірю у важливість служіння милосердя — годувати, одягати, служити сиротам і вдовам… Це все біблійно й потрібно. Але хочу нагадати вам, що завжди набагато простіше дати людям фізичного хліба, ніж допомогти їм зрозуміти, Хто є Хлібом Життя. Ми можемо іноді відволікатися на те, що простіше. Не втрачаймо головного.

Подвійність

У п’ятому розділі Дій святих апостолів записана історія про Ананія та Сапфіру. Бог потужно діяв у церкві. Люди віддавали все, служачи один одному. Варнава продав своє поле й віддав усі кошти церкві. Ніхто не вимагав віддавати все, але він так зробив за велінням серця. Ананій і Сапфіра побачили це й теж продали свій маєток. Чоловік приніс апостолам частину коштів, а решту залишив собі. І тут не було нічого поганого, але він вирішив сказати, нібито віддав усе. Апостол Петро запитав: «Це ціна всієї землі?» — «Так!» — «Навіщо ти обманюєш Святого Духа?» Ось у чому проблема — Ананій намагався публічно бути одним, а приватно — іншим. У церкві він поводився так, а поза церквою — інакше. Він мав внутрішнє роздвоєння, жив подвійним життям.

Ось ця подвійність, що по суті лицемірство, була загрозою для першоапостольської церкви. І Святий Дух Сам сказав: «Я не дозволю цьому бути в Моїй Церкві!» Подвійність руйнує людину. Якщо ти постійно перед людьми один, а наодинці з собою — інший, це веде тебе до краху. Ми повинні бути чесними, наше публічне життя має відповідати приватному. Інакше ми не зможемо носити тягарі Божого народу й витримувати Божої присутності.

І якщо ми йдемо на компроміс, то зрештою впадемо. Ми знову й знову бачимо, як це відбувається сьогодні. Проповідники, які мають сильну харизму, помазання, авторитет, але не мають твердого характеру, самі не живуть так, як проповідують, мають успіх тільки до певного моменту. Вони ніколи не доходять до кінця. Святий Дух зупинив Ананія, він упав мертвим. Молоді люди його винесли. Іноді нове покоління мусить прибирати за попереднім. Прийшла Сапфіра, яка не знала, що відбулося. Петро і в неї запитав про ціну землі. І вона сказала те саме, що й чоловік. «Чому ви змовилися сказати неправду Святому Духу? Ті юнаки, які винесли твого чоловіка, вони й тебе винесуть», — сказав апостол.

Одна з речей, яку диявол завжди робить у церкві — він спокушує нас жити подвійним життям, жити у внутрішньому роз’єднанні. Тому що він знає: коли ми йдемо на компроміс, Божа сила витікає з нас. Але що сталося, коли Святий Дух зупинив цю роздвоєність у церкві? Щоразу більше й більше ставало людей, які повірили в Господа. І Божа сила діяла потужніше. Зносили недужих із усіх околиць Єрусалима, і на кого лише падала тінь Петра, той отримував зцілення, а також нечисті духи виходили. Помазання Святого Духа діяло у великій силі.

Розчарування

Часто розчарування й знеохочення приходять через утиски та гоніння, але в диявола є багато інших способів. Слово «розчарування» означає, зокрема, втрату відваги. Диявол завжди намагається вкрасти в християн сміливість, викликати паніку.

У Діях ми читаємо, що після дня П’ятдесятниці церква наповнилася Божою силою й сміливістю. Біля храму отримав зцілення чоловік, який не міг ходити. Три тисячі людей навернулися до Бога одного дня, п’ять тисяч — іншого. Божа сила діяла проти сил темряви. І в цей час синедріон арештовує Петра та Івана. Ті самі люди, які розіп’яли Ісуса Христа, тепер переслідують Христових учнів і забороняють їм проповідувати ім’я Ісусове. Але коли апостоли вийшли з в’язниці й розповіли церкві, то церква однодушно підняла голос і сказала: «Боже, почуй ці погрози! Почуй нашу молитву! Простягни Свою руку й даруй нам силу в ім’я Твого Сина! Більше Твоєї сили!» І тоді те місце захиталося, і вони сповнилися Святого Духа. Вітер, вогонь, тремтіння — Божа сила прийшла. І вони стали проповідувати Євангелію з відвагою. Вони не запанікували, не розчарувалися, не втекли. Вони отримали ще більше Божої сили. Ми живемо в час, коли ворог наполегливо намагається вкрасти в нас силу, забрати сміливість. І не тільки в Україні, я спостерігаю це в усьому світі — через важкі обставини, тиск, гоніння чи навіть війну.

Декілька років тому я був у Малайзії з командою молодих місіонерів. Два тижні ми служили в цій країні — стояла страшенна спека, наш одяг постійно був змоклим, а їсти доводилося таке, чого ми в житті не їли… У кінці подорожі я був надзвичайно виснажений і хотів чимшвидше дістатися додому. Останнього вечора я проповідував у столиці — Куала-Лумпур. Відразу після закінчення проповіді мене мали відвезти до Сінгапура, звідки я планував вилетіти в США. Решта команди мала летіти пізніше. Тож я проповідував, маючи в думках: скоро я поїду додому, їстиму страви своєї дружини й спатиму в будинку з кондиціонером. Я покликав — і люди вийшли наперед, ми стали молитися за них. Раптом одна гарна молода жінка стала кричати, махати руками — це були прояви нечистого духа. Наша команда забрала жінку в окрему кімнату й там молилася за неї, щоб не перешкоджати служінню. Коли пастор закінчив зібрання, я полегшено зітхнув: тепер — у Сінгапур і додому! Але стоп — я ж лідер команди. Як же поїду, не перевіривши, як у них справи?

Була 23-тя година. Зайшовши в кімнату, я побачив, що одержима жінка лежить на підлозі, кричить, пручається, її тримають за руки й ноги. І зрозумів: я не можу їх лишити ось так. І став молитися за Дженні (так звали цю жінку), забороняти нечистому духу. Кілька разів здавалося, що демон вийшов — вона затихла, тіло обм’якло. Але потім усе починалося знову. Перша година ночі, друга година, третя година… Я вже зрозумів, що в Сінгапур не потраплю. Але я не міг здатися — життя жінки в небезпеці, а команда дивиться на мене. Пам’ятаю: стою на колінах біля Дженні, команда стоїть навколо. Раніше я не мав такого досвіду, у книжках усе виглядало набагато простіше. Я казав: «Дияволе, я забороняю тобі!» А диявол відповідав: «Це я забороняю тобі!» Я перепробував усі формули, які знав, але повної перемоги не було.

Ми далі молилися. Це була тендітна жінка з тонким голосом, але раптом її голос став змінюватися на чоловічий. І ми почули: «Ти втомився! І я сьогодні отримаю перемогу!» Ми знаємо, що диявол — брехун, але це була правда — я справді був виснажений. Не знаю, як це відбулося, але мені здається, у ту мить Святий Дух торкнувся мене, і я відповів демону: «Ти правий — я втомився. Але Бог — ніколи не втомлюється, Він — Всемогутній, і ти будеш переможений в Ім’я Ісуса!» Ніби струм пройшов крізь мене. І Святий Дух дав видіння — ще малою дівчинкою Дженні багато разів зазнала сексуального насильства. Я усвідомив, що вона відкрила двері злу, щоби боротися з кривдниками. І я сказав їй: «Дженні, я бачив тебе дитиною і знаю, що ти пережила. Але Бог тут, і Він любить тебе, Він хоче торкнутися до тебе й зцілити!» І сталося щось надприродне — Божа присутність наповнила те місце. За мить нечисті духи лишили її. Жінка стала плакати, вона віддала своє серце Ісусу Христу, прийшло спасіння! У майбутньому Дженні стала щиро служити Богові.

Це була чудова перемога. Так, я не потрапив у ту ніч до Сінгапура. Але я більше не був утомленим — я отримав надприродну силу від Бога. Я розповів це не для того, щоб прославити себе, і навіть не для того, щоб поділитися свідченням Дженні. Я згадав це, щоб донести думку: навіть коли ви вкрай знесилені, здається, уже не можете рухатися далі, Бог має для вас надприродну силу.

«Бог відвічний Господь… Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. Він змученому дає силу, а безсилому міць» (Iс.40:28-29).

Бог ніколи не знесилюється. І коли ви втомилися, Він допоможе вам силою Святого Духа! Він буде поряд. Багато чого ми не можемо зробити власними силами. Нам потрібна сила Неба, щоб виконати своє служіння.

Коли я вперше приїхав в Україну, ми відвідали з Євангелією багато різних населених пунктів. Ще тоді я навчився їсти борщ і полюбив його. Це були чудові часи — аудиторії були наповнені людьми, багато наверталися до Бога. Пам’ятаю, як на заклик до покаяння встала ціла зала. Я тричі просив сісти, знову й знову пояснював, що значить прийняти Христа, перепитував, чи вони правильно зрозуміли, і знову всі піднімалися.

Пам’ятаю вечірню євангелізацію в Харкові, у парку — ця місцевість одна з перших зазнала обстрілів, коли почалася війна. У той вечір тисячі людей слухали Боже Слово, багато покаялися, отримали зцілення. Це було щось неймовірне. Коли зустріч закінчилася, я зійшов зі сцени, підійшов до машини, і раптом мене хтось схопив. Це був справжній український богатир — такий великий, ніби з якоїсь команди важковаговиків. Я відчув запах алкоголю. І він каже мені в обличчя: «Ненавиджу американців!» Я подумав: «Ну все, зараз як дасть — тут мені й кінець!» Але в ту мить я відчув присутність Святого Духа і відповів: «Добре… А я люблю тебе. І Бог тебе любить!» Він схилився на мої плечі, а вже через кілька хвилин молився молитвою покаяння. Пізніше ми дізналися, що його матір, християнка, два роки постила й молилася за спасіння сина. І Бог дав відповідь на її молитву через дуже втомленого проповідника. Тому що — не моєю силою, не моєю могутністю, але Духом Божим!

У цей період історії ворог намагається зупинити дію Святого Духа в Україні, використовуючи ті ж самі методи — розділення, відволікання, подвійність та розчарування. Він хоче зупинити працю, яку Бог робить у вашому народі. Тому я хочу вам сказати: не панікуйте, будьте сильними, будьте дуже відважними, тому що Господь Усемогутній із вами! І Він наділить вас надприродною енергією, щоб здійснити все, що ви не можете здійснити власними силами.

Вільям ВІЛСОН,
доктор теології, очільник Світової п’ятдесятницької спільноти (WPF)

Благовісник, 2,2024