Куди ідеш, Україно?

Цю статтю із проханням зробити певну редакцію Віктор Дем’янович надіслав одному з працівників нашого журналу 26 вересня 2019 року. А вже через тиждень церква дізналася скорботну звістку про його несподівану смерть. Висловлюючи щирі співчуття родині та церкві, публікуємо останні слова служителя — слова болю та турботи, якими він звертається до церкви та всієї України.

Віктор Боришкевич народився 9 листопада 1954 року в с. Перетоки Костопільського району Рівненської області в багатодітній сім’ї служителя. З 1989 року служив пресвітером «Церкви Святої Трійці» (м. Рівне), з 2001 до 2018 року — старшим пресвітером Рівненського обласного об’єднання церков ХВЄ у сані єпископа, також був регіональним заступником старошого єпископа УЦХВЄ. 2 жовтня 2019 року — життя служителя обірвалося.

Щоб дістатися до мети, потрібно знати, де ви знаходитеся. А тоді: і додому, і до міста, і навіть до неба можна брати напрямок.

«Він — ворог народу! Він — іноземний агент», — так казали комуністи в 1960 роках про нашого тата, бо він не здавав молоко в сільську раду. Тато — інвалід дитинства, мама — колгоспниця, дітей — дванадцятеро! Коли потрібно було взяти коні в колгоспі для домашньої роботи — то в останню чергу, бо ти — «штунда», сектант.

Розганяли людей з богослужіння, обзивали, штрафували, а дехто і свободою поплатився.
Я з похвальною грамотою з математики вступив у Рівненський сільгосптехнікум. Два роки відмінного навчання — і вигнали, бо на уроці «Основи наукового атеїзму» сказав, що вірю в Бога. Коли спробував влаштуватися на роботу в Костопільський домобудівний комбінат, то начальник, побачивши моє прізвище на заяві, запитав: «Молитися ходиш?» — і не прийняв…

Розповідаю молоді про це й про те, як в армії переслідували. Молодь запитує: «А куди влада дивилася? А де Конституція була?»

У школі вчителі розповідали страшилки, що сектанти в жертву дітей приносять. Одного разу мій знайомий запитав войовничого комуніста: «У тебе скільки дітей?» — «Двоє». — «А в мене дев’ять. То хто в жертву приносить? Де твої діти?»

Біблія каже: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні… коли жодного з них не було…» (Пс.138:13-16). Ось як Бог дивиться на зачаття, на зародок людини. Що ж чинить народ країни, яка називається християнською. Офіційні аборти, неофіційні аборти… Офіційні вбивства, неофіційні вбивства… Закон дозволяє. Держава дозволяє. Народження дітей і благословення в цьому — це особлива тема в наш час.

Людина хоче комфортно жити. Одружилися і — «поживемо для себе». Одна дитинка — і достатньо. Світська жінка бажає нашій парі під час весільного обіду народити багато дітей. Її запитали: «А у вас скільки?» — «Ну, знаєте, час такий тяжкий. Прогодувати, виховати…» — «А чого ж ви молодятам бажаєте?» — «Знаєте, у вас це якось виходить!»

Небажання народжувати, а надто переривання вагітності — злочин і підпадають під відповідальність перед Богом і викликають відповідну Його реакцію (я не про демографічну ситуацію в Україні, хоча й це важливо).

А ми мову ведемо про відродження нації, духовний підйом…

Близько 90% населення визнають себе християнами, основою життя яких має бути Бог і Біблія. Та де ж там?! Нещодавно провели соціальне опитування, наскільки населення України християнське. Запитання були приблизно такими:

— Як часто ви відвідуєте богослужіння?
— Чи виховуєте дітей у християнському дусі?
— Чи жертвуєте на церкву?
— Чи сповідуєте вашу віру?
— Чи стараєтеся жити згідно з вченням Євангелії?
— Чи вірите в потойбічне життя?

Виявилося, що за цими критеріями християн в Україні — близько 2%!

Комфорт штовхає людей до щораз більшої розпусти. Апостол Павло пише: «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернутий, — щоб чинили непристойне» (Рим.1:18-32). Мова йде про ганебні одностатеві стосунки. На «честь» цього гріха вже й паради в нас проводять…

Йдемо в Європу, у світову спільноту. Там є чого повчитися стосовно економічного розвитку. Але як щодо християнства? Храми закриваються, продаються під мечеті, світська система навчання й життя, гуманізм (людина в центрі всього). Бог і Біблія стають чужими для людей.

Пропоную на заправній станції м. Рівне Євангелію працівнику. «О, ні! Я іншої віри!» Уявляєте, якої віри має бути людина, для якої Євангелія — чужа? Під’їжджаємо до с. Пересопниця. Іде чоловік середніх літ. Розпитуємо про село, історію… Раптом запитую: «А ви сьогодні молилися?» Він заціпенів. Ми поїхали, а він так і лишився стояти. Таких запитань у нас, зазвичай, не ставлять. Люди говорять про все, окрім Бога та Його Слова.

Хтось сказав: «Для мене головне знати, що — головне, і щоб головне завжди було головним!» Чим живе український народ, чим живемо ми?

Новина: «Американська астронавтка вчинила перший злочин на космічній орбіті». Вона зламала банківський рахунок своєї дружини. Я не про цей злочин. Я про злочин дружини й дружини. Та про той — не згадується. Подібні новини поширюються, заповнюють ефір. Людський розум потроху звикає до такої інформації. І ти не маєш права перечити, противитися.

Читав, що в Канаді подавався на розгляд законопроект, який забороняє Біблію взагалі. Бо вона, мовляв, пропагує дискримінацією — ділить людей на святих і грішних, злих і добрих і навіть прирікає їх до пекла або раю.

Ісус Христос поставив у центр уваги для вчителя Ізраїлю Никодима й усіх нас — народження згори (див. Ів.3). Хтось влучно сказав: «У кожного в житті є два найважливіші дні: день, коли ти народився, і день, коли зрозумів — для чого». Оце друге — навернення до Бога, народження згори через каяття, прийняття Ісуса Христа у своє життя. Тоді хочеться радіти, з’явилася жива віра в серці!

А якщо ми лише релігійні люди, то живемо світськими вимірами. Як заявив президент сусідньої країни: «Я — православний атеїст!» Що тут скажеш?

Світським людям хочеться комфорту, грошей... А Біблія каже: «Як маємо поживу та одяг, то задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти — упадають у спокуси… Бо корінь усього лихого — то грошолюбство…» (1Тим.6:8-11).

Запитує мене один чоловік: «Чи правда, що у ваших общинах жорсткі закони?» — «Ви про що?» — «Ну, наприклад, правда, що у вас категорично забороняється палити?» — «Ні! У нас просто нікому в голову не прийде за свої гроші себе в домовину заганяти!»

В Україні близько 3 млн. п’яниць, близько 1 млн. — вживають наркотичні речовини. Щодо дитячого алкоголізму — взагалі перше місце в Європі. Жах! І в кінці такого життя кажуть, що «упокоївся раб Божий». Та ще йому — «пропуск» в рай!

Моя тітка мені казала: «Я не можу прийняти Христа, бо, якщо моя мама попала в пекло, а я прийму Христа — і в рай, то вона на мене образиться».

«Бог є?» — «Так!» — «А Ісус Христос?» — «Є!» — «А потойбічне життя?» — «Ну, знаєте, звідти ще ніхто не вернувся!» Але глибоко віруюча людина — впевнена у своєму спасінні, знає, у що вірить і для чого живе.

Часто наші люди дивляться на багатші країни, не на Гаїті чи Кубу, чи Африку. Одного разу я запитав служителів: «Як би ви хотіли: гоніння церкви (як у Китаї) і пробудження народу чи матеріальний достаток, комфорт і «так собі» в духовному плані?». Брати шукають третій варіант: комфорт і пробудження. Еге ж!

Тепер про шлюби. Коли шлюб беруть двоє віруючих людей — це любов, довіра, страх Божий у серці. Ніхто й гадки не має, що можна розлучитися, ненавидіти один одного — шлюб на все життя.

Шлюб двох світських або навіть релігійних людей:

1) пробний варіант, вінчаються або розписуються вже коли вагітна, а то й з дітьми;

2) цивільний шлюб, цебто просто живуть разом;

3) шлюб за договором. Кожний описує свої статки до шлюбу. Це на випадок розлучення. А нажите спільно добро ділиться порівну.

Я вже не кажу про інші спотворення.

Ось так живе Україна. І хоче благословення від Бога, нехтуючи Його заповідями. А «Бог все дав для блага людини, тільки люди кидаються в різні помисли» (Екл.3:11).

Один спеціаліст нашому братові на певний термін мав виконати будівельну роботу. Але не вклався. Згідно з цим оплата мала бути нижчою. Та брат каже: «Я, як християнин, оплачу тобі повністю». А той: «Я думав, що християнство — це якась гра або просто релігія. А це, виявляється, життя!»

У супермаркеті продаються цигарки. Я запитав касира: «А які краще купити, щоб м’якше вбивало, щоб легше якось було вмерти?» Бо ж на коробках написано: «Куріння вбиває».

Під час розширеної зустрічі активу Рівненської області запитав начальника Управління освіти, коли мова йшла про виховання дітей: «Скажіть, а хто керує програмами телебачення, коли там фільми жахів, бойовики, вільне кохання, секс, зрада, вбивство?» Він відповів: «Ви ж добре знаєте». Я продовжив: «Хотів би, щоб ви своїми устами озвучили відповідь». — «Гроші», — каже.

А ви уявляєте правдивого християнина директором чи господарем цигаркової фабрики, алкогольного комбінату? А може християнка самогон гнати?

Одна сестра влаштувалася продавцем-фармацевтом в аптеку. А там — цілий букет протизаплідних засобів на продаж. Вона сказала про це керівниці аптеки. Жінка зрозуміла ситуацію і, цінуючи хорошого спеціаліста, сказала, що направить її працювати в аптеку, де цього немає.

Або такі прості речі. Чи можна християнину вирощувати овочі, фрукти, худобу на хімічних добавках — для продажу, а для себе й рідних — із натурального? Ох, Україно! Ох, християнство!

Окрема тема — звертання до ворожок, чаклунів, екстрасенсів, народних цілителів. Через окультизм сатана поневолює душу людини, приходить депресія, думки про самогубство…

Корупція охопила нашу країну. Хто сьогодні наповнює в’язниці? Якої віри ці злочинці? Один православний священик зі Свято-Воскресенського собору м. Рівне на моє запитання: «До чого ми дожилися?» відповів: «Не слухається народ!»

Ось така релігійна Україна. П’янство, наркоманія, грабіж, вбивство, аборти, розлучення, блуд, зрада, розпуста, обман, заздрість, гордість, ворожнеча, непослух, гнів, єресі... Це далеко не повний перелік гріхів.

Це учинки гріховної природи людини (див. Гал.5:19-21). Тому й життя без благословення Божого.

Справжні християни живуть по-іншому — в єднанні з Богом: люблять молитися; читають Біблію; щиро спілкуються між собою; проповідують Добру Новину; чинять добро.

Божі діти мають плоди духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віру, лагідність, здержливість. Таким належить Царство Боже (див. Гал.5:22-23).

Що можна додати?

Пророк Єремія пише до ізраїльського народу: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки…» Відвернутися від злих вчинків закликав апостол Петро: «Покайтеся і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, — і дар Духа Святого ви приймете!» Тоді кожний особисто, кожна сім’я, весь український люд буде щасливим.

Не хочеться з Богом жити, згідно з Його Словом? Бог дав свободу вибору. Тож не обманюймо себе релігією, традиціями, звичаями. Та і «золотої середини» тут теж не буває.

Мойсеєві слова дуже актуальні сьогодні для нас: «Дивися, я сьогодні дав перед тобою життя та добро, смерть та зло… І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (5М.30:15-20).

Якби ж то так сталося!

Бажаю українцям і Україні Божих благословень. А вся слава належить Господу!

Віктор БОРИШКЕВИЧ

"Благовісник", 4,2019