Благовісник

«Менахем»— «той, хто дає спокій»

Департамент освіти УЦХВЄ у співпраці з громадською організацією «Renewal» активно працює над розробкою онлайн-платформи «Оновлення», на якій буде розміщено проєкт «Менахем». Він міститиме матеріали для підготовки людей, які хочуть надавати першу духовно-психологічну допомогу тим, хто потребує. Про мету проєкту, про його ініціаторів та розробників, про організацію процесу навчання говоримо з директором Департаменту освіти Віктором ВОЗНЮКОМ.

— Розкажіть, будь ласка, про цю нову ініціативу Департаменту освіти. Коли й де ми зможемо побачити цей проєкт у дії?
— Ми працюємо над розробкою інтернет-платформи «Оновлення», на яку буде завантажено всі відеокурси нашого Департаменту, зокрема й проєкту «Менахем. Проте спочатку ми плануємо запустити проєкт «Вірую, обіцяю!» Це відео-матеріали до книги з однойменною назвою для підготовки до хрещення. Книга містить шість основних тем, у яких важливо орієнтуватися всім, хто готується до хрещення. До цієї книги ми розробили робочий зошит. А тепер готуємо аудіокнигу та відеоматеріали з викладом цих тем. Шість авторів, які готували теми до цієї книги, записали їх відеовиклад, тривалістю близько 40 хв на кожну тему. Він призначений для тих церков, у яких немає людини, яка може готувати до хрещення. Люди, які хочуть прийняти хрещення, можуть, маючи книгу й зошит для підготовки, прослухати ці відеоматеріали. Цінними будуть вони й для домашніх груп, а також для людей, які хочуть оновити в пам’яті основи того, у що вірять.

Ці матеріали плануємо завантажити вже на початку березня. А до кінця березня завантажимо повний обсяг матеріалів проєкту «Менахем». Ми провели й проводимо колосальну роботу, потрібно врахувати безліч нюансів. Цей проєкт включає 27 тем, поділених на модулі. У кожному модулі по 3-4 лекції, усіх модулів — 8. Загальна тривалість навчання — 8 тижнів. У кінці кожної теми будуть тести, а також можливість скачувати конспекти та додаткові матеріали. Доступний зворотний зв’язок. Доступ до платформи можна отримати лише після авторизації. Після успішного виконання всіх завдань студенту видаватиметься сертифікат про проходження навчання. Після завершення курсу можна й надалі при потребі отримувати індивідуальні консультації від менторів.

— Окресліть, якою ви бачите мету проєкту? І хто його ініціатори та виконавці?
— Загальна мета проєкту — дати відповідь на потреби багатьох людей під час духовно-психологічної, душеопікунської бесіди. Назву обрано не випадково, оскільки саме слово «менахем» з івриту означає «утішитель; той, хто дає спокій».

Виконавець проєкту — громадська організація «Renewal» (з англ. «Оновленя») у партнерстві з Департаментом освіти Української Церкви Християн Віри Євангельської. Ця громадська організація була заснована нашим департаментом для розширення можливостей діяльності. Разом із нею на базі департаменту також діє громадська організація «Асоціація християн-педагогів України».

Якщо говорити про організацію процесу, то над безпосередньою реалізацією проєкту працює молода креативна команда. Це освічені молоді люди, які знають тонкощі роботи в інтернеті, мають знання у різних сферах, орієнтуються в англомовному контенті. При потребі до експертної оцінки ми залучаємо команду Департаменту освіти. Це команда з понад 30 служителів, у яку входять керівники обласних управлінь освіти УЦХВЄ та ректори й декани провідних богословських навчальних закладів. Дехто з них бере безпосередню участь у підготовці матеріалів для книг та відеоматеріалів.

Виконавці ж проєкту — це люди, які компетентні в тій чи іншій сфері. Тобто спочатку ми окреслили своєрідний сценарій, план того, що ми хочемо бачити в проєкті «Менахем». А потім уже визначили спеціалістів, яких ми хочемо залучити для реалізації своїх ідей. Тож було задіяно служителів із різних євангельських церков не лише нашого братерства, а також досвідчених консультантів, психологів, юристів, лікарів, капеланів, військових. Надскладним завданням для нас стало знайти спеціалістів-християн у сфері психології, бо таких у нас дуже й дуже мало. Також намагалися знайти таких людей, які мають досвід переживання втрати чи роботи з тими, хто постраждав від сексуального насильства, чи хто працює як військовий капелан і т. ін.

Формат «Менахему» будується у вигляді запитань-відповідей. Цей формат ми обрали вже давно, бо зрозуміли, що саме так нині мислять люди. Варто зазначити, що це методологія рабинів. Вони так працювали віддавна. Також знаходимо цей метод у Августина Блаженного, трактати якого будувалися у вигляді розмови з учнями: учні ставили запитання, а він їм відповідав. Тож ми у своїх проєктах користуємося цим методом і бачимо, що він оправданий. І, повертаючись до «Менахему», хочу зазначити, що формулювання правильних запитань було доволі серйозною частиною роботи. Запитання складала наша молода команда, а потім ми шукали спеціалістів, які могли б дати на них відповіді. І я хотів би похвалитися ними й Господом: ці люди, готуючи запитання, перелопатили україно- та англомовний контент, вони провели моніторинг проблем, поспілкувалися з людьми, які могли б побути в ролі клієнтів, тобто здійснили величезну роботу.

— Хто може навчатися?
— Ця відеошкола для підготовки консультантів, які б надавали першу духовно-психологічну допомогу постраждалим від війни. Цей проєкт розраховано на широку аудиторію. Кількість студентів необмежена, оскільки це не вимірюється спроможністю навчального закладу, а можливостями Інтернету. І було б дуже добре, щоб із цими матеріалами ознайомився кожен, хто надаватиме допомогу постраждалим від війни. Бо ми стикнулися з тим, що наші люди активні в тому, щоб допомагати, але їхня ревність може бути, як писав апостол Павло, «не за розумом». І це може зашкодити людям.

Тому ми наполегливо рекомендуємо служителям усіх рівнів (від пасторів до вчителів недільної школи) пройти цей курс. Плануємо, що він буде не безкоштовним, але ціна буде невисокою. При цьому ми готові розглянути ситуації людей, які не мають змогу оплатити, і шукати мемо можливості допомогти їм. Ми чітко усвідомлюємо, що всі ті, хто працює в церкві з людьми, у якийсь момент стикнуться з тими, хто потребуватиме допомоги, і добре бути підготовленим до цього. Тим паче, що питання, які розглядаються в кожній темі, доволі практичні. Наприклад, хіба не важливо кожному знати відповідь на запитання: як донести скорботну звістку? Або: що казати людям, які пережили зґвалтування? І наші спеціалісти дають настільки глибокі відповіді, що, слухаючи їх, я іноді сам прозрівав. Здавалося б, відповіді їхні доволі прості, вони на поверхні, але, не маючи цих знань, можна зробити безліч фатальних помилок.

Консультант, який надає першу допомогу, повинен розуміти, що, стикнувшись із важким випадком, він має бути готовим спрямувати людину до відповідного спеціаліста, який би надав йому більш професійну підтримку.

Цей проєкт буде актуальним не лише для служителів із України. Хіба що тема «Допомога учасникам бойових дій» стосується тільки України. Усі інші теми порушують проблеми, із якими стикаються люди в усіх куточках світу.

Оскільки люди будуть заходити після реєстрації, то ми бачитимемо, хто з якого регіону. І ми будемо організовувати також і офлайн зустрічі з ними, щоб згодом, коли на наш телефон довіри надійде дзвінок із того чи іншого регіону, ми могли спрямувати людей до відповідного спеціаліста в їхній місцевості. Буде налагоджена співпраця також і з Департаментом душеопікунства.

Тобто наразі наше завдання запустити проєкт, який ми вже фактично наповнили матеріалами. А далі плануємо використовувати його в різних сферах і розширювати його можливості.

— Чи не вважаєте ви, що душеопікунську роботу передусім покликані виконувати пастори? Чи можуть і інші люди? Чи варто в церкві налагоджувати взаємодію між пастором і спеціалістами з певних сфер?
— Душеопікунство — це об’ємний процес. Він має духовний складник і професійний. Тому пастор обов’язково має бути задіяним.

Коли пастор ще й спеціаліст у певній сфері, наприклад, психолог чи лікар, — це ідеальне поєднання, тому що він орієнтується і в духовній, і в професійній площині. Але таке трапляється дуже рідко. Тому в церкві для надання душеопікунської допомоги людям мають бути задіяні різні спеціалісти, які знають, як професійно вирішити ту чи іншу проблему. Пастор, на якому лежить відповідальність за душеопікунство, має створити цю команду спеціалістів. Потім дуже важливо зрозуміти їхній рівень, правильно їх спрямувати, підготувати й постійно працювати з ними, щоб та допомога, яку вони надають, не суперечила Писанню. Пастор відповідає за те, щоб та допомога, яку надають спеціалісти, базувалася на духовній основі, а певна спеціалізація була лише інструментом для надання допомоги. Тобто психологія, юриспруденція, медицина — це лише інструменти, а основа — Слово Боже.

Якщо ж такої співпраці не ведеться, може відбуватися перекос у бік світської науки, і якщо брати певні напрямки психології, то вони можуть повністю суперечити Писанню. Чув про американські церкви, де психологи, яких не контролював служитель, активно користувалися психоаналізом Фрейда.

Тому завдання пастора, по-перше — усвідомити необхідність душеопікунської роботи в церкві, по-друге — організувати й очолювати команду зі спеціалістів та інших служителів церкви, які мають здібності до такої праці. І навіть якщо йому не під силу духовний складник, то з цим впорається створена ним команда, яку він спрямовує й контролює, щоб їхнє душеопікунство базувалося на Писанні.

Плануємо поширювати проєкт «Менахем», додаючи інші теми, як-от: «Консультування молоді», «Вирішення сімейних проблем» — сфер є безліч. І хочемо робити це на професійному рівні, знову ж таки задіюючи фахівців. Тобто ми плануємо вибудувати певну базу для навчання служителів нашого братства, яке доволі численне в Україні, щоб ми не посилалися на іноземних авторів чи викладачів із інших українських об’єднань.

Звісно, наші напрацювання можна критикувати. У нас є опція «вдосконалення», і ми нею часто користуємося. Проте важливо мати власні актуальні матеріали, що опираються на наше віровчення та богослужбову практику. Ці матеріали готує не одна людина, а ціла команда різних людей, тому не можна вважати їх якимись заангажованими.

Ми розуміємо, що важливо надавати матеріальну допомогу людям, маємо кошти на продуктові набори й таке інше, але, на жаль, не маємо усвідомлення, що дуже важливо також вкладати й в мислення, у формування світобачення християн.

— Чи може душеопікунство бути формальним? Як це виявляється? Що потрібно для того, щоб стати справжнім душеопікуном, який надає реальну допомогу?
— Я десь бачу нині фасадне душеопікунство у фразах типу: «Молися, сестро» або «Постися, брате». І за своєю суттю це значить: «Відчепися. Вирішуй свої проблеми сам». Бо коли людина справді надає певну допомогу, то це не можна назвати фасадним душеопікунством. Так, ця допомога може бути хаотичною, травмуючою, може завдавати шкоди. Але, як на мене, це вже не фасадні взаємостосунки, це відсутність знань, умінь та досвіду.

Тому в контексті сказаного, хочу зазначити, що деяким людям, зокрема й служителям, треба переосмислити свої погляди й зрозуміти, що душеопікунство потрібне. Війна підштовхнула нас до усвідомлення цього. Направду, люди раніше не стикалися з такими викликами й про деякі запитання, які нині можуть поставити люди, пастори два роки тому й не здогадувалися.

Тому передусім дуже важливо усвідомити потребу, сформувати команду, не боятися користуватися досвідом інших церков, якщо у вашій церкві такого досвіду ще немає. Саме для цього в нас діє Департамент душеопікунства. І служителі, які відчувають брак досвіду, можуть сміливо звертатися до відповідальних за це служіння, можуть пройти відповідні курси, які їм порекомендують. Нині, окрім онлайн проєктів, організовується безліч заходів офлайн. Доречно запросити досвідчених служителів і спеціалістів із певних сфер у свою церкву, щоб ті могли безпосередньо донести людям важливість та механізми душеопікунства. І там, де буде бажання служити й готовність удосконалюватися, місця для формалізму не залишиться.

Розмовляла Ольга Міцевська

"Благовісник", 1,2024