Благовісник

Гріх фасадних стосунків у церкві

Уважається, що церква має бути дружнім, теплим, добрим і гостинним місцем. І у вашій церкві, імовірно, є служіння «першого враження», щоб нові люди відчули гарний прийом і душевний комфорт, як удома. Так і має бути, тому що часто нелегко відчувати себе насправді як удома, входячи в новий простір.

Проблема в тому, що переважно церковні стосунки не справжні. Це брехня. Це штучні стосунки, які тривають доти, доки ви догоджаєте штучній спільноті, яка вдає, ніби справжня. Це «потьомкинське» село, яке виглядає красиво, але це лише фасадна краса.

Ось індикатори того, що те, що ви вважаєте реальним, — хибне й штучне. Якщо ви покидаєте церкву з якоїсь причини, чи перестають люди з вами розмовляти? Чи припиняються стосунки? А це трапляється постійно, тому що, покидаючи таку церкву, ви порушуєте її правило, що «ми разом — єдина спільнота». Правда в тому, що в цих випадках ви не були справжньою спільнотою, але псевдоспільнотою, яка існує, поки перебуваєте всередині неї. Опинившись ззовні, ви помічаєте, що стосунки просто зникають.

Якщо ви ставите незручні запитання, а це дратує лідерів або команду — і вони перестають із вами розмовляти, то маєте розуміти, що стосунки, у яких перебуваєте, були не справжніми, а фальшивими й штучними. Від вас фактично відсторонилися й вислали за межі табору, і ви розумієте, що те, що вважали спільнотою, було спільнотою тільки тоді, коли ви згоджувалися з цією групою.

Показник штучних стосунків — те, як швидко людина переходить від перебування всередині до перебування ззовні. Це дезорієнтує та зводить із розуму: як можна за такий короткий час перетворитися з цінного члена спільноти на ізгоя? І ви запитуєте себе, чи було це все справжнім. І робите висновок, що не було. Раптом люди перестають із вами розмовляти й цікавитися вами, і ви розумієте, що опинилися поза «колом любові» цієї громади. Насправді, ви їм більше не потрібні!

Чому це важливо? Це важливо тому, що штучні стосунки — це стосунки вигоди, це несправжні стосунки. Вони не виражають тієї любові, яку Ісус плекає до нас і яку ми повинні відчувати один до одного, яка виходить глибоко з серця й триває в добру й лиху годину, коли є згода й непорозуміння. Справжню любов нелегко зруйнувати або піти від неї. Проте ми постійно так чинимо в церкві. Ти або всередині, або ззовні!

Я знаю людей, які взагалі більше не відвідують церкви після того, як зіткнулися зі штучними стосунками. Усвідомлення того, що їх люблять і цінують тільки тоді, коли вони дотримуються «лінії партії», було гіркою пігулкою. Вони розуміють, що їх і не любили зовсім.

Штучними стосунками рухає якийсь прагматизм. Ми не знайдемо й не втримаємо нових людей, якщо не будемо гостинною церквою. Але й не інвестуємо в ці стосунки, хоча вони потребують часу та зусиль. Ми хочемо мати спільноту, не докладаючи зусиль для безпосереднього її творення. Як писав Дитріх Бонгеффер у своїй книжці «Жити разом», це занадто серйозне зобов’язання. Тому в багатьох церквах стосунки виглядають реальними, але такими не є.

Бонгеффер говорить так про християнську громаду: «Людина, яка любить свою мрію про спільноту, зруйнує спільноту, але людина, яка любить тих, хто її оточує, створить спільноту». У цьому й полягає причина того, що в церкві багато штучних стосунків. Ми маємо мрію про спільноту. Маємо гасла для цієї мрії. Обожнюємо цю мрію, але насправді не обираємо любові до людей навколо, і наша мрія руйнує саме поняття справжньої спільноти.

Іноді я стикався з цим явищем у своєму церковному житті. Це боляче, сумно й збиває з пантелику. Але переконався, що те, що в мене було, — підробка, а те, чого хотів, — справжнє. Однак було дуже боляче. Я витратив певний період свого життя на мрію про спільноту, а не на реальну спільноту. А взагалі-то хочу справжньої.

Не погоджуйтеся на штучні стосунки в церкві. Вони фальшиві й не здатні витримати випробування часом або відобразити справжню любов, із якою Ісус закликає нас ставитися один до одного.

Т. Дж. АДДІНГТОН

"Благовісник", 1,2024